2.3. Суть і значення фінансового контролю

Фінансовий контрольяк одна із функцій управління

фінансами являє собою особливу діяльність щодо перевірки фо-

рмування і використання фондів фінансових ресурсів у процесі

створення, розподілу і споживання ВВП з метою оцінювання об-

ґрунтованості і ефективності прийняття рішень і результатів їх

виконання.

Об’єктомфінансового контролю виступають процеси форму-

вання і використання фондів фінансових ресурсів (фінансові по-

казники діяльності усіх суб’єктів економічних відносин: дохід,

прибуток, собівартість, витрати обігу, рентабельність, подат-

кові платежі).Суб’єктамифінансового контролю є, з одного

боку, як державні, так і недержавні контролюючі структури, а з

іншого — підприємства всіх форм власності та фізичні особи.

Призначення фінансового контролю полягає, насамперед, у

необхідності мобілізації фінансових ресурсів усіх сфер фінансо-

вої системи і в дотриманні порядку ведення обліку та звітності.

41

Зміст фінансового контролю відображається в таких положеннях:

ƒ перевірка виконання фінансових обов’язків усіма суб’єктами

економічних відносин перед відповідними ланками влади згідно

з економічним законодавством;

ƒ перевірка використання бюджетних коштів державними та

муніципальними підприємствами;

ƒ перевірка надходжень податків і зборів у всі ланки бюджет-

ної системи;

ƒ перевірка спектра фінансових операцій підприємств;

ƒ виявлення та усунення наслідків фінансових порушень та

зловживань;

ƒ застосування форм відповідальності за порушення норм фі-

нансового законодавства.

Основні функції фінансового контролю покладено на вищі ор-

гани законодавчої і виконавчої влади (рис. 2.6).

Верховна Рада України проводить фінансовий контроль під

час визначення основних напрямів бюджетної політики, розгляду

проекту державного бюджету на новий бюджетний рік, внесення

змін і доповнень до затвердженого бюджету, розгляду і затвер-

дження звіту про виконання державного бюджету за минулий

бюджетний період, прийняття законодавчих актів щодо виконан-

ня бюджету. У складі Верховної Ради України створено комітети,

які здійснюють парламентський контроль за використанням фі-

нансових ресурсів держави.

Контроль за витрачанням державних коштів, дотриманням

норм фінансового законодавства, за реалізацією фінансової полі-

тики органами виконавчої влади покладено на спеціалізований

незалежний орган — Рахункову палату Верховної Ради України.

До основних повноважень Рахункової палати належать:

ƒ проведення фінансових перевірок, ревізій в апараті Верхов-

ної Ради України, органах виконавчої влади, Національного бан-

ку України, Фонді державного майна України, інших підзвітних

Верховній Раді України органах, а також на підприємствах і в ор-

ганізаціях незалежно від форм власності у тій частині їх діяльно-

сті, яка стосується використання коштів Державного бюджету

України;

ƒ контроль органів місцевого самоврядування, підприєм-

ств, банків, організацій щодо використання ними бюджетних

коштів;

ƒ проведення комплексних ревізій і тематичних перевірок;

ƒ внесення пропозицій щодо удосконалення бюджетного за-

конодавства;

42

ƒ порушення перед Верховною Радою України, Президентом

України, а також органами виконавчої влади клопотання про

притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у пору-

шенні вимог чинного законодавства України, внаслідок чого за-

вдано матеріальної шкоди державі тощо.

Фінансовий контроль

Залежно від суб’єктів, які

Залежно від терміну

здійснюють фінансовий

проведення

контроль

Попере-

дній

Державний

Внутрішньокорпоративний

Аудиторський

Поточ-

ний

Бухгал-

терії під-

Палата ау-

Законода-

Виконавча

Судова

приємств

Наступ-

диторів

вча влада

влада

влада

ний

Фінансові

відділи

Місцеві

Президент

Аудитор-

ради депу-

України

ські фірми

татів

Верховна

Окремі

Рада

Кабінет Міні-

аудитори

України

стрів України

Комітети і

комісії з пи-

Міністерство

КРУ

ДПАУ

Податкова

тань фінан-

фінансів

міліція

сової полі-

України

тики

Державне ка-

Структурні

Рахункова

значейство

підрозділи

палата

України

на місцях

Рис. 2.6. Механізм здійснення фінансового контролю в Україні

Важливі функції у фінансовому контролі виконує Кабінет Мі-

ністрів України. Від уряду фінансовий контроль здійснюють Мі-

ністерство фінансів України, Державна контрольно-ревізійне упра-

вління, Державне казначейство України і Державна податкова

адміністрація України, яка була відокремлена від Міністерства

фінансів України і стала центральним органом виконавчої влади

43

зі спеціальним статусом. Кожен з цих органів фінансового конт-

ролю має свої функціональні обов’язки і завдання. Так, Міністер-

ство фінансів України має право брати участь у здійсненні конт-

ролю за дотриманням інтересів держави в управлінні держав-

ними корпоративними правами; здійснювати в межах своїх пов-

новажень контроль за дотриманням суб’єктами підприємницької

діяльності законодавства, що регулює питання видобутку, вироб-

ництва, використання і реалізації дорогоцінних металів і коштов-

ного каміння, проводити в установленому порядку перевірки що-

до операцій з дорогоцінними металами і коштовним камінням;

здійснювати фінансовий контроль за діяльністю агентів, що ма-

ють свідоцтво на проведення державних грошових лотерей, а та-

кож проводити у міністерствах, інших центральних органах та

місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самовря-

дування, на підприємствах, в установах і організаціях, в устано-

вах банків та інших фінансово-кредитних установах усіх форм

власності перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів,

планів, кошторисів ті інших документів щодо зарахування, пере-

рахування і використання бюджетних коштів.

Відповідно до Бюджетного кодексу України, з 2002 р. Мініс-

терство фінансів України разом з Рахунковою палатою Верховної

Ради України у порядку, визначеному Верховною Радою Украї-

ни, має здійснювати і контроль за проведенням таємних видатків.

Основні функції Державного контрольно-ревізійного управ-

ління щодо здійснення фінансового контролю полягають у здійс-

ненні ревізій та перевірок, узагальненні їхніх результатів, а також

в організації заходів щодо усунення і попередження фінансових

порушень, і зокрема з питань:

ƒ законного, цільового і ефективного витрачання коштів бю-

джетів усіх рівнів та коштів державних цільових фондів;

ƒ збереження державного, муніципального і колективного

майна;

ƒ достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової зві-

тності;

ƒ цільового використання і своєчасного повернення валютних

кредитів, бюджетних та позабюджетних позичок, а також позик і

кредитів, гарантованих бюджетними коштами;

ƒ поповнення дохідної частини бюджетів і державних цільо-

вих фондів;

ƒ дотримання розрахункової дисципліни.

Важливість Державної податкової служби в країні на чолі з

Державною податковою адміністрацією України (ДПАУ) зумов-

44

люється тим, що вона є єдиною структурою в системі виконавчої

влади, що здійснює фіскальний контроль за сплатою податків.

При цьому податкові органи мають право здійснювати на підпри-

ємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності

перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, ко-

шторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електро-

нних контрольно-касових апаратів і комп’ютерних систем та ін-

ших носіїв інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою

податків, інших платежів.

У 2001 р. у складі Міністерства фінансів України утворено

Державний департамент фінансового моніторингу, основним за-

вданням якого визначено збирання, оброблення і аналіз інформа-

ції про фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінан-

совому контролю (визначені законом як значні або сумнівні) та

інші операції, пов’язані з легалізацією таких доходів.

Крім перелічених суб’єктів загальнодержавний фінансовий

контроль в Україні здійснюють також Державне казначейство

України, Державна митна служба України, Державна комісія з

цінних паперів та фондового ринку, Фонд державного майна

України, уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулю-

вання ринків фінансових послуг, а також дирекції державних по-

забюджетних цільових фондів та інші центральні і місцеві органи

виконавчої влади.

Фінансовий контроль як економічну категорію можна поділи-

ти на види, форми і методи. Види контролю визначають співвід-

ношення контролюючого і підконтрольного суб’єктів. Форми фі-

нансового контролю відображають стадію його здійснення

відносно руху грошових потоків. Методи контролю — це сукуп-

ність прийомів та способів його здійснення.

Види фінансового контролю. Залежно від взаємозв’язку

об’єкта контролю — фінансової діяльності і суб’єкта — органу

контролю, фінансовий контроль поділяється на два основні види:

внутрішній і зовнішній.

Під час внутрішньогоконтролю фінансова діяльність кожного

суб’єкта контролюється ним самим через спеціальні підрозді-

ли — контрольно-ревізійні відділи, управління тощо. Такий кон-

троль має форму внутрішнього аудиту, метою якого є перевірка

доцільності та обґрунтованості окремих фінансових операцій, їх

відповідності фінансовій стратегії і тактиці даного суб’єкта.

Зовнішнійконтроль полягає в перевірці фінансової діяльності

того чи іншого суб’єкта відповідними уповноваженими органами

контролю. Метою цього контролю є перевірка відповідності фі-

45

нансової діяльності чинному фінансовому законодавству. Цей

контроль за ознакою суб’єктів його здійснення поділяється на

державний, відомчий, внутрішньокорпоративний, незалежний і

суспільний.

Державний— це контроль з боку держави як за фінансовою

діяльністю юридичних і фізичних осіб, так і за власними фінан-

сами. Він покладається на спеціальні органи фінансового контро-

лю (в Україні це Рахункова палата і Контрольно-ревізійне управ-

ління) та органи управління фінансами і фінансовою системою

(Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація, Дер-

жавне казначейство, органи управління державними цільовими

фондами). Державний контроль є найбільш організованим та діє-

вим видом контролю, який охоплює мікро- та макрорівень розпо-

ділу і перерозподілу створеного ВВП, а відповідно і реалізацію

загальнодержавної фінансової політики. У разі виявлення пору-

шень застосовуються фінансові санкції, а винні особи можуть бу-

ти притягнені до адміністративної, а в окремих випадках і кримі-

нальної відповідальності.

Відомчийівнутрішньокорпоративнийконтроль полягає в пе-

ревірці фінансової діяльності суб’єктів, що підпорядковані мініс-

терствам і відомствам або входять до складу корпоративних

об’єднань. Цей контроль охоплює три напрями. Перший — це

відповідність фінансової діяльності чинному фінансовому зако-

нодавству. Другий — узгодженість фінансової діяльності із фі-

нансовою стратегією і тактикою міністерств, відомств, корпора-

тивних об’єднань. Третій — внутрішньовідомчі розподільні і пере-

розподільні відносини. Цей вид контролю спрямований насампе-

ред на виявлення і усунення порушень і недоліків у фінансовій

діяльності підвідомчих підприємств і організацій. За результата-

ми контролю приймаються адміністративні рішення відповідно

до чинного законодавства та статутних документів.

Незалежнийфінансовий контроль здійснюється незалежними

контролюючими органами — аудиторськими фірмами.

Аудит— це перевірка публічної бухгалтерської звітності, об-

ліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-

господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою ви-

значення достовірності їх звітності, обліку, повноти і відповідно-

сті чинному законодавству.

Аудиторська перевірка здійснюється незалежними особами —

аудиторами або аудиторськими фірмами на комерційних засадах.

У 1993 р. в Україні був прийнятий Закон «Про аудиторську

діяльність», який визначив правові засади здійснення аудиторсь-

46

кої діяльності і спрямований на створення системи незалежного

фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.

Аудит може бути обов’язковим та ініціативним. Обов’язковий

аудит передбачений законодавством для певного переліку під-

приємств і організацій, зокрема: банків, інвестиційних фондів,

інвестиційних компаній, інших небанківських фінансових уста-

нов, які здійснюють залучення коштів громадян або залучення чи

торгівлю цінними паперами (крім операцій з випуску (емісії) вла-

сних корпоративних прав), бірж, страхових компаній, кредитних

спілок, недержавних пенсійних фондів.

Також аудиторські перевірки можуть також проводитися з

ініціативи керівництва або власників підприємства, його заснов-

ників, акціонерів.

Крім проведення контрольної роботи, аудиторські послуги

можуть надаватися у вигляді консультацій з питань організації

бухгалтерського обліку, проведення фінансово-господарської ді-

яльності відповідно до чинного законодавства, в тому числі по-

даткового.

Перед аудиторами ставляться високі професійні вимоги: ауди-

тор повинен мати кваліфікаційний сертифікат, який засвідчує

його кваліфікаційну придатність, а також ліцензію— дозвіл на

заняття аудиторською діяльністю. Сертифікацію і ліцензування

аудиторської діяльності в Україні здійснює Аудиторська палата

України. Крім цього вона в установленому порядку проводить

атестацію аудиторів, розробляє стандарти і методичні рекомен-

дації, веде облік аудиторів, їхніх фірм.

Під час проведення перевірок аудитори самостійно визнача-

ють форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства,

існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, про-

фесійних знань та досвіду. Аудитори мають право отримувати всі

необхідні документи для проведення перевірок, а також пояснен-

ня до них.

Поряд з цим аудитори зобов’язані належним чином надавати

аудиторські послуги, повідомляти власників, замовників про ви-

явлені недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності, збері-

гати в таємниці інформацію, отриману під час аудиту.

З метою забезпечення об’єктивності і неупередженості у про-

веденні аудиторських перевірок чинним законодавством заборо-

няється проведення таких перевірок аудитором, який має власні

майнові інтереси, прямі родинні стосунки з керівництвом суб’є-

кта господарювання, що перевіряється, або є членом керівництва,

засновником чи працівником.

47

Результати проведення аудиторської перевірки оформляються

аудиторським висновком. Аудиторський висновок— це офіцій-

ний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора чи

аудиторської фірми, який складається за наслідками проведеного

аудиту і містить висновок щодо достовірності звітності, повноти

і відповідності її чинному законодавству та встановленим норма-

тивам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Суспільний фінансовий контроль — це контроль з боку суспі-

льства за фінансовою діяльністю держави. Він не має, як прави-

ло, організованих форм (певною мірою функції цього контролю

виконує Рахункова палата Верховної Ради України) і здійснюєть-

ся за рахунок відкритості, гласності й прозорості фінансової дія-

льності держави. Кожний громадянин повинен мати право на

ознайомлення, наприклад, з процесом складання і виконання бю-

джету, який формується переважно за рахунок доходів юридич-

них і фізичних осіб. Контрольні функції громадян реалізуються

також через виборчу систему — обираючи певні партії чи окре-

мих депутатів, виборці обирають чи відкидають і певну фінансо-

ву політику.

Форми фінансового контролю. Залежно від стадії здійснення

контролю він поділяється на попередній, поточний і наступний.

Особливістю попередньогофінансового контролю є те, що він

здійснюється на етапі розробки та прийняття управлінського рі-

шення з фінансових питань. Він пов’язаний із процесами визна-

чення оптимального обсягу централізованих і децентралізованих

фінансових ресурсів у плановому періоді, а також з їхнім ефекти-

вним розподілом та використанням. Вихідною інформаційною

базою для цього контролю є фактичні дані виконання планових

завдань минулих періодів. На рівні держави попередній фінансо-

вий контроль проводиться на стадії розроблення та прийняття за-

конодавчих і нормативних актів у сфері фінансів. Важливим на-

прямом цього контролю є перевірка контрагента — отримувача

коштів: його юридичного статусу, фінансового стану, ділових

рис, партнерської відповідальності тощо.

Поточнийфінансовий контроль становить оперативний конт-

роль за реалізацією фінансової діяльності, дотриманням плано-

вих показників, виконанням вимог фінансової дисципліни тощо.

Він здійснюється через аналіз, перевірки, обстеження діяльності

суб’єктів господарювання, його завдання — вчасно реагувати на

зміни умов фінансової діяльності

Наступнийфінансовий контроль здійснюється на завершаль-

ній стадії виконання планового завдання. Його мета — контроль

48

за фінансовими результатами, порівняння фактичних і планових

показників фінансової діяльності, оцінка ефективності проведе-

ної роботи. Цей вид контролю є базою для попереднього контро-

лю майбутнього періоду. Наступний контроль дає повну і вичер-

пну інформацію про фінансову діяльність як кожного суб’єкта,

так і суспільства в цілому. Таким чином, спостерігається тісний

взаємозв’язок між попереднім, поточним та наступним фінансо-

вим контролем.

Методи фінансового контролюрозрізняються за характером

його здійснення, за комплексністю і технологією контролю, його

спрямованістю, оформленням результатів. Виділяють такі основ-

ні методи контролю: ревізія, тематичні перевірки, обстеження.

Ревізіястановить найбільш глибоке та всебічне обстеження

діяльності господарського суб’єкта для оцінки рівня його фінан-

сової дисципліни. Ревізія є найпоширенішим методом фінансово-

го контролю і здійснюється переважно всіма контролюючими ор-

ганами. Залежно від об’єкта ревізії поділяють на повні, часткові,

тематичні, комплексні. Залежно від обсягу даних ревізії поділя-

ють на суцільні та вибіркові.

Суть тематичних перевірокполягає в контролі за окремими

сторонами фінансової діяльності. Зокрема, це камеральні (у пода-

тковій інспекції) і документальні (у платника) перевірки подат-

кових декларацій і звітів. Результати документальної перевірки

можуть оформлятися довідкою — якщо порушень не виявлено і

актом — при встановленні порушень податкового законодавства.

Обстеженняявляє собою ознайомлення з окремими напря-

мами фінансової діяльності з метою виявлення проблем і шляхів

їх удосконалення. Характерним для обстеження є зіставлення фа-

ктичного стану справ з нормативним.

Необхідною умовою забезпечення ефективності фінансо-

вого контролю є оптимальність і системність дій контро-

люючих органів. Іншими словами, фінансовий контроль не

може бути ефективним, якщо він не охоплює всіх сфер обі-

гу фінансових ресурсів.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Що являє собою фінансова система за внутрі-

шньою структурою?

2. Яка існує організаційна структура фінансової сис-

теми?

49

3. Який існує зв’язок між окремими сферами та лан-

ками фінансової системи?

4. У чому полягає сутність фінансової системи за

організаційною структурою?

5. Що відображає ланка фінансової системи?

6. Що відображають фінанси суб’єктів господарювання?

7. Який склад державних фінансів і що вони характе-

ризують?

8. Що таке фінансовий ринок, які його структура та

роль?

9. Що таке фінансові органи і фінансові інституції?

10. Які фінансові органи і фінансові інституції здійс-

нюють управління фінансами в Україні?

11. Які завдання покладено на Міністерство фінансів

України?

12. Які функції і повноваження покладено на Державну

податкову адміністрацію України?

13. Які функції Державного казначейства України?

14. Які функції і повноваження має Контрольно-

ревізійна служба України?

15. Яка сфера діяльності Рахункової палати України?

16. Яку роль відіграють Національний банк України і

комерційні банки в управлінні фінансами?

17. Що являє собою Міжбанківська валютна біржа?

18. Що таке фондова біржа?

19. Що таке фінансовий контроль і яка його роль?

20. Які існують види фінансового контролю?

21. У чому полягають відмінності між державним, ві-

домчим, корпоративним і незалежним фінансовим ко-

нтролем?

22. Які функції покладено на Аудиторську палата

України та аудиторські фірми?

23. Які використовуються форми і методи фінансо-

вого контролю?

50

ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА

І ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ

Ключові терміни: фінансова політика, фіскальна по-

літика, податкова політика, бюджетна політика, фі-

нансова стратегія, фінансова тактика, фінансовий

механізм, фінансове забезпечення, фінансові методи,

фінансове планування, фінансові важелі, фінансові

стимули, фінансові санкції, фінансове регулювання,

фінансові інструменти.

Після вивчення цієї теми студенти

повинні знати і розуміти:

• сутність і складові фінансової політики;

• основні етапи процесу формування і реалізації фі-

нансової політики;

• роль фінансових важелів у регулюванні соціально-

економічних процесів;

• сутність і форми забезпечення фінансового меха-

нізму.