3.2. Фінансовий механізм і його складові елементи

Реалізація фінансової політики держави здійснюється

за допомогою фінансового механізму, який являє собою досить

складну систему впливу на різні сторони фінансової діяльності

окремих суб’єктів. Основним вектором цього впливу є взаємо-

відносини держави, яка виробляє і реалізує фінансову політику,

із суб’єктами господарювання, що забезпечують виробництво

ВВП.

Фінансовий механізм — це сукупність фінансових методів

і форм організації фінансових відносин, інструментів та

важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспіль-

ства.

Структура фінансового механізму досить складна. До неї на-

лежать різні елементи, що відповідають різноманітності фінансо-

вих відносин. До структури фінансового механізму входять п’ять

взаємопов’язаних елементів (рис. 3.2): фінансові методи, фінан-

сові важелі, правове забезпечення, нормативне забезпечення, ін-

формаційне забезпечення.

Кожна сфера та ланка фінансового механізму є складовою

єдиного цілого. Разом з тим вони функціонують відносно само-

стійно. Ця обставина зумовлює необхідність постійного узго-

дження складових фінансового механізму.

ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ

Фінансові

Норма-

Правове за-

Інформа-

методи

важелі

тивне за-

безпечення

ційне за-

безпе-

чення

Планування

Прибуток

Конституція

Норми

Статис-

Прогнозу-

Дохід

України

Нормативи

тична

вання

Фінансові сан-

Закони

Інструкції

Економі-

Фінансуван-

кції

України

Методичні

чна

ня

Ціна

Укази Пре-

вказівки

Фінансо-

Інвестуван-

Орендна плата

зидента

Інша до-

ва

ня

Відсотки

України

кументація

Комер-

Кредитуван-

Дивіденди

Постанови

ційна

ня

Інвестиції

уряду

Інша ін-

Оподатку-

Кредит

Накази та

формація

вання

Курси валют

інструкції

Страхування

Курси цінних

міністерств

Оренда

паперів

та відомств

Лізинг

Амортизаційні

Статут юри-

Факторинг

відрахування

дичної осо-

Трастові

Дисконт

би (госпо-

операції

Цільові еконо-

дарського

Матеріальне

мічні фонди

суб’єкта)

стимулю-

Вклади

вання

Форми розра-

Заставні

хунків

операції

Франшиза

Трансфертні

Преференція

операції

Фондоутво-

рення

Рис. 3.2. Структура фінансового механізму

Фінансовий методможна визначити як засіб впливу фінан-

сових відносин на господарський процес. Фінансові методи діють

у двох напрямах: управління рухом фінансових ресурсівтаринко-

вими комерційними відносинами, пов’язаними зі зміною витрат і

результатів, з матеріальним стимулюванням і відповідальністю за

ефективне використання грошових фондів. Дія фінансових мето-

дів виявляється в утворенні та використанні грошових фондів.

Серед фінансових методів особливе місце займає фінансове

планування і прогнозування.

Фінансове планування— це діяльність зі складання планів фор-

мування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окре-

мих суб’єктів господарювання, їх корпоративних об’єднань, галузевих

структур, територіально-адміністративних одиниць, країн загалом.

Об’єктом фінансового плануванняє фінансові ресурси, що

утворюються у процесі розподілу і перерозподілу ВВП, а резуль-

татом— різні види фінансових планів і прогнозів.

Фінансовий план— це план формування і використання фі-

нансових ресурсів. Фінансові плани мають форму балансу —

прибуткові і видаткові розділи.

Основними завданнями фінансового плануванняє:

визначення джерел та обсягів грошових ресурсів, необхід-

них для розширеного відтворення, їх розподіл між секторами

економіки;

зосередження в руках держави централізованого фонду гро-

шових ресурсів, необхідних для успішного виконання державних

функцій;

забезпечення необхідних пропорцій у розподілі та викорис-

танні грошових ресурсів;

стимулювання найбільш ефективного використання матері-

альних, трудових і грошових ресурсів, зниження собівартості

продукції й виявлення внутрішньовиробничих резервів.

Виконання цих завдань реалізується через:

1) основний фінансовий план держави — Державний бюджет і

бюджети усіх рівнів;

2) кредитний і касовий план Національного банку і комерцій-

них банків;

3) баланси і звіти підприємств;

4) кошториси установ, які фінансуються з бюджету.

Формування фінансових планів і прогнозів базується на двох

основних принципах:

1) науковій обґрунтованості;

2) предметно-цільовому підході.

Принципи— це основоположні елементи системи управління.

Принципи визначають характер дії як окремих підсистем та їх

елементів, так і механізму в цілому.

Наукова обґрунтованістьпланування передбачає економічну

обґрунтованість фінансових показників, відображення реальних

процесів економічного і соціального розвитку, збалансованості

фінансових ресурсів.

Предметно-цільовий підхідпередбачає конкретне цільове при-

значення.

У фінансовому плануванні використовуються спеціальні ме-

тоди: нормативний, розрахунково-аналітичний, балансовий і ме-

тод економіко-математичного моделювання.

Суть нормативного методуфінансового планування полягає

в тому, що під час розрахунку фінансових показників за основу

беруться фінансові норми і нормативи, до яких належать норми

амортизаційних відрахувань, рентабельності окремих видів това-

рів (робіт, послуг), обігових коштів, ставки заробітної плати, но-

рми витрачання коштів у бюджетних установах, норми відраху-

вань до фондів соціального призначення тощо.

Нормативний метод досягає найбільшої ефективності за умо-

ви, що норми і нормативи відповідають таким вимогам: вони по-

винні бути науково-обґрунтованими; прогресивними (орієнтова-

ними на кращий досвід); тривалої дії; стабільними.

Розрахунково-аналітичний методфінансового планування

ґрунтується на фактичних показниках фінансової діяльності в

попередні звітні періоди. На основі аналізу фінансових показни-

ків за минулі роки і період, що передував передплановому року,

встановлюється вихідна база планування. Потім визначаються

фактори, які можуть вплинути на фінансову діяльність у плано-

вий період, розраховуються індекси і коефіцієнти їх впливу. На

підставі базових показників, а також коефіцієнтів, що характери-

зують фінансові показники на плановий період. Це досить тру-

домісткий метод, що потребує значної аналітичної роботи, проте

на сьогодні його застосування є найреальнішим.

Балансовий методу фінансовому плануванні передбачає від-

повідність видатків джерелам їх покриття і взаємозв’язок всіх

розділів фінансового плану, фінансових і виробничих показників,

внаслідок чого досягається збалансованість плану. Нині цей ме-

тод набуває особливого значення, оскільки всі видатки підпри-

ємств залежать від зароблених ними коштів і підприємства пови-

нні розраховувати тільки на власні надходження, а не на

допомогу держави чи міністерства.

Досить перспективним є метод економіко-математичного

моделювання. Ґрунтується він на розробленні математичної мо-

делі фінансової діяльності підприємства або держави у планово-

му періоді. Цей метод дає змогу розрахувати кілька варіантів

плану за допомогою змінних вхідних показників і знаходити оп-

тимальні рішення.

Фінансовий важільє засобом дії фінансового методу. До фі-

нансових важелів належать: прибуток, доходи, амортизаційні

відрахування, економічні фонди цільового призначення, фінансові

санкції, орендна плата, відсоткові ставки за кредитами, депо-

зитами, облігаціями та ін.

Правове забезпеченняфункціонування фінансового механіз-

му включає законодавчі акти, постанови, накази, циркулярні ли-

сти та інші правові документи органів управління. Залучення

юридичних норм дає змогу встановити єдині правила організації

фінансових зв’язків, захистити економічні інтереси суспільства,

проводити єдину політику у сфері фінансів, забезпечити фінан-

сову дисципліну.

Нормативне забезпеченнявключає інструкції, нормативи,

норми, тарифні ставки, методичні вказівки, ліміти та резерви.

Інформаційне забезпеченняскладається з різного типу стати-

стичної, економічної, комерційної, фінансової та іншої інформа-

ції. Сюди належать повідомлення про фінансову стійкість і пла-

тоспроможність партнерів та конкурентів, про ціни, курси,

дивіденди на товарному, фондовому, валютному ринках. Той, хто

володіє інформацією, володіє і фінансовим ринком.

Основні методи фінансового впливу на соціально-економіч-

ний розвиток — це фінансове забезпечення і фінансове регулю-

вання. Оскільки ці два методи є глобальними і узагальнюючими

та включають окремі часткові методи, то їх можна виділити як

структурні підсистеми фінансового механізму, що характеризу-

ють зміст впливу фінансів на різні аспекти розвитку суспільства.

Встановлення пріоритетності того чи іншого методу лежить в ос-

нові визначення напрямів фінансової політики держави. Чим ви-

щий рівень розвитку суспільства і економіки, тим більша роль

фінансового регулювання.

Структурну будову фінансового механізму подано на рис. 3.3.

Фінансове забезпеченнярегулюється на основі відповідної

системи функціонування, яке може здійснюватись у трьох фор-

мах: самофінансування, кредитування, зовнішнє фінансування.

Різні форми фінансового забезпечення використовують на прак-

тиці одночасно через установлення отриманого для певного ета-

пу розвитку суспільства співвідношення між ними.

Фінансове регулюванняполягає в регламентуванні розподіль-

чих відносин у суспільстві і на окремих підприємствах. Оскільки

фінанси є розподільчими і перерозподільними відносинами, то

фінансові методи регулювання, по суті, є методом розподілу.

Є два методи розподілу доходів: сальдовийінормативний.

У складі фінансового механізму створюється набір фінансо-

вих інструментів, за допомогою яких здійснюється вплив на різні

сторони суспільного розвитку.

ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ

Організаційні структури

Правове

Планування

Організація

Контроль

регулювання

Підсистеми

Фінансове забезпечення

Фінансове регулювання

Методи розподілу

Самофінансування

(приватний, пайовий

та акціонерний

Нормативний

Сальдовий

капітал)

Інструменти

Кредитування

Зовнішнє

Субсидії

Податки

Внески і

фінансування

відрахування

і дотації

Важелі впливу

Напрями

Стимули

Санкції

Види

Норми і

Умови і порядок

Порядок здійснення витрат,

нормативи

формування доходів,

умови і принципи

нагромаджень, фондів

фінансування та кредитування

Рис. 3.3. Структурна будова фінансового механізму

Видами таких інструментів є податки,внескиі відрахування,

субсидіїта дотації. Конкретний склад фінансових інструментів

постійно змінюється залежно від завдань фінансової політики.

Управління фінансовим механізмомґрунтується на викорис-

танні відповідних важелів. За напрямом своєї дії вони поділя-

ються на дві групи: стимулиісанкції.

Крім того, важелі керування фінансовим механізмом поділя-

ються на окремі види. Насамперед це принципи, умови і порядок

формування доходів, нагромаджень і фондів, порядок здійснення

витрат, умови і принципи фінансування і кредитування.

Умови формування доходів, нагромаджень і фондів, а також

фінансування і кредитування визначаються відповідними законо-

давчими і нормативними документами.

Надійність фінансового механізму визначається достат-

нім забезпеченням потреб кожного суб’єкта у коштах на

основі оптимізації співвідношення між формами фінансово-

го забезпечення.

Надзвичайно важливу роль у системі управління фінансовим

механізмом відіграють нормиінормативи, особливо при засто-

суванні нормативного методу розподільчих відносин.

Функціонування фінансового механізму забезпечується через

організаційні структури, які характеризують надбудову суспільства.

Це правове регламентування, планування, організаціяіконтроль.

Ефективність фінансового механізму залежить від цілесп-

рямованого вибору фінансових інструментів і дієвості їх

впливу на окремі сторони соціально-економічного розвитку.

Содержание