Поняття податкового права, особливості податкових правовідносин.

Податкове право — сукупність фінансово-правових норм, що регулюють суспільні відносини по встановленню і справлянню податків та інших обов’язкових платежів податкового характеру з юридичних і фізичних осіб до державного бюджету, а в передбачених законодавством випадках — до державних цільових фондів.

Специфіка податкового права характеризується предметом і методом регулювання.

Предметом податкового права є система однорідних суспільних відносин, що виникають між державою і платниками податків з приводу встановлення, введення та справляння податку і які можна поділити на такі групи:

1) пов’язані з встановленням податків та інших обов’язкових платежів;

2) пов’язані з введенням податків;

3) по справлянню податків;

4) які виникають при здійсненні податкового контролю;

5) пов’язані з відповідальністю за податкові правопорушення.

Методом податкового права є система способів впливу на суспільні правовідносини, які складають предмет податкового права. Основним методом податкового права є метод владних приписів. Він характеризується особливими засобами впливу, заснованими на нерівності суб’єктів, і передбачає використання в основному імперативних норм.

Податкове право є складовою частиною такого розділу фінансового права, як «Правове регулювання державних доходів» і тісно пов’язане з конституційним і адміністративним правом, а також з основним інститутом фінансового права — бюджетним правом України. Зв’язок із конституційним правом. Конституційні норми, що закріплюють принципи діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, повноваження цих органів у галузі оподаткування, які визначають правові форми встановлення податків, є базою розвитку податкового законодавства і входять до складу податкового права. Зв’язок з адміністративним правом. Правові акти, що регламентують діяльність таких державних органів виконавчої влади, як органи ДПСУ, Міністерство фінансів України, Державний митний комітет України, є джерелом адміністративного права України і містять правові норми, які визначають повноваження в галузі стягнення податків. Ці норми включаються і до податкового права. Заходи адміністративної відповідальності встановлюються по відношенню до порушників податкового законодавства — ФО. Зв’язок із бюджетним правом простежується в змісті та структурі дохідної частини бюджетної класифікації, тісно пов’язаних зі складом податкової системи, залежно від виконання дохідної частини бюджетів усіх рівнів від реалізації норм податкового права зі стягнення податків.

Особливості податкового права:

1. Оподаткування ЮО є пріоритетним напрямом податкових вилучень.

2. Достатньо висока питома вага (порівняно із зарубіжними країнами) частки непрямих податків і відносно низька — прямих.

3. Розгалужена система органів ДПСУ, безпосереднє підпорядкування нижчестоящих структур, що входять до неї, вищестоящим, головним завданням яких є забезпечення контролю за надходженням усіх податків, включаючи місцеві.

4. Широкий перелік різноманітних пільг, встановлених законодавством.

5. Встановлення жорстких санкцій за різноманітні порушення податкового законодавства, включаючи заходи фінансової, адміністративної, кримінальної відповідальності.

6. Обов’язковість постановляння усіх СПД на облік у податкових органах із правом відкриття поточних рахунків у банках тільки після реєстрації в податкових органах.

7.Першочерговість спрямування коштів, які є на рахунках підприємств, на сплату податків порівняно з іншими видатками підприємства.

8.Можливість для платників податків отримання відстрочок і розстрочок платежів у межах поточного року.

Податкові норми — правила, які складають зміст податкового права. Норми податкового права визначають:

1) принципи податкового права;

2) порядок встановлення податків;

3) склад податкової системи;

4) порядок введення податків;

5) порядок обчислення та сплати податків;

6) заходи, що забезпечують сплату або стягнення податків.

Усі податкові норми можна класифікувати за змістом на:

1) Матеріальні норми - закріплюють комплекс прав і обов’язків, а також відповідальність учасників податкових правовідносин, основи взаємодії платників податків та органів управління в податковій сфері.

2) Процесуальні норми - регламентують порядок прийому, розгляду, вирішення скарг і заяв платників податків, порядок провадження у справах з податкових правопорушень.

Норми податкового права утворюють загальну й особливу частини Податкового права. У загальну частину включаються норми, що:

1) визначають поняття податку й оподаткування;

2) закріплюють принципи та функції податків;

3) повноваження державних органів по їхньому встановленню;

4) визначення поняття та складу податкової системи;

5) основні права й обов’язки сторін податкових правовідносин;

6) встановлюють склад податкових правопорушень, фінансову відповідальність і порядок її застосування. Особлива частина включає норми, що регламентують порядок стягнення податкових платежів, коло платників по кожному податку, об’єкти оподаткування, порядок нарахування та сплати.

Джерела податкового права: Конституція України, податкові і неподаткові ЗУ, широка мережа підзаконних нормативних актів (укази, інструкції, роз’яснення, накази), які регулюють податкові правовідносини й повинні конкретизувати та полег­шувати застосування податкових законів. Елементи податкового закону можна поділити на дві групи:

1) основні — платник податку, об’єкт оподаткування, ставка податку;

2) додаткові — пільги по оподаткуванню, строки та періодичність перерахування податку.

Податкові правовідносини — відносини, які виникають відповідно до податкових норм і регулюють встановлення, введення, справляння та стягнення податків та інших обов’язкових платежів.

Податкові правовідносини характеризуються особливими рисами, що обумовлені специфікою предмета й методу податкового права:

1) податкові правовідносини виникають і розвиваються виключно у сфері фінансової діяльності держави на стадії формування державних доходів.

2) податкові правовідносини є формами реалізації публічних інтересів, у зв’язку з чим вони повинні розглядатися як публічно-правові.

3) одною з характерних рис податкових правовідносин є їхній майновий характер. Роль майнових благ відіграють грошові кошти, що надходять від різних суб’єктів до бюджетів і державних цільових фондів у вигляді податків та інших обов’яз­кових платежів.

4) податкове правовідношення по суті є відношенням владного характеру. Це обумовлено тим, що воно є формою реалізації податкової норми, що має імперативний характер. У зв’язку з цим однією стороною в податкових правовідносинах завжди є держава або уповноважені нею органи, які мають право видавати владні приписи.

Податкові правовідносини можна класифікувати за різними підставами. Виходячи з функцій, які вони виконують, їх можна поділити на регулятивні та охоронні. Регулятивні правовідносини забезпечують упорядкування діяльності у сфері оподаткування. Більшість податкових правовідносин має регулятивний характер. Охоронні правовідносини виникають у зв’язку з порушенням податкової норми на основі санкції такої норми. За характером податкових норм податкові правовідносини поділяються на матеріальні та процесуальні. Матеріальні правовідносини виникають на основі матеріальних норм податкового права. Змістом матеріальних податкових правовідносин є обо­в’язок платника податків сплачувати податок і право податкового органу вимагати його сплати. До процесуальних податкових правовідносин належать відносини, що виникають у ході провадження у справах про податкові правопорушення, у процесі надання відстрочок і розстрочок сплати податків, інших обов’яз­кових платежів.

Об’єктом податкових правовідносин є те, з приводу чого між суб’єктами податкових правовідносин виникає правовий зв’язок. Наприклад, у відносинах зі сплати податків і зборів об’єктом є відповідні податки та збори.

Суб’єктом податкового права є особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може бути учасником податкових правовідносин, носієм суб’єктивних прав та обов’язків.

Суб’єкт податкових правовідносин — реальний учасник конкретних податкових правовідносин.

Чотири групи учасників (суб’єктів) податкових правовідносин:

1) держава (в особі органів влади, що встановлюють і регулюють механізм оподаткування );

2) податкові органи;

3) платники податків;

4) особи, що сприяють сплаті податків.

Підставою виникнення, зміни та припинення податкових правовідносин є юридичні факти. Основний поділ юридичних фактів відбувається за ознакою волі на юридичні дії та події. Юридичні дії — це вольова поведінка фізичних і юридичних осіб. Юридичні події — це обставини, що не залежать від волі людей.

За ознакою узгодження з приписами правових норм юридичні факти — дії поділяються на правомірні й неправомірні дії. Правомірні дії, у свою чергу, поділяються на юридичні вчинки та юридичні акти. Дії, що призводять до юридичних наслідків незалежно від намірів особи, називаються юридичними вчинками. Дії, що здійснюються з метою досягнення юридичних наслідків, називаються юридичними актами.

Основним юридичним фактом у податковому праві є юридичні акти. До них можна віднести ЗУ, Укази ПУ, постанови КМУ, накази, інструкції ДПА, судові рішення тощо. Прикладом юридичного вчинку в податкових правовідносинах є купівля ФО автомобіля. Це юридичний факт виникнення правовідношення зі сплати податку з власників транспортних засобів. Отримання ЮО прибутку, що здійснюється при реалізації продукції, робіт, послуг, є юридичним фактом виникнення правовідношення зі сплати ПДВ і податку на прибуток. Податкові правопорушення є неправомірними діями, які тягнуть за собою відносини по застосуванню фінансових санкцій.

До юридичних фактів — подій, що викликають рух податкових правовідносин, відносяться строки. Наприклад, закінчення строку, на який надано платнику податків відстрочку або розстрочку сплати податку, є юридичним фактом зміни правовідношення зі сплати податку. Також виконання податкового зобов’язання пов’язане з юридичними фактом у вигляді настання строків сплати податків.