14.1. Сутність

І ПРИЗНАЧЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ

Виникнення і розвиток міжнародних фінансів зумов-

лено широким розвитком процесів міжнародної економічної ін-

теграції, що супроводжуються глобалізацією економічних зв’я-

зків, широкомасштабним переміщенням капіталів, об’єднанням

фінансових ресурсів у світовому масштабі. Міжнародна фінансо-

ва інтеграція визначає напрями й пріоритети сучасного етапу ін-

тернаціоналізації господарського життя, впливає на формування

принципів податкової та бюджетної політики і насамкінець на

стратегічні фінансові інтереси всіх країн і певних регіонів.

316

Функціонуючи в міжнародній сфері, фінанси впливають на

економічні інтереси учасників міжнародних зв’язків; опосеред-

ковують міжнародний інтеграційний процес, сприяючи його роз-

витку і поглибленню.

Міжнародні фінанси — це сукупність обмінно-перерозпо-

дільних відносин, що виникають у зв’язку з формуванням і

використанням на світовому або міжнародному рівнях фон-

дів фінансових ресурсів.

Тобто за допомогою міжнародних фінансів здійснюється між-

державний перерозподіл фінансових ресурсів. Глобальною сис-

темою акумулювання вільних фінансових ресурсів та надання їх

позичальникам є міжнародний фінансовий ринок.

Міжнародні фінансові відносини являють собою досить скла-

дну систему руху грошових потоків. Вони можуть бути згрупо-

вані за такими напрямами:

— взаємовідносини між суб’єктами господарювання різних

країн;

— взаємовідносини держави з юридичними і фізичними осо-

бами інших країн;

— взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжна-

родними фінансовими організаціями;

— взаємовідносини держави і суб’єктів господарювання з

міжнародними фінансовими інституціями.

Міжнародні фінансові відносини виникають у зв’язку з рухом

грошових потоків між національними суб’єктами різних країн:

— між підприємствами;

— між урядами країн;

— між підприємствами й урядами;

— між громадянами й урядами.

Взаємовідносини між підприємствами складаються в процесі

купівлі-продажу товарів. Ці взаємовідносини насамперед відо-

бражають фінанси суб’єктів господарювання. Однак, оскільки ці

суб’єкти належать до різних країн, то дані взаємовідносини відо-

бражають рух грошових потоків між країнами. Забезпечення ек-

вівалентності обміну досягається через установлення реального

курсу валют. Відхилення курсу валют від реального співвідно-

шення між валютами веде до міжнародного перерозподілу дохо-

дів і фінансових ресурсів.

Взаємовідносини між урядами різних країн виникають у сфері

державного кредиту, коли одна країна є позичальником, інша —

кредитором. Аналогічний характер мають взаємовідносини з

317

урядом певної країни юридичних і фізичних осіб інших країн. За

змістом усі ці відносини належать до державного кредиту, а за

напрямом руху коштів — до міжнародних фінансових відносин.

Сукупність міжнародних фінансових відносин наведена на

рис. 14.1.

Уряд

Юридичні особи

Фізичні особи

Країна

Рис. 14.1. Грошові потоки в системі міжнародних фінансових відносин

Торговельні взаємовідносини між суб’єктами господарювання

різних країн охоплюють два грошові потоки: надходження до

підприємства валютних доходів від експорту товарів і послуг;

оплата підприємством товарів та послуг, що імпортуються. Кре-

дитні взаємовідносини двосторонні: з одного боку — надання по-

зики позичальником кредитору, а з іншого — погашення позики і

сплата відсотків.

Здійснення міжнародних фінансових відносин потребує купі-

влі-продажу необхідної для розрахунків валюти та визначення

валютного курсу. Ці операції забезпечуються через спеціальний

фінансовий інститут — валютний ринок, який є базовою ланкою

сфери міжнародних фінансів.

У сфері міжнародних фінансів, крім національних суб’єктів

держави, підприємств і громадян, виділяються наднаціональні

суб’єкти — міжнародні організації і міжнародні фінансові інсти-

туції. Фінанси міжнародних організацій, міжнародних фінансо-

318

вих інституцій та міжнародний фінансовий ринок є складовими

міжнародних фінансів.

Система взаємовідносин на рівні міжнародних фінансів відо-

бражена на рис. 14.2.

Міжнародні

Фінансування

організації

централізованих

заходів і програм

Витрати на

Уряди

утримання апарату

Міжнародні фінансові

інституції

Підприємства

Рис. 14.2. Грошові потоки у сфері міжнародних фінансів

За своєю організацією фінанси міжнародних організацій поді-

бні до державних фінансів, тільки їх головним суб’єктом є не

держава, а міжнародна організація. Міжнародні організації всту-

пають у взаємовідносини з урядами окремих країн з приводу фо-

рмування бюджету чи інших фондів цих організацій. Отримані

кошти використовуються на фінансування централізованих захо-

дів, проектів і програм цих організацій, на утримання їхнього

апарату та на фінансову допомогу окремим країнам. Отже, кожна

країна може отримувати кошти міжнародних організацій як у ви-

гляді прямого фінансування (як правило, тільки в окремих випа-

дках), так і в опосередкованій формі через різні централізовані

заходи, проекти і програми, які стосуються даної країни чи по-

ширюються на неї.

Міжнародні фінансові інституції мають взаємовідносин як з

урядами, так і з суб’єктами господарювання окремих країн. Вза-

ємовідносини з урядами складаються за двома напрямами. Пер-

ший відображає процес формування статутного капіталу за раху-

нок внесків окремих країн. Другий характеризує кредитні взаємо-

відносини — надання кредитів окремим країнам та їх погашення

319

і сплату відсотків. Взаємовідносини з підприємствами теж мають

двосторонній характер. Міжнародні фінансові інституції, здійс-

нюючи фінансове забезпечення певних проектів, надають креди-

ти окремим підприємствам, як правило, на конкурсній основі.

Міжнародні фінанси відображають світові інтеграційні проце-

си. Централізація певної частини фінансових ресурсів на світо-

вому рівні забезпечує потреби світового господарства. Саме на ці

потреби й спрямована діяльність міжнародних організацій та

міжнародних фінансових інституцій. Вони фінансують окремі

проекти і програми, керуючись інтересами саме світового госпо-

дарства загалом, а не окремих країн, якими б важливими вони

для цих країн не були.

Безперечно, порівняно з національними фінансовими систе-

мами міжнародні фінанси перебувають лише на початку свого

розвитку. Однак поглиблення міжнародної політичної інтеграції

та глобалізація економіки ведуть як до посилення ролі діючих

організацій та інституцій, так і до створення нових. Це сприяє

підвищенню рівня централізації фінансових ресурсів, збільшен-

ню як їхньої маси, так і обсягів міжнародних фінансових потоків.

Врешті-решт, цей інтеграційний процес поступово веде до фор-

мування єдиної міжнародної фінансової системи. Особливо це

помітно у сфері фінансового ринку. Провідні комерційні банки,

фондові біржі, страхові компанії та інституційні інвестори, здійс-

нюючи свої операції з клієнтами в усьому світі, виконують функ-

ції міжнародних фінансових інституцій. Вони сприяють проце-

сам міжнародної централізації і перерозподілу фінансових

ресурсів і тим самим — економічному розвитку як окремих кра-

їн, так і світової економіки загалом.

Содержание