4.1. Суть і функції фінансів підприємств

Фінанси підприємств як складова фінансової системи

посідають визначне місце в структурі фінансових відносин суспі-

льства. Вони функціонують у матеріальній і нематеріальній сфе-

рах виробництва, де створюються валовий внутрішній про-

дукт — основне джерело фінансових ресурсів.

На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечу-

ють формування фінансових ресурсів країни через бюджет і по-

забюджетні фонди.

Фінанси підприємств функціонують на мікрорівні, а тому ма-

ють і спільні риси, і певні відмінності від фінансів держави в ці-

лому. Загальною ознакою фінансів підприємствє те, що вони

виражають сукупність економічних відносин, пов’язаних з роз-

поділом ВВП. Специфічні ознаки фінансів підприємств виража-

ють економічні відносини, які характеризують первинний розпо-

діл вартості ВВП, формування та використання грошових дохо-

дів і децентралізованих фондів. Особливості фінансів підпри-

ємств зумовлені їх функціонуванням у різних галузях економіки,

різними організаційно-правовими формами господарювання.

Фінанси підприємств — це сукупність обмінно-розпо-

дільних відносин, що виникають на підприємстві у процесі

формування, розміщення і використання фінансових ресур-

сів, здійснення витрат, отримання і розподілу доходів.

Господарська діяльність переважної більшості підприємств

має комерційний характер і спрямована на досягнення соціально-

економічних результатів та одержання прибутку. Некомерційне

господарювання— це самостійна систематична господарська ді-

яльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямо-

вана на досягнення економічних, соціальних та інших результа-

тів, не пов’язана з одержанням прибутку. До некомерційних

належать здебільшого доброчинні, освітянські, медичні, наукові

та інші організації невиробничої сфери економіки.

У процесі підприємницької діяльності підприємства вступа-

ють у господарські відносини зі своїми контрагентами: постача-

льниками і покупцями, партнерами по суспільній діяльності,

об’єднаннями й асоціаціями, фінансово-кредитною системою,

внаслідок яких виникають фінансові відносини, пов’язані з орга-

нізацією виробництва і реалізацією продукції, формуванням фі-

нансових ресурсів, здійсненням інвестиційної діяльності, подат-

кових платежів у бюджет і цільові фонди, внутрішньовиробни-

чим розподілом доходів тощо.

Таким чином, о б’єктомфінансів підприємства є економічні

відносини, пов’язані з рухом коштів, формуванням та викорис-

танням грошових фондів.

Суб’єктамитаких відносин можуть бути підприємства та ор-

ганізації, банківські установи і страхові компанії, позабюджетні

фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації, інші суб’єкти

господарювання, які є юридичними особами.

Оскільки фінанси підприємств безпосередньо пов’язані з ру-

хом грошових коштів, то досить часто поняття « фінанси підпри-

ємств» ототожнюється з поняттям «грошові кошти» та «фінан-

сові ресурси». Однак самі кошти чи фінансові ресурси не

розкривають поняття «фінанси», якщо не з’ясувати суті економі-

чної природи останніх. Такими суттєвими загальними властивос-

тями, які лежать в основі фінансів, є закономірності відтворюва-

льного процесу та грошові відносини, що виникають між

учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу

відтворення. Однак не всі грошові відносини належать до фінан-

сових. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли

рух грошових коштів стає відносно самостійним. Це відбувається

у процесі формування, розподілу, використання грошових дохо-

дів і фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових

ресурсів.

Залежно від економічного змісту фінансові відносини підпри-

ємств можна згрупувати за такими основними напрямами

(рис. 4.1):

1) відносини з іншими підприємствами та організаціями —

найбільша за обсягом грошових платежів група. Це відносини

між підприємствами, що пов’язані з виконанням договірних зо-

бов’язань (з постачальниками, покупцями, будівельниками,

транспортниками та іншими підприємствами як всередині країни,

так і ззовні). Фінансові відносини між підприємствами можуть

виникати у зв’язку з реалізацією виробленої продукції; купівлею-

продажем товарно-матеріальних цінностей для господарської ді-

яльності; сплатою й отриманням штрафів, пені та інших плате-

жів; перерахуванням коштів у цільові фонди інших підприємств;

розподілом прибутку від спільної діяльності. Роль цієї групи пер-

винна, тому що у сфері матеріального виробництва створюється

ВВП, підприємства одержують виручку від реалізації продукції і

прибуток;

2) фінансові відносини всередині підприємства. Це відносини

між окремими структурними підрозділами підприємства (філія-

ми, цехами, відділами), а також відносини адміністрації з робіт-

никами підприємства. Фінансові відносини всередині підприємс-

тва виникають у зв’язку з формуванням статутного фонду,

формуванням і розподілом прибутку, фондів спеціального при-

значення; оплатою праці робітників та службовців, виплатою

премій, матеріальної допомоги;

Розподіл доходу і формування прибутку

Розподіл і використання чистого прибутку

ві и

Внутрішні

Формування фондів підприємств

Фінансо відноси

ні

Розрахунки між покупцями

Обміну

і постачальниками

Зовні

Розподілу

етож

ками

дам

органами

ринку

страховими

З бан

З бюд

З керівними

З цільовими державними фон

компаніями

корпоративни ми

З учасниками фінансового

Зі

Рис. 4.1. Схема фінансових відносин підприємств

3) фінансові відносини підприємств з вищими організаціями,

всередині фінансово-промислових груп. Це відносини, що вини-

кають в умовах концентрації і монополізації виробництва. Вони

пов’язані з формуванням і використанням централізованих гро-

шових фондів для фінансування інвестицій, наукових та марке-

тингових досліджень, поповненням основ них та оборотних кош-

тів, фінансуванням імпортних операцій;

4) відносини з фінансово-кредитною системою. Ці відносини

включають відносини з бюджетною системою (державним та мі-

сцевими бюджетами), з позабюджетними фондами, з кредитно-

банківськими установами, зі страховими організаціями, з фондо-

вим ринком, з різними фондами та інші відносини. Вони виника-

ють при сплаті податків та інших обов’язкових внесків і платежів

у бюджетну систему та позабюджетні фонди, при отриманні з

бюджету грошових коштів у вигляді асигнувань, дотацій, субси-

дій тощо.

Кожна з перелічених груп фінансових відносин має свої особ-

ливості і сферу застосування, але матеріальною основою еконо-

мічних (фінансових) відносин є рух грошових коштів. Саме ру-

хом грошових коштів супроводжується формування статутного

капіталу підприємства, починається і завершується кругообіг ви-

робничих фондів, формування і використання грошових фондів і

резервів. Звідси можна зробити висновок, що зазначені грошові

відносини визначають сутність і зміст фінансів підприємницьких

структур.

Об’єктамифінансових відносин між підприємствами і кре-

дитно-банківською системою є організація безготівкових розра-

хунків, отримання і повернення позик, сплата відсотків за отри-

мані кредити, внесення коштів на депозитні рахунки банків та

отримання за ними процентів. Банки надають підприємствам рі-

зні фінансові послуги: лізингові, факторингові, трастові (дові-

рчі), консультативні та ін. Ця група відносин включає також

різноманітні фінансові відносини підприємств з іншими інсти-

тутами ринкової економіки: зі страховими організаціями(у

зв’язку зі страховими платежами та відшкодуваннями за різни-

ми видами страхування); з фондовим ринком(випуск цінних па-

перів, розміщення їх, купівля-продаж на фондових біржах цін-

них паперів інших підприємств); з інвестиційними фондами

(залучення довгострокових кредитів з метою розширення виро-

бництва) та ін.

Суб’єктигосподарювання та інші учасники відносин у сфері

господарювання здійснюють свою діяльність у межах чинного

законодавства. Так, відносини у сфері господарювання регулю-

ються Конституцією України, Господарським кодексом України,

нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету

Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів

державної влади та органів місцевого самоврядування, а також

іншими правовими актами.

Правовий господарський порядок в Україні формується на ос-

нові оптимального поєднання ринкового саморегулювання еко-

номічних відносин суб’єктів господарювання та державного ре-

гулювання макроекономічних процесів.

Як економічна категорія фінанси підприємницьких структур

проявляються і виражають свою сутність через функції.

До першої функції відносять формування фінансових ресурсів

у процесі виробничо-господарської діяльності. Формування фі-

нансових ресурсів на підприємствах відбувається при створенні

статутного капіталу, а також під час розподілу грошових надхо-

джень внаслідок повернення коштів, авансованих в основні та

оборотні засоби, використання доходів на формування резервно-

го фонду тощо. У зв’язку з цим поняття «формування» і «розпо-

діл» доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному вироб-

ництві. Утворення грошових фондів завжди передбачає розподіл

валових доходів. Саме тому більшість економістів визнають за

головні функції фінансів підприємств розподільчу та контрольну,

хоч і дотепер у науковій літературі це питання залишається дис-

кусійним.

Друга функція полягає у розподілі та використанні фінансо-

вих ресурсів для забезпечення операційної, фінансової та інвес-

тиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зо-

бов’язань перед бюджетом, банками, суб’єктами господарюван-

ня. За допомогою розподільчої функції відбуваються формуван-

ня статутного капіталу, розподіл ВВП у вартісному вираженні,

визначення основних вартісних пропорцій у процесі розподілу

доходів і фінансових ресурсів, забезпечується оптимальне спів-

відношення інтересів окремих товаровиробників, підприємств,

організацій і держави в цілому. Таким чином, через розподільчу

функцію фінансів відбуваються формування фінансових ресур-

сів підприємства, їх розподіл і використання для забезпечення

усіх видів діяльності підприємства (операційної, інвестиційної,

фінансової).

Суть останньої функції полягає в контролі за формуванням та

використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення. Конт-

рольна функція фінансів підприємства виявляється в контролі за

формуванням і використанням фінансових ресурсів підприємства

у процесі відтворення. Об’єктивною основою контрольної функ-

ції є вартісний облік витрат на виробництво і реалізацію продук-

ції (виконання робіт, надання послуг), формування доходів і фо-

ндів грошових коштів підприємства та їх використання. Кон-

трольна функція реалізується за допомогою фінансових показни-

ків діяльності підприємств, їх оцінки і розробки необхідних захо-

дів щодо підвищення ефективності розподільчих відносин.

Функції фінансів тісно пов’язані й виявляються у взаємодії,

що можна довести на прикладі.

Так, в основі фінансів лежать розподільчі відносини, які за-

безпечують джерелами фінансування процес відтворення, і таким

чином пов’язують в одне ціле всі фази відтворювального проце-

су: виробництво, обмін і споживання.

Розмір доходів, які одержує підприємство, ефективне і раціо-

нальне господарювання визначають можливості його подальшого

розвитку. І навпаки, порушення безперебійного кругообігу кош-

тів, зростання витрат на виробництво і реалізацію продукції зме-

ншують доходи підприємства і, відповідно, можливості його по-

дальшого розвитку, конкурентоспроможність і фінансову стій-

кість. У такому разі контрольна функція фінансів сигналізує про

недостатній вплив розподільчих відносин на ефективність виро-

бництва, недоліки в менеджменті фінансовими ресурсами, орга-

нізації виробництва. Ігнорування таких сигналів може призвести

до банкрутства і ліквідації підприємства.

Содержание