12.1. Особливості фінансових відносин

У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ

Страхуванняє самостійною сферою фінансової систе-

ми. Включаючи сферу страхування до фінансової системи, ми

виходимо з того, що економічна категорія страхування є складо-

263

вою категорії фінанси. Водночас можна виділити суттєві ознаки,

що характеризують специфічність категорії страхування. Це:

1) страхування пов’язане тільки з перерозподільними відноси-

нами, які обумовлені наявністю настання раптових, непередбаче-

них подій, тобто страхових випадків, які завдають матеріальної

або іншої шкоди народному господарству і населенню. В умовах

ринкового господарства поряд з традиційним використанням мож-

ливостей страхування — захисту від надзвичайних явищ природ-

ного характеру ( землетруси, урагани, повеніта ін.) і техногенних

ризиків ( пожежі, аварії, вибухи тощо), зростає потреба у підпри-

ємців у страховому покритті збитків, що виникають у разі пору-

шення фінансових і кредитних зобов’язань, неплатоспроможності

контрагентів, коливання валютних курсів та дії інших економічних

факторів, які призводять до втрат прибутків і реальних доходів.

Страховий захист життя, здоров’я, працездатності і матеріального

благополуччя населення також пов’язаний із його економічними

інтересами і реалізується за допомогою страхових послуг;

2) при страхуванні має місце солідарне розкладення нанесено-

го збитку між учасниками. Виникнення таких перерозподільних

(розкладкових) відносин обумовлене тим, що випадковий харак-

тер заподіяння шкоди спричиняє матеріальні або інші втрати, ко-

трі, як правило, охоплюють не всі господарства, не всю терито-

рію даної країни чи регіону, а лише їх частину. Це створює умови

для відшкодування збитків за допомогою солідарного розкладен-

ня втрат одних господарств між усіма застрахованими господарс-

твами. При цьому чим ширше коло учасників страхування, тим

менша частка в розкладенні збитків припадає на кожного страху-

вальника. Страхування стає найбільш ефективним методом від-

шкодування збитків, коли в ньому бере участь якнайбільша кіль-

кість страхувальників. Тим самим забезпечується достатня кон-

центрація грошових коштів у єдиному фонді, що називається

страховим. Тоді стає можливим відшкодування максимальних

збитків за мінімальних витрат кожного страхувальника;

3) замкнене розкладення збитків обумовлює зворотність кош-

тів, мобілізованих у страховий фонд. Страхові платежі кожного

страхувальника, внесенні в страховий фонд, мають тільки одне

призначення — відшкодування ймовірної суми шкоди у визначе-

ному територіальному масштабі протягом певного періоду. То-

му вся сума страхових платежів (без урахування накладних ви-

трат тієї організації, що проводить страхування) повертається у

формі відшкодування збитків протягом узятого в розрахунок ча-

сового періоду в тому самому територіальному масштабі.

264

4) перерозподільні відносини у страхуванні виходять за рамки

календарного року. Розкладення збитків у часі пов’язане із випа-

дковим характером виникнення надзвичайних подій: кілька років

підряд надзвичайних подій може і не бути, і точний час їх на-

стання невідомий. Ця обставина породжує необхідність резерву-

вання в сприятливі роки частини страхових платежів, що надій-

шли, для створення запасного фонду як джерела відшкодування

надзвичайних збитків у несприятливому році.

Наведені особливості перерозподільних відносин, що виника-

ють під час страхування, уможливлюють таке його визначення:

Страхування як економічна категорія— це сукупність осо-

бливих замкнутих перерозподільних відносин між його учасни-

ками з приводу формування цільового страхового фонду і його

використання для відшкодування збитків, заподіяних за неперед-

бачених несприятливих обставин, а також для надання матеріа-

льної допомоги громадянам у разі настання певних подій у їх

житті.

Страхування — це система обмінно-перерозподільних від-

носин з приводу формування і використання колективних

страхових фондів на засадах солідарної відповідальності.

Страхування є гарантом компенсації збитків, заподіяних май-

новим інтересам держави, суб’єктів господарювання і населення.

Воно значною мірою звільняє бюджет від тягаря витрат на від-

шкодування збитків, що мають місце внаслідок руйнівних при-

родних катаклізмів, техногенних катастроф, епідемій та інших

нещасних випадків, захищає підприємців від майнових і комер-

ційних витрат, забезпечує підтримку рівня життя громадян.

Підприємництво і страхування нерозривно пов’язані. Наяв-

ність ринкових відносин обумовлює необхідність дій само-

стійних виробників на свій страх і ризик, що посилює значення

страхових послуг. Для підприємництва характерні освоєння

нових сучасних високоефективних технологій, випуск удоско-

наленої і нової продукції, готовність ризикувати на ринку, що

може викликати збитки. Отже, у підприємців виникає страхо-

вий інтерес.

Страхування є ефективним засобом реалізації соціальної полі-

тики держави, здійснюючи матеріальний захист громадян шля-

хом виплати пенсій і грошової допомоги через систему держав-

ного соціального страхування.

265

Страхування— стабільне джерело інвестиційних ресурсів

держави. Вкладаючи кошти страхових резервів (переважно за до-

вгостроковими договорами особистого страхування) в пріоритет-

ні галузі, держава спроможна вирішувати глобальні економічні

завдання. Страхування має стратегічне значення у розвитку наці-

ональної економіки.

Отже, страхування є одночасно засобом залучення грошових

ресурсів і способом відшкодування збитків.

Сутність страхування проявляється в його функціях. Вони

дають змогу виявити особливості страхування як сфери фінансо-

вої системи. Страхуванню властиві функції: ризикова, попере-

джувальна, нагромаджувальна та контрольна(рис. 12.1).

Функції страхування

Ризикова

Попереджувальна

Ощадна

Контрольна

, є

.

,

за

,

в . Це і

ди

ункції

суті

плату

ф

плату

, або

від

бами

внесками

носинах

ризику

, по

в умовах щодо метою фон

цій

і правовий

від контроль

певну

ігання

засо

його

несприятливих

ій полягає

ахування

операцій

і проявляється

за

економічної

стр

овий

наслідки

ачі ризику відповідну

хувальниками

под

запоб ання

ку. З цією

життя

ніх

за . Завдяки

за

відносять

страховика

превентивні

страхувальникові

для

ж закріплений

страхових страх

стра

іями

у. Страхування

наст

характер

перед

випад емі зі

страховика

бистого

страхових

дів

ом

поперед

ховиків

ьтаті

, який . Заходи

окр

страхових

страховикові

под

, сюди

коштів

захист

д осо

енням

захо

протипожежними

страхування

кретних

стра

коштів

м

трьох

спільно

аванні

’єктивний

до

жених

у резул

в кон

аховими

ового механізм

страхового

енні

, здійснюється

нання

ахування

провед

відповідальності

об

, або

стр

тків лад

створюють

насампере

неї

ться страх

стр ення

передусі

ж

ку відсутності заощад ся

в перед ьної

у здійсненні

медикаментів

з ними

сті

зби

з указаних

страхувальника

о до

ій. Об

на

в накопич

своєрідним

реалізує

бання

самостійно

овідн правильним

под

договору

Полягає матеріал

поперед

стосуєть

страхувальників

Полягає

страховики

і у випад

ипливає

зумовленого

вплив

В

необхідно

мінімізації

прид

Полягає

поверненні

одночасно Відп

Рис. 12.1. Функції страхування

266

Головною і визначальною є ризикова функція, оскільки стра-

ховий ризик, як імовірність збитків безпосередньо пов’язаний з

основним призначенням страхування — надання грошової допо-

моги постраждалим господарствам або громадянам. Саме в рам-

ках ризикової функції відбувається перерозподіл грошових кош-

тів серед учасників страхування у зв’язку з наслідками страхових

подій. Страхування виконує також попереджувальнуфункцію,

пов’язану з використанням частини страхового фонду на змен-

шення наслідків страхового ризику. У страхуванні життя катего-

рія страхування найбільшою мірою зближається з категорією

кредиту при заощадженні за договором страхування на дожиття

обумовлених страхових сум. Заощадженнягрошових сум за до-

помогою страхування на дожиття пов’язане з потребою в страхо-

вому захисті досягнутого сімейного статку. Отже, страхування

може мати й нагромаджувальну функцію.

Контрольна функціястрахування випливає з названих трьох

специфічних функцій і проявляється одночасно з ними в конкре-

тних страхових відносинах в умовах страхування. Відповідно до

вимоги контрольної функції здійснюється фінансовий контроль

за правильним проведенням страхових операцій.

Страхові відносини досить різноманітні. Як правило, вони є

дво- чи тристоронніми. Двостороннівідносини складаються між

страховиком і страхувальником, який водночас є й застрахова-

ним, тристоронні— між страховиком, страхувальником і за-

страхованим.

В окремих випадках у страхових відносинах може брати

участь кілька страховиків. Це зумовлено двома формами страхо-

вих відносин: співстрахуванняіперестрахування.Співстраху-

вання— це розміщення одного ризику частками у кількох стра-

ховиків. Зазвичай на кожну страхову суму видається окремий

поліс. Перестрахування— це передання договору страхування

від одного страховика до іншого. У цих відносинах перший стра-

ховик, приймаючи на страхування ризики, частину відповідаль-

ності за ними передає іншому страховикові (перестраховику) на

відповідних умовах.

Найповнішою є класифікація страхування за економічними

ознаками, яка передбачає декілька підходів залежно від цілей

класифікації (рис. 12.2).

Страхові відносини включають:

¾ страхові платежі;

¾ виплату страхового відшкодування;

¾ перестрахування;

267

¾ розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому

ринку;

¾ отримання доходів від розміщення коштів на фінансовому

ринку.

Класифікація страхування за економічними ознаками

За спеціалізацією

Страхування життя

страхувальника,

або за сферами

Страхування ризикових видів страхування

його діяльності

Галузі

За об’єктами у

Підгалузі

страхуванні

Види страхування

Автотранспортне

За родом

Морське

небезпеки

страхових ризиків

Авіаційне

Інших заходів (комплексні)

Комерційне

За статусом

Взаємне

страховика

Державне страхування

Юридичних осіб

Фізичних осіб

За формами

Обов’язкове

проведення

Добровільне

Рис. 12.2. Класифікація страхування за економічними ознаками

Страхові платежі— це перерахування коштів страхуваль-

ником страховикові. Вони можуть здійснюватись одноразово чи

поетапно. Внесення страхових платежів здійснюється на основі

страхових тарифів— розміру плати з одиниці страхової суми.

268

Страховий тариф(брутто-ставка) складається з двох частин —

нетто-ставки та навантаження.Нетто-ставкавідображає ту

частину тарифу, яка призначена для виплати страхового відшко-

дування. Вона залежить від загальних розмірів страхового від-

шкодування (визначається на основі статистичних досліджень

про кількість страхових подій і середню вартість відшкодування

на одну подію) та кількості страхувальників, охоплених цим ви-

дом страхування. Навантаженнявідображає витрати страхови-

ка, пов’язані з проведенням страхування та його прибуток.

Страховий тарифвідображає ціну страхування. Це основний

чинник конкуренції на страховому ринку. Чим більше охоплено

страхувальників, чим менші витрати страховика, тим нижчий

розмір страхового тарифу і тим більші можливості для залучення

нових клієнтів.

Страхове відшкодування— це виплата страховиком застра-

хованому (або одержувачеві) повної чи часткової суми збитків.

Розмір страхового відшкодування залежить від двох чинників —

страхової суми і страхового збитку.Страхова сума— це сума,

на яку застрахований об’єкт страхування, або розмір максималь-

ної відповідальності страховика за договором у разі настання

страхового випадку. Розміри страхової суми визначаються, з од-

ного боку, вартісною оцінкою об’єкта страхування, а зіншого—

можливостями і побажаннями страхувальника. Відношення стра-

хової суми до вартісної оцінки об’єкта страхування характеризує

страхове забезпечення, ще не може перевищувати 100 %. Стра-

ховий збитокявляє собою вартісну оцінку заподіяних застрахо-

ваному втрат.

Установлені різні системи визначення розміру страхового

відшкодування. Основними є методи повної і пропорційноївідпо-

відальності. За повноївідповідальності страховика страхове від-

шкодування виплачується в розмірі заподіяних збитків, але не бі-

льше страхової суми. За пропорційноїсистеми відповідальність

розподіляється між страховиком і застрахованим у пропорції, яка

відображає співвідношення між страховою сумою і вартісною

оцінкою об’єкта страхування. Наприклад, якщо страхова сума

становить половину вартісної оцінки об’єкта страхування, то за-

страхованому буде виплачено страхове відшкодування в розмірі

50 % від суми заподіяних збитків.

Взаємовідносини з фінансовим ринком характеризують роз-

міщення на ньому тимчасово вільних коштів страхових фондів і

отримання від цього доходів. Отримані доходи розподіляються

на дві частини. Одна формує доходи страхових компаній і стано-

269

вить певну частину їхнього прибутку. Друга частина спрямову-

ється безпосередньо на формування страхових фондів. Вона за-

безпечує здешевлення страхування для страхувальників за раху-

нок використання їхніх коштів (страхових платежів) на

фінансовому ринку. Це важлива складова раціонального й ефек-

тивного використання фінансових ресурсів країни в цілому.

Страхові відносини між суб’єктами страхування і грошові по-

токи регулюються відповідними угодами між страховикомі

страхувальником, які мають юридичну силу. Документ, що за-

свідчує факт страхування, називається страховим полісом(сві-

доцтвом). Він видається страховиком після сплати страхового

внеску (разового чи першого). У страховому полісі вказуються

об’єкт і вид страхування, строки дії договору і страхові випадки.

Розрізняють терміни «страховий випадок»і«страхова по-

дія».Страховий випадок— це можлива подія, настання якої

може спричинити збитки. Він характеризує певний ризик, від

якого і здійснюється страхування. Страхова подіяявляє собою

подію, що фактично настала. Вона має бути офіційно зареєстро-

вана. Тобто страховий випадок — це можлива подія, а страхова

подія — це та, що відбулася.