1.2. Моделі фінансових відносин

Розподіл і перерозподіл валового внутрішнього проду-

кту (ВВП) може здійснюватися за різними моделями фінансових

відносин у суспільстві. В основі побудови фінансової моделі сус-

пільства лежать роль і місце в ній держави. Відповідно до ролі і

місця держави, моделі фінансових відносин розрізняються за

двома ознаками:

за послідовністю розподілу ВВП;

за рівнем державної централізації ВВП.

За послідовністю розподілу ВВП розрізняють дві моделі фі-

нансових відносин: адміністративну і ринкову.

Сутність адміністративної моделі фінансових відносин по-

лягає в тому, що переважна частина ВВП централізовано концен-

трується в бюджеті і виключається із розподільних відносин.

Держава спрямовує в бюджет централізований чистий дохід —

податок з обороту і частину децентралізованого чистого дохо-

ду — прибутку підприємств (через систему платежів з прибутку).

Частина прибутку (до 40 %) залишається на підприємстві, інша

частина ВВП виплачується робітникам і службовцям у вигляді

заробітної плати, яка підлягає прибутковому оподаткуванню.

Адміністративна модель фінансових відносин була характерна

для колишнього СРСР та інших соціалістичних країн (рис. 1.2).

ФІНАНСОВА МОДЕЛЬ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЕКОНОМІКИ

Валовий внутрішній продукт

Заробітна

(ВВП)

плата

Податок з

Прибуток

Чистий дохід

обороту

підприємства

Платежі

Централізований чистий

Дохід Державного

дохід держави

бюджету

Рис. 1.2. Адміністративна модель фінансових відносин2

2Фінанси: Навч. посібник з курсу «Фінанси» для студентів економічних спеціально-

стей / Укл. В.В. Бугас, В.М. Семененко. — КНУТД. — 2005. — С. 16.

Характерною ознакою цієї моделі є те, що переважну частину

своїх доходів держава отримує в процесі первинного розподілу

ВВП. Вона є закритою і не відображає фінансових реалій у суспі-

льстві, а саме:

вона не показує реального рівня доходів юридичних і фізич-

них осіб;

доходи юридичних і фізичних осіб не відображають їх вклад

у створення ВВП;

неможливо достовірно визначити рівень оподаткування;

відсутні стимули до продуктивної праці.

Пропорції первинного розподілу ВВП регулюються державою

за допомогою адміністративних методів. Рівень заробітної плати

регулюється через встановлення тарифних розрядів і посадових

окладів. На основі планового ціноутворення фіксується централі-

зований чистий дохід держави (податок з обороту) і встановлю-

ється рівень прибутку підприємств.

Сутність фінансової моделі ринкової економіки полягає в то-

му, що спочатку вартість реалізованого ВВП розподіляється між

тими, хто зайнятий у його створенні. Це насамперед власники

виробництва, котрі отримують прибуток, і робітники та службо-

вці; яким виплачується заробітна плата.

Характерна ознака моделі полягає в тому, що держава отри-

мує свої доходи на основі перерозподілу ВВП (рис. 1.3).

ФІНАНСОВА МОДЕЛЬ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Валовий внутрішній продукт

(ВВП)

Заробітна

Прибуток

плата

підприємства

Оподаткування

Платежі

ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ

Рис. 1.3. Ринкова модель фінансових відносин3

3Фінанси: Навч. посібник з курсу «Фінанси» для студентів економічних спеціально-

стей / Укл. В.В. Бугас, В.М. Семененко. — КНУТД. — 2005. — С. 16.

На відміну від адміністративної, ринкова модель фінансових

відносин є відкритою, зрозумілою і достатньо повно відображає

реалії у суспільстві:

у ній точно відображається рівень доходів кожної юридич-

ної і фізичної особи, який у свою чергу, характеризує їх вклад у

створення ВВП;

достовірно визначається рівень оподаткування: кожний

суб’єкт точно знає скільки він заробляє і скільки віддає державі;

чітко зафіксовано стимули до зростання доходів на основі

зростання виробництва і підвищення продуктивності праці.

Пропорції первинного розподілу ВВП між підприємцями і ро-

бітниками та службовцями регулюються ринковими відносинами

у законодавчому порядку.

Ринкові відносини сприяють встановленню оптимальних про-

порцій між заробітною платою і прибутком. З одного боку, кож-

ний суб’єкт зацікавлений у збільшенні своєї частки. З іншого —

існують певні об’єктивні обмеження, які ведуть до того, що кож-

ний суб’єкт зацікавлений у доходах іншого. Так, для суб’єктів

господарювання вкрай необхідним є високий рівень доходів на-

селення, оскільки це сприяє розширенню обсягів продажу, а від-

повідно, і забезпеченню формування прибутку. У свою чергу, ро-

бітники і службовці зацікавлені у збільшені прибутку підпри-

ємства, адже він створює передумови для розвитку виробництва,

а відтак і зростання заробітної плати. При цьому переважну част-

ку у ВВП у сучасних умовах займає саме заробітна плата, тоді як

обсяги прибутку мінімізуються потребами виробничого роз-

витку.

Законодавче регулювання полягає в установленні мінімально-

го рівня оплати праці й обмежені максимального рівня рентабе-

льності на основі застосування економічних інструментів, напри-

клад податку на прибуток.

Пропорції перерозподілу ВВП регламентуються тільки норма-

тивно-законодавчими актами.

Слід відмітити, що виділення зазначених моделей певною мі-

рою має умовний характер. У моделі ринкової економіки присут-

ні елементи участі держави у первинному розподілі за допомо-

гою непрямих податків. Модель адміністративної економіки, у

свою чергу, включає елементи перерозподілу. Таким чином, від-

мінність однієї моделі від іншої полягає насамперед, у різних

пропорціях. У моделі ринкової економіки переважає участь дер-

жави у перерозподілі ВВП, а в моделі адміністративної економі-

ки — втручання держави у його первинний розподіл.

За рівнем державної централізації ВВП у межах фінансової

моделі ринкової економіки умовно виділяють три моделі: амери-

канську, західноєвропейську та скандинавську.

Американська модель, яка заснована на максимальному рівні

самозабезпечення фізичних і самофінансування юридичних осіб,

характеризується незначним рівнем бюджетної централізації,

близько 25—30 %. Фінансове втручання в економіку зведене до

мінімуму. У соціальній сфері забезпечуються тільки ті верстви

населення, які не в змозі обійтися без державної допомоги. Така

модель створює максимальну фінансову стимуляцію: з одного

боку, вона дає можливість заробляти, з іншого — вимагає цього.

Це досить жорстка, але високоефективна модель, оскільки грун-

тується, по суті, на примусовій фінансовій стимуляції.

Західноєвропейська модель характеризується поміркованим

рівнем централізації ВВП у бюджеті, близько 35—45 %. внаслі-

док вищого рівня централізації ВВП більш розгалуженою є й

державна соціальна сфера, насамперед у галузі освіти. Сутність

цієї моделі зводиться до паралельного функціонування держав-

них і комерційних установ у соціальній сфері.

Скандинавська модель передбачає досить високий рівень

централізації ВВП в бюджеті, близько 50—60 %. Відповідно во-

на характеризується розгалуженою державною соціальною сфе-

рою як у галузі освіти, так і охорони здоров’я. Ця модель створює

клімат упевненості і соціальної врівноваженості. Однак така мо-

дель можлива лише за таких умов: високого рівня ВВП на душу

населення, який забезпечує високий рівень і суспільного, і інди-

відуального споживання; високого рівня культури та свідомості

народу, відповідного ставлення до праці і поваги до державного

сектора.

Отже, вибір моделі фінансових відносин залежить від багатьох

чинників, а саме: рівня розвитку суспільства; характеру та масш-

табу діяльності держави, її втручання в економіку, і типу здійсню-

ваної нею соціальної політики; характеру міжнародної діяльності

та воєнної доктрини; історичних традицій народу; рівня розвитку

культури тощо. Основний критерій вибору — вплив на суспільст-

во через встановлення стимулів до праці і ефективного господа-

рювання і забезпечення надійної системи соціальних гарантій.

Вибір фінансової моделі — це вибір шляху розвитку суспі-

льства, встановлення певної системи економічних інтере-

сів, я кі лежать в основі забезпечення впливу на темпи і

пропорції цього розвитку.

Содержание