12.3. Страховий ринок

Поняття страхового ринку трактується в економічній

літературі у двох аспектах. По-перше,страховий ринок— це

особлива сфера грошових відносин, де об’єктом купівлі-

продажу є специфічна послуга — страховий захист і де форму-

ється її пропонування і попит на неї. По-друге,страховий ри-

нокявляє собою складну інтегровану систему страхових і пе-

рестрахових організацій (страховиків), що здійснюють страхо-

ву діяльність.

Об’єднавши ці два підходи, можна визначити страховий ри-

нокяк сукупність страхових компаній і послуг, що ними нада-

ються. Організаційна структура страхового ринку України пред-

ставлена на рис. 12.4.

Державний регулюючий орган нагляду за страховою діяльністю

Структурні елементи

Елементи

страхового ринку

інфраструктури

Страховики

Страхувальники

Страхові

Нестрахові

посередники

посередники

Прямі

Непрямі

Рис. 12.4. Організаційна структура страхового ринку

276

Функціонування страхового ринку ґрунтується на таких прин-

ципах:

¾ демонополізація страхової справи;

¾ конкуренція страхових організацій з надання страхових по-

слуг, залучення страхувальників і мобілізації грошових коштів у

страхові фонди;

¾ свобода вибору для страхувальників умов надання страхо-

вих послуг, форм і об’єктів страхового захисту;

¾ надійності і гарантії страхового захисту.

Суб’єктами страхового ринку є страховики (страхові компанії),

які надають страхові послуги, страхувальники (фізичні та юридичні

особи і держава). Посередниками в проведенні страхування висту-

пають страхові агенти і страхові брокери (брокерські фірми).

Страхові агентице, як правило, фізичні особи, які укладають

угоди страхування зі страхувальниками від імені страховика.

Страховими агентами в деяких випадках можуть бути юридичні

особи. Це транспортні підприємства, котрі здійснюють обов’я-

зкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті,

нотаріальні контори, банки, які поряд із послугами з основної ді-

яльності можуть укладати договори страхування. Взаємовідноси-

ни страхових агентів — юридичних осіб зі страховиками регу-

люються відповідними угодами.

Із розвитком страхової справи набуває поширення і така фор-

ма посередництва, як генеральні страхові агенти.Генеральні

агенти— це фізичні особи, уповноважені одним або кількома

страховиками в тому чи іншому адміністративно-територіаль-

ному регіоні. Вони мають право наймати на роботу страхових

агентів, яким виділяється зона обслуговування й види страхуван-

ня, які вони можуть здійснювати. Взаємовідносини між генера-

льним страховим агентом і страховою компанією здійснюються

на основі договору. Генеральний страховий агент має свій раху-

нок у банку, на який страхова компанія переказує кошти для ор-

ганізації страхової діяльності.

Страхові брокери, також виконуючи функції укладання угод,

діють від імені страхувальника, добираючи йому найвигідніші

умови і надійні страхові компанії. Вони можуть надавати консу-

льтаційні послуги і страховикам. За свою роботу страховий бро-

кер отримує винагороду у формі комісійних виплат.

На страховому ринку функціонують страхові компанії різних

організаційно-правових форм: державна страхова компанія; ак-

ціонерні страхові товариства; товариства взаємного страху-

вання; страховий пул.

277

Серед нових господарсько-організаційних форм страхової

справи, які, на жаль, ще не набули достатнього розвитку в Украї-

ні, можна виділити такі:

¾ концерн— об’єднання підприємств, включаючи страхове

товариство, що здійснюють сумісну діяльність;

¾ господарські асоціації— договірні об’єднання підприємств

та страхової компанії, утворені для сумісного здійснення однієї

чи кількох функцій;

¾ консорціум— тимчасові договірні об’єднання виробничих

підприємств та страхових компаній для розв’язання конкретних

завдань, реалізації великих цільових програм та проектів.

Обов’язковим складовим елементом страхового ринку є спе-

ціалізовані консалтингові фірми (компанії) страхових експертів.

Держава, як учасник ринку страхових послуг, створює правові

основи страхової діяльності та здійснює контроль за дотриман-

ням чинного законодавства. У законах і прийнятих нормативних

актах сформульовані вимоги до страховиків, порядок їх створен-

ня та реєстрації, вимоги до договорів і правила страхування,

обов’язки страховиків і страхувальників у кожній конкретній си-

туації.

Страховий нагляд здійснюється також за рівнем страхових та-

рифів, формуванням запасних і резервних фондів страховиків,

проведенням інвестиційної політики, організацією обліку і звіт-

ності, своєчасною і повною сплатою податків у бюджет, за рів-

нем фахової підготовки страхових працівників.

Функціонування страхового ринку пов’язане з такими понят-

тями, як страхове поле і страховий портфель.Страхове поле—

це наявність потенційних страхувальників певного виду страху-

вання. Страхове поле визначає потенційні масштаби страхування.

Страховий портфельявляє собою сукупність укладених пев-

ною компанією угод як з того чи іншого виду страхування, так і з

усіх видів. Страховий портфель характеризує діяльність кожної

компанії на ринку. Мета— сформувати якомога більший стра-

ховий портфель, адже це збільшує доходи і здешевлює страху-

вання.

Специфічним товаром на страховому ринку є страхові пос-

луги.

Страховий ринок залежно від масштабів попиту і пропозиції

на страхові послуги можна поділити на місцевий(регіональний),

національний(внутрішній),світовий(зовнішній, глобальний).

Місцевий(регіональний) страховий ринок — це, як правило, об-

межений певною територією та вузькоспеціалізований ринок

278

страхових послуг. Його функціонування забезпечує потреби кон-

кретного регіону в страховому захисті.

Національний(внутрішній) страховий ринок покликаний за-

довольняти економічні потреби та реалізувати економічні інтере-

си страховиків та страхувальників у межах національної еконо-

міки. Він характеризує досягнутий рівень розвитку страхування

тієї чи іншої країни. Наприклад, страховий ринок України поді-

лено на чотири великі регіони: західний, східний, південний,

центральний. Найбільше страховиків зосереджено у центрально-

му регіоні, зокрема в м. Києві та Київській області.

Світовий(зовнішній, глобальний) страховий ринок сприяє

задоволенню потреби в страховому захисті страхувальників

усього світу. На світовому страховому ринку урівноважується

пропонування страхових продуктів та попит на них у глобально-

му масштабі та вимірі, де взаємодіють страховики різних країн.

Між ними укладаються угоди, вони ділять між собою не тільки

певні сегменти ринку, а й території, утворюють міжнародні

об’єднання страховиків.

За галузевими критеріями структура страхового ринку поділя-

ється на ринки особистого, майнового страхування та страхуван-

ня відповідальності. Ринок особистого страхування в Україні по-

діляється на такі сегменти:

¾ страхування життя;

¾ страхування від нещасних випадків;

¾ страхування додаткової пенсії;

¾ медичне страхування.

Ринок майнового страхування включає:

¾ страхування майна підприємств;

¾ страхування врожаю сільськогосподарських культур;

¾ страхування домашнього майна громадян;

¾ страхування транспортних засобів та ін.

Особливість галузевої структури страхового ринку виявляєть-

ся в тому, що кожен із цих ринків має свою внутрішню структу-

ру, елементи якої формують сегменти страхового ринку в цілому,

визначають специфіку взаємодії страховиків та страхувальників у

процесі купівлі-продажу страхової послуги та під час задоволен-

ня потреби в страховому захисті.

Ціна страхової послуги виражається в страховому тарифіі

складається на конкурентній основі під впливом попиту і пропо-

нування.

Страхові організації в процесі розвитку страхового ринку по-

винні прагнути до розширення асортименту видів страхування,

279

поліпшення кількості та якості страхових послуг, до стабілізації

страхових тарифів. Цьому сприятиме не тільки конкуренція, а й

співробітництво між страховиками в різноманітних формах,

включаючи участь у перестрахуванні і формуванні гарантійних

фондів на випадок банкрутства окремих страховиків.

Останніми роками в страхуванні спостерігається зростання

основних показників. Проте ще не всі резерви вичерпано. У дер-

жаві застраховано лише близько 10 % ризиків, тоді як у більшості

розвинутих країн цей показник досягає 90—95 %. На думку спе-

ціалістів, існуюча структура страхового ринку України не сприяє

зміцненню соціального захисту громадян та забезпеченню внут-

рішніх інвестицій. Українські компанії передають іноземним до

90 % страхової премії під час страхування авіаційних і морських

ризиків, ризиків здоров’я осіб, які від’їжджають за кордон, до

50 % — під чає страхування великих майнових ризиків.

Програма розвитку страхового ринку України на 2001—

2004 рр. була спрямована на створення привабливого й доступ-

ного ринку послуг, перетворення страхування на ефективну

складову соціального захисту населення. Українські страховики

мають бути конкурентоспроможними. Для цього визначено прин-

ципи розвитку ринку, передбачається законодавче забезпечення,

а також удосконалення системи державного регулювання цього

виду діяльності. Окремо порушується питання про відновлення

довіри до галузі, яка є однією з передумов її розвитку.

Для підвищення фінансової надійності страховиків збільшено

мінімальний розмір їх статутного капіталу з 1 червня 2001 р. —

до 500 тис. євро, а з 1 січня 2003 р. — до 1 млн євро. Для тих, хто

здійснює страхування життя, з 1 січня 2002 р. — до 750 тис. євро,

а з 1 січня 2003 р. — до 1,5 млн євро.

Очікується, що в результаті виконання програми в разі пози-

тивної тенденції розвитку економіки обсяги надходження стра-

хових платежів збільшуватимуться щорічно на 70—80 %.