13.5. Лібералізація ринку

ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Подальший розвиток вітчизняної фінансової системи

пов’язується з лібералізацією внутрішнього ринку фінансових

послуг. Можливі сценарії розвитку передбачають більш-менш

312

унормовану наявність іноземного капіталу як свідчення підтрим-

ки інтеграційних процесів.

Дилема щодо перспектив структурно-функціонального розви-

тку ринку фінансових послуг у частині його лібералізації багато-

гранна і стосується таких питань:

— яким повинно бути, з точки зору стійкого економічного

розвитку, співвідношення між вітчизняними та іноземними фі-

нансовими інститутами;

— наскільки виправдані пільги і преференції іноземним стру-

ктурам порівняно з вітчизняними;

— який позитивний і негативний вплив може мати і має екс-

пансія іноземного капіталу на структурно-функціональний роз-

виток ринку фінансових послуг в найближчій перспективі і яки-

ми очікуються довгострокові тенденції;

— чи можливе зближення стратегічних економічних інтересів

вітчизняних й іноземних фінансових установ на ринку фінансо-

вих послуг.

Питання співвідношення вітчизняних і зарубіжних учасників

фінансового ринку повсюдно є предметом гострих дискусій. По-

чатковий відлік не викликає сумніву: залучення іноземного капі-

талу і фінансових технологій необхідне для розширення можли-

востей фінансового маневрування при обмеженості внутрішніх

ресурсів, що дає змогу реструктуризувати економіку країни—ре-

ципієнта. Узгоджені думки щодо визначення доцільності залу-

чення іноземних ресурсів стають суперечливими. Протиріччя між

економічними інтересами резидентів і нерезидентів трансфор-

муються в проблему економічної, в тому числі й фінансової без-

пеки.

Офіційна статистика щодо наявності іноземного капіталу в се-

кторах фінансового ринку України та обслуговування клієнтів

іноземними фінансовими структурами обмежена і стосується ха-

рактеристики кількох нерезидентських економічних одиниць та

їх часток у загальному зареєстрованому статутному капіталі дію-

чих вітчизняних установ. Тому оцінити позиції нерезидентів у

конкретних сегментах досить проблематично з причин інформа-

ції обмеженості.

Проблема конкурентоспроможності для вітчизняних фінансо-

вих установ загострюється у випадку відкриття нерезидентами

філій своїх материнських структур. Таким чином експансійно за-

безпечується регіональна фінансова інфраструктура в інтересах

нерезидентів. Філії, як відомо, не є юридичними особами і конт-

ролюються з питань ліквідності регуляторами з країн їх похо-

313

дження. Відповідним чином вітчизняні регулятори не зможуть

впливати на ліквідність філій компаній-нерезидентів через ін-

струменти резервування та інші важелі впливу.

Вітчизняні фінансові установи стикаються з необхідністю ви-

рішити питання адекватності порівняної оцінки вартості бізнесу

для протилежних сторін в корпоративних угодах злиття і погли-

нання за участю нерезидентів. В умовах, коли жодна вітчизняна

фінансова установа поки що не має практики розміщення своїх

акцій на відкритих ринках — міжнародних біржах (процедури

ІРО — абревіатура від англ. «Initial Public Offering» — публічне

розміщення акцій на міжнародних ринках), поглинання і захоп-

лення їх іноземними конкурентами за порівняно низькими ціна-

ми зберігається як реальна загроза. Тому вбачається прямий вза-

ємозв’язок між підвищенням вартості (капіталізацією) вітчи-

зняних фінансових структур та забезпечення їх конкурентоспро-

можності. Цей висновок не потребує окремого обґрунтування,

оскільки високо конкурентний бізнес завжди коштує дорого, і

протилежно — навпаки.

Одним із напрямів вирівнювання конкурентоспроможності

іноземних та вітчизняних банків є підтримка позицій вітчизня-

них державних банків. Це доцільно з тієї точки зору, що саме

державні банки мають ті самі переваги, що й іноземні, в части-

ні формування пасивів (можливість залучати порівняно деше-

вші депозити та кредитуватись з екзогенних джерел). Тому, не-

зважаючи на те, що другий рівень вітчизняної банківської

системи сформований переважно на приватних засадах універ-

сального типу, розвиток саме державних банків значною мі-

рою (але не виключною) буде визначати рівень конкурентосп-

роможності фінансового сектора в цілому. Підтримка і

капіталізація державних банків необхідна ще й тому, що перс-

пективно вони являють стратегічний інтерес для купівлі інозе-

мними вигодо набувачами — такою є зацікавленість окремих

нерезидентів у придбанні ВАТ «Ощадбанк» після його можли-

вої приватизації.

Процес купівлі вітчизняних операторів фінансових послуг

розвивається за наявності недосконалих нормативно-

правових важелів його рестрикційного регулювання. Тому

доцільно поступово збільшувати частку іноземного капіталу у

вітчизняному фінансовому секторі і створювати умови для

підвищення конкурентоспроможності вітчизняних фінансо-

вих структур.

314

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Що є об’єктивною передумовою функціонування фі-

нансового ринку?

2. У чому полягає економічна сутність фінансового

ринку?

3. Що являє собою фінансовий ринок з організаційної

сторони?

4. Які існують складові фінансового ринку?

5. За якими ознаками структурується фінансовий

ринок?

6. Що являє собою ринок грошей?

7. Що таке фондовий ринок?

8. У чому полягає призначення первинного і вторин-

ного фондового ринку?

9. Як інструменти використовуються на ринку цінних

паперів?

10. Як класифікуються акції?

11. Як класифікуються облігації?

12. Які суб’єкти функціонують на ринку цінних паперів?

13. Що являють собою інституційні інвестори?

14. Які функції фінансових посередників?

15. Які функції виконує фондова біржа?

16. Що таке ринок фінансових послуг і хто є його

учасниками?

17. Які існують види фінансових послуг?

18. Назвіть основні заходи в процесі лібералізації рин-

ків фінансових послуг в Україні.

315

МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ

Ключові терміни: міжнародні фінанси, фінанси між-

народних організацій, міжнародні фінансові інститу-

ти, міжнародний фінансовий ринок, міжнародний ва-

лютний ринок, міжнародний ринок кредитних

ресурсів, міжнародний ринок цінних паперів, єврооблі-

гації, євроакції, євровекселі, бюджет ООН, бюджет

ЄС, Міжнародний валютний фонд, група Всесвітнього

банку, Міжнародний банк реконструкції і розвитку,

Міжнародна фінансова корпорація, Банк міжнародних

розрахунків, Європейський центральний банк, Євро-

пейський інвестиційний банк, Лондонський і Паризький

клуби кредиторів.

Після вивчення цієї теми

студенти повинні знати і розуміти:

• сутність міжнародних фінансів та їх роль у розвит-

ку процесів міжнародної економічної інтеграції;

• які завдання і функції покладені на міжнародні фінан-

сові організації та міжнародні фінансові інституції;

• як розвивається міжнародний фінансовий ринок.