3. Фінансовий ринок за інституційною ознакою поділя-

ють на:

а) ринок грошей та ринок капіталів;

б) фінансово-кредитні інститути та ринок цінних паперів;

в) обліковий та міжбанківський ринок;

г) ринок позичкових зобов’язань та валютний ринок.

369

4. Фінансовий ринок за часовою ознакою поділяють на:

а) ринок грошей та ринок капіталів;

б) обліковий та міжбанківський ринок;

в) кредитний ринок та фондовий ринок;

г) ринок позичкових зобов’язань та валютний ринок.

5. Ринок капіталів включає:

а) фондовий та валютний ринок;

б) ринок грошей та довгострокових банківських кредитів і де-

позитів;

в) обліковий, міжбанківський, валютний ринок;

г) ринок цінних паперів, середньо- та довгострокових банків-

ських кредитів.

6. Грошовий ринок включає:

а) фондовий та валютний ринок;

б) ринок капіталів, довгострокових банківських кредитів та

депозитів;

в) обліковий, міжбанківський, валютний ринок;

г) ринок грошових сурогатів та середньострокових фінансових

інструментів.

7. Ринок цінних паперів включає:

а) ринок грошей та ринок капіталів;

б) первинний та вторинний ринки цінних паперів;

в) біржовий та «вуличний» ринки;

г) обліковий, міжбанківський та валютний ринки;

8. Суб’єкти фінансового ринку, що вкладають свої грошо-

ві кошти в цінні папери виключно в цілях отримання дохо-

ду—це:

а) фінансові посередники;

б) емітенти;

в) індивідуальні інвестори;

г) портфельні інвестори.

9. Кредитори та позичальники—це суб’єкти:

а) страхового ринку;

б) ринку позичкових капіталів;

в) ринку цінних паперів;

г) ринку нерухомості.

370

10. Об’єктами фінансового ринку є:

а) фінансово-кредитні інститути;

б) інститути інфраструктури фінансового ринку;

в) держава, суб’єкти господарювання та домашні господар-

ства;

г) інструменти фінансового ринку.

11. Емітенти—це суб’єкти:

а) що залучають фінансові ресурси;

б) що вкладають грошові кошти у фінансові інструменти;

в) що перерозподіляють фінансові ресурси;

г) що реалізують різні види страхових послуг.

12. Суб’єкти фінансового ринку, що купують контрольний

пакет акцій для здійснення управління підприємством, —це:

а) фінансові посередники;

б) емітенти;

в) індивідуальні інвестори;

г) стратегічні інвестори.

13. До боргових фінансових інструментів належать:

а) акції, облігації, чеки, векселі, депозитні сертифікати;

б) акції, інвестиційні сертифікати, опціони, свопи, облігації;

в) державні та корпоративні облігації, казначейські та комер-

ційні векселі, чеки;

г) первинні фінансові інструменти та деривативи.

14. За характером фінансових зобов’язань фінансові інстру-

менти поділяють на такі види:

а) інструменти грошового ринку, інструменти валютного рин-

ку, інструменти страхового ринку, інструменти ринку цінних па-

перів, інструменти ринку золота та нерухомості;

б) короткострокові та довгострокові фінансові інструменти;

в) боргові та пайові;

г) первинні та вторинні.

15. Деривативи в основному використовують:

а) для отримання дивідендів;

б) для отримання процентів;

в) для засвідчення права власності на депозит у банку;

г) для хеджування цінового ризику.

371

16. Фінансові інститути на фінансовому ринку—це:

а) емітенти;

б) інвестори;

в) посередники;

г) споживачі.

17. Обліковий та міжбанківський ринок—це частини:

а) ринку грошей;

б) ринку капіталів;

в) валютного ринку;

г) фондового ринку.

18. До пайових фінансових інструментів належать:

а) акції, облігації, чеки, векселі, депозитні сертифікати;

б) акції, інвестиційні сертифікати, опціони, свопи, облігації;

в) акції, паї, інвестиційні сертифікати;

г) первинні фінансові інструменти та деривативи.

19. Ринок цінних паперів—це частина:

а) ринку грошей;

б) ринку капіталів;

в) валютного ринку;

г) ринку банківських кредитів.

20. Валютний ринок—це частина:

а) ринку грошей;

б) ринку капіталів;

в) ринку банківських кредитів;

г) фондового ринку.

21. До вторинних фінансових інструментів належать:

а) акції, облігації, чеки, векселі, депозитні сертифікати;

б) акції, інвестиційні сертифікати, опціони, свопи, облігації;

в) державні та корпоративні облігації, казначейські та комер-

ційні векселі, чеки, деривативи;

г) ф’ючерсні та форвардні угоди, опціони, свопи, варіанти.

22. Яка з організаційних структур є ключовою на фінансо-

вому ринку:

а) лізингові компанії;

б) пенсійні фонди;

в) страхові компанії;

г) фондові біржі?

372

23. Вторинний ринок цінних паперів включає:

а) продаж і купівлю цінних паперів, які щойно випущені;

б) купівлю і продаж раніше випущених цінних паперів;

в) мобілізацію цінних паперів;

г) немає правильної відповіді.

24. Емітентом називається юридична особа, яка:

а) купує цінні папери;

б) випускає цінні папери;

в) продає цінні папери;

г) немає правильної відповіді.

25. Який із зазначених цінних паперів не є борговим зо-

бов’язанням:

а) облігація;

б) казначейське зобов’язання держави;

в) акція;

г) вексель?

26. Які акції гарантують виплату дивідендів у заздалегідь за-

значеному розмірі, незалежно від суми отриманого прибутку:

а) іменні;

б) прості;

в) привілейовані;

г) на пред’явника?

27. Основною установою, що регулює функціонування ринку

цінних паперів, є:

а) Міністерство фінансів України;

б) Національний банк України;

в) Фонд державного майна;

г) Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку.

Розділ 14. Міжнародні фінанси

1. Короткостроковий ринок, на якому фінансові посередни-

ки ( банки) зводять між собою кредиторів і позичальників, —

це ринок:

а) міжнародний;

б) фінансовий;

в) міжнародний грошовий;

г) грошовий.

373

2. Дії, спрямовані на вирішення певного завдання з організації

та управління грошовими відносинами, що виникають під час фо-

рмування та використання відповідних коштів, —це операції:

а) фінансові;

б) економічні;

в) грошові;

г) кредитні.

3. Різноманітні фінансові активи, до яких належать наці-

ональні гроші, іноземна валюта, цінні папери, дорогоцінні ме-

тали, нерухомість охоплюють:

а) суб’єкти економічних операцій;

б) суб’єкти фінансових операцій;

в) об’єкти фінансових операцій;

г) об’єкти господарських операцій.

4. Вирізняють такі види фінансових операцій:

а) операції з переказу грошей;

б) інвестиційні операції;

в) спекулятивні операції та операції з капіталом;

г) операції з переказу грошей, інвестиційні операції, спекуля-

тивні операції та операції з капіталом.

5. Яка функція міжнародних фінансів базується на тому, що

міжнародні фінанси відображають рух суспільного продукту в

грошовій, тобто універсальній ( зіставлюваній) , формі ( це дає мо-

жливість здійснювати у будь-який час, на будь-якому етапі облік

та аналіз руху світового суспільного продукту в грошовій формі) :

а) інформаційна;

б) організаційна;

в) контрольна;

г) аналітична?

6. Міжнародна фінансова політика держави має ґрунту-

ватися:

а) на аналітичних даних фахівців у цій галузі;

б) вимогах поточного і стратегічного соціально-економічного

розвитку країни;

в) наукових концепціях у галузі міжнародних фінансів;

г) наукових концепціях у цій галузі, аналізі попередньої прак-

тики та вимогах поточного і стратегічного соціально-економіч-

ного розвитку як окремої країни, так і всього світу.

374

7. Сукупність заходів і рекомендацій держави у галузі між-

народних фінансів—це:

а) фінансова функція держави;

б) державна політика;

в) міжнародна фінансова політика;

г) функція держави.

8. Що таке знецінення курсу національної валюти у фо-

рмі зниження її курсу ( ціни) відносно іноземних валют,

міжнародних розрахункових грошових одиниць ( раніше —

золота):

а) ревальвація;

б) валютна інтервенція;

в) девальвація;

г) політика валютних обмежень?

9. Що відображає можливість обміну ( конверсії) валюти

однієї країни на валюти інших країн за діючим валютним кур-

сом:

а) конвертованість валют;

б) валютні обмеження;

в) оборотність валют;

г) правильні відповіді аів?

10. Зворотне котирування—це:

а) вартість одиниці національної валюти, що виражається в

іноземній валюті;

б) курс, згідно з яким банк-резидент купує іноземну валюту за

національну;

в) обмінний курс продажу чи купівлі, що використовується у

валютних операціях;

г) усі відповіді правильні.

11. Повне котирування—це:

а) курс продавця та покупця, згідно з яким банк купує або

продає іноземну валюту за національну;

б) курс, згідно з яким банк-резидент купує іноземну валюту за

національну;

в) курс, згідно з яким банк продає валюту;

г) усі відповіді правильні.

375

12. Курс «спот»—це:

а) обмінний курс продажу чи купівлі, який використовується

для валютних операцій без будь-якої угоди про здійснення май-

бутньої купівлі чи продажу;

б) курс, згідно з яким банк-резидент купує іноземну валюту за

національну;

в) співвідношення між двома валютами, визначене через їхній

курс до третьої валюти;

г) усі відповіді правильні.

13. Крос-курс—це:

а) співвідношення між двома валютами, визначене через їхній

курс до третьої валюти;

б) різниця між курсами продавця та покупця;

в) курс, згідно з яким банк продає валюту.

г) усі відповіді правильні.