8.5. Характеристика основних податків
ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Існуюче в Україні податкове законодавство передба-
чає, по суті, дворівневу систему їх встановлення: загальний за-
кон, у якому встановлюється сукупність податків, та закони з
конкретних видів податків. При цьому окремі види податків і
обов’язкових платежів у законодавчому порядку не були відрегу-
льовані. У зв’язку з цим розроблено і підготовлено до затвер-
дження «Податковий кодекс», як єдиний законодавчий акт, що
регулює усю податкову систему.
Загалом чинна в Україні податкова система відповідає міжна-
родним стандартам оподаткування. Основна її відмінність поля-
178
гає в тому, що в структурі податкових надходжень поки що про-
відна роль належить платежам підприємств, а податки з громадян
становлять менше як 20 %.
Розглянемо в загальних рисах механізм оподаткування в
Україні на основі структурно-логічних схем основних податків та
обов’язкових платежів.
НЕПРЯМЕ ОПОДАТКУВАННЯ
Податок на додану вартість (ПДВ) належить до не-
прямих податків і є видом універсального акцизу, який встанов-
люється за єдиною ставкою до всього обороту. Він сплачується
до державного бюджету на кожному етапі виробництва продукції
товарів, виконання робіт, надання послуг, за умов імпорту това-
рів до або під час митного оформлення. Така роль ПДВ визнача-
ється тим, що йому властива висока еластичність: зміна
кон’юнктури ринку і рівня цін має незначний вплив на податкову
базу, оскільки ПДВ встановлюється у вигляді відсоткової надба-
вки до цін. Систему справляння ПДВ показано на рис. 8.8.
Платники
Об’єкт оподаткування
Ставки
Юридичні
Обсяг продажу
Вартість придбаних
20 %
1/6
особи
товарів
матеріальних
ресурсів, що
В
підлягають
,
Фізичні
віднесенню на валові
, що ПД
особи
)
витрати
в ціни робіт (
Вартість придбаних і
суму
послуг
введених в
вартості
експлуатацію
Внесення товарів
До
основних засобів і
містить
нематеріальних
активів, що
підлягають
амортизації
20 %
Сума ПДВ,
належна до сплати
Податкове
Податковий
в бюджет
зобов’язання
кредит
Рис. 8.8. Структурно-логічна схема ПДВ
179
Платниками податку є всі юридичні і фізичні особи, які здійс-
нюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяль-
ність на території України. Фізичні особи, обсяг продажу в яких
за рік не перевищує 100 річних неоподатковуваних мінімумів,
звільняються від сплати податку (на сьогодні в Україні неоподат-
ковуваний мінімум становить 17 грн).
Об’єкт оподаткування. У ПДВ розрізняють номінальний і
реальний об’єкти оподаткування. Номінальний, як визначено
законодавством, — це виручка від реалізації товарів (робіт,
послуг). Реальним об’єктом оподаткування є додана вар-
тість — сума заробітної плати і прибутку, оскільки при сплаті
податку вираховується його сума, що сплачена платником
своїм постачальникам.
В Україні встановлено єдину ставкуПДВ —20 %. Крім того,
для окремих випадків передбачена нульова ставка.
Порядок обчислення і сплати. ПДВ, що належить до сплати,
обчислюється як різниця між податковим зобов’язанням (сумою
ПДВ з реалізації товарів, робіт, послуг) і податковим кредитом
(сумою ПДВ у придбаних матеріальних ресурсах, енергії, опла-
чених послугах тощо). ПДВ сплачується до бюджету місячними і
квартальними платежами залежно від річного обсягу оподатко-
вуваних операцій.
На сьогодні ПДВ набув широкого застосування. Він є важли-
вою складовою податкових систем у більш як 40 країнах світу, в
тому числі в 17 європейських країнах. Ставки податку встанов-
люються у відсотках, які коливаються від 12 % у Люксембурзі та
Іспанії до 22 % у Данії і 25 % у Ірландії. Кількість ставок досить
різна від однієї (у Данії) до семи (у Франції). Найнижча ставка —
2,1 % у Франції на продовольчі товари, і найвища — 33,3 % щодо
товарів, які є предметами розкоші. Загалом існують підстави для
висновку, що досвід застосування ПДВ у країнах Європи підтве-
рджує його життєздатність і успішне функціонування у ринкових
системах.
Акцизний збіртакож належить до непрямих податків і вста-
новлюється на високорентабельні та монопольні товари (продук-
цію) і включається до ціни цих товарів, робіт, послуг. Ставки та
перелік товарів (послуг), на які поширюється акцизний збір,
встановлюються Верховною Радою України. Схематично акциз-
ний збір подано на рис. 8.9.
Платниками акцизного зборує національні виробники підак-
цизних товарів та суб’єктів, що імпортують чи реалізують ці то-
вари.
180
Платники
Об’єкт оподаткування
Ставки
Юридичні
Фізичні
Для
Для
особи
особи
вітчизняних
імпортних
товарів
товарів
групи
о від
Які здійснюють
Оборот
Митна
підприємницьку
з реалізації
вартість
, залежн товарної
діяльність
та
і є виробниками
Визначення
чи імпортерами
оподатковуваного обороту
товару
еренційовані
Обсяг
Митна вартість у валюті
реалізації —
контракту на курс НБУ на день
Диф
сума ПДВ
подання митної декларації
походження
Сума акцизного збору
Рис. 8.9. Структурно-логічна схема акцизного збору
Об’єктом оподаткуванняє оборот з реалізації підакцизних
товарів, а для імпортних — їхня митна вартість.
Ставкиакцизного збору встановлюються у відсотках та твер-
дих розмірах. Відсоткові ставки застосовуються відносно до об-
сягу реалізації в цінах, що включають цей податок. Включення
акцизного збору у відпускні ціни товарів (ВЦ) проводиться за та-
кою формулою (А — ставка акцизного збору):
(С + П)
ВЦ =
⋅100 .
(8.1)
(100 − А)
Тверді ставки встановлені в євро на одиницю товару чи певну
величину його виміру.
Обчислення і сплату акцизного збору проводять двома мето-
дами. Для лікеро-горілчаних і тютюнових виробів встановлено
стягнення податку за допомогою спеціальних акцизних марок.
Для решти товарів обчислення проводиться за встановленими
ставками до обсягу реалізації за відповідний період (декаду, мі-
сяць).
181
Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, які пере-
міщуються через митний кордон країни. Воно характеризується
схемою, наведеною на рис. 8.10.
Платники
Об’єкт оподаткування
Ставки
Юри-
Митна
У % до
дичні
Фізичні
вартість
митної
У
особи
особи
товарів
вартості
встановленому
товарів
грошовому
розмірі на
одиницю
оподаткування
Вартість
Диференцій
які
товару у
×
овані
×
здійснюють
валюті
залежно від
переміщення
контракту ×
товарної
товарів через
курс НБУ
Групи і
митний
Кількість
на день
країни
кордон
митного
походження
оформлення
Сума мита
Рис. 8.10. Структурно-логічна схема мита
Платниками митає декларанти товарів, які переміщуються
через кордон.
Об’єктом оподаткуванняє митна вартість товарів, або їхня
кількісна оцінка, що залежить від виду встановлених ставок.
Ставки митавстановлюються:
— у відсотках до митної вартості;
— у грошовому вимірі у євро на одиницю товару чи певну
одиницю його характеристики.
Відсоткові ставки мита встановлено на трьох рівнях: повні,
пільгові, преференційні. Їх застосування залежить від того, який
митний режим установлено в Україні для тієї чи іншої країни по-
ходження товарів.
Порядок обчислення і сплати. Обчислення мита прово-
диться за встановленими ставками за товарними групами.
Сплата проводиться декларантом і є підставою для випуску
товарів з митниці.
182
ПРЯМЕ ОПОДАТКУВАННЯ
Основною формою прямого оподаткування є прибут-
ковий податок. Залежно від платників податку він поділяється на
два види: з юридичних осіб і з фізичних осіб.
Податок на прибуток підприємстваналежить до прямих
податків. Закон України «Про внесення змін до Закону України
«Про оподаткування прибутку підприємств» від 24 грудня
2002 р. № 349 передбачає оподаткування прибутку, що визнача-
ється шляхом зменшення суми валового доходу звітного періоду
на суму валових витрат платника податку та суму амортизацій-
них відрахувань. Значно розширено в новому законі амортиза-
ційні норми, що в середньостроковій перспективі дасть змогу ба-
гатьом підприємствам поновити свої виробничі потужності.
Система прибуткового оподаткування підприємств наведена на
рис. 8.11.
Платники
Об’єкти оподаткування
Ставка
Юридичні особи
Прибуток (валові доходи — валові
витрати — амортизація)
Прибуток
×
25 %
до оподаткування
Сума податку
Рис. 8.11. Структурно-логічна схема податку на прибуток підприємств
Платниками податку на прибутокє юридичні особи —
суб’єкти підприємницької діяльності, а також бюджетні органі-
зації в частині комерційної діяльності.
Об’єктом оподаткуванняє балансовий прибуток (з відповід-
ними корективами), який визначається як різниця між валовими
доходами і валовими витратами.
Ставка податку на прибутоквстановлена на рівні 25 %.
Порядок обчислення і сплати. Податок сплачується щокварта-
льно, виходячи з фактичного прибутку, встановленого на основі
бухгалтерського і податкового обліку.
183
Податок на доходи фізичних осібє видом особистого прибу-
ткового оподаткування. Він визначається у такому порядку
(рис. 8.12).
Платники
Об’єкт оподаткування
Ставки
Фізичні
Сукупний
Неоподатковуваний
особи
дохід
дохід
Соціальні
пільги
Оподатковуваний
×
15 %
дохід
Сума податку
Рис. 8.12. Структурно-логічна схема прибуткового податку з громадян
Платниками податкує фізичні особи незалежно від віку,
громадянства та інших ознак, які мають самостійне джерело до-
ходів.
Об’єктом оподаткуванняє:
— у громадян, що постійно проживають в Україні, — сукуп-
ний річний дохід, одержаний з різних джерел на території Украї-
ни та за її межами;
— у громадян, які не мають постійного місця проживання в
Україні, — дохід, отриманий з джерел в Україні.
Ставки податку. Як правило, прибуткове оподаткування гро-
мадян здійснюється за прогресивною шкалою. До 2004 р. в
Україні теж використовувалися прогресивні ставки — від 10 до
40 %. З 1 січня 2004 р. запроваджено єдину пропорційну ставку
13 %, яка з 1 січня 2007 р. була підвищена до 15 %. З деяких ви-
дів доходів можуть використовуватися окремі ставки.
Порядок обчислення і сплатизалежить від виду доходів. До-
ходи від роботи за наймомоподатковуються біля джерела.
Утримання і перерахування податку в бюджет здійснює податко-
вий агент-роботодавець, який несе встановлену відповідальність і
своєчасність його сплати.
184
Податок з доходів від підприємницької діяльності(без ство-
рення юридичної особи) може сплачуватись двома способами.
По-перше, за декларацією про доходи— щоквартально авансо-
вими платежами (на підставі обчисленої податковими інспекція-
ми очікуваної суми податку на рік) з перерозрахунком відповідно
до фактично одержаного за рік доходу. По-друге, у вигляді фік-
сованого податку шляхом придбання патенту.
Ставки фіксованого податку встановлюються місцевими орга-
нами влади в розмірі 20—100 грн за календарний місяць. Спосіб
сплати обирає платник.
Єдиний податок для суб’єктів малого підприємництваза-
проваджено з 1999 р. з метою спрощення системи їх оподатку-
вання (один податок замість кількох, передбачених законодавст-
вом). Право вибору системи оподаткування (єдиний податок чи
сукупність цих податків) надається платникам.
Платниками податкуможуть бути:
1) фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю
без створення юридичної особи, у яких середньорічна чисель-
ність залучених працівників не перевищує 10 осіб, а річний обсяг
реалізації 500 тис. грн;
2) юридичні особи, у яких середньорічна чисельність працюю-
чих не перевищує 50 осіб, а обсяг реалізації за рік — 1 млн грн.
Ставка податкудля фізичних осіб установлюється місцевими
органами влади залежно від діяльності в розмірі 20—200грн на
місяць. Для юридичних осіб ставки встановлено в розмірі 6 %від
обсягу виручки від реалізації, якщо платник окремо сплачує
ПДВ, або 10 %, якщо ПДВ не сплачується.
Фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця на окремий
рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення
Державного казначейства України наступного дня після надхо-
дження коштів перераховують суми єдиного податку в таких
розмірах:
до місцевого бюджету—43 %;
до Пенсійного фонду України—42 %;
на обов’язкове соціальне страхування—15 %(у тому числі
до Державного фонду сприяння зайнятості населення—4 %)
для відшкодування витрат, які здійснюються відповідну до зако-
нодавства у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а та-
кож витрат, зумовлених народженням та похованням.
Юридичні особи — суб’єкти малого підприємництва — спла-
чують єдиний податок на окремий рахунок відділень Державного
казначейства України. Відділення Державного казначейства
185
України наступного дня після надходження коштів перерахову-
ють суми єдиного податку в таких розмірах:
до Державного бюджету України—20 %;
до місцевого бюджету—23 %;
до Пенсійного фонду України—42 %;
на обов’язкове соціальне страхування—15 %(у тому числі
до Державного фонду сприяння зайнятості населення—4 %)
для відшкодування витрат, які здійснюються відповідної до зако-
нодавства у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а та-
кож витрат, зумовлених народженням та похованням.
Таким чином, єдина відмінність від порядку розподіл кош-
тів єдиного податку фізичних осіб полягає в тому, що сума
бюджетних платежів не розподіляється між державним та міс-
цевим бюджетами, а повністю спрямовується до місцевого бю-
джету.
Земельний податок.Платниками земельного податкує
юридичні і фізичні особи, котрим земля надана у власність або
користування. Він сплачується в порядку, наведеному на
рис. 8.13.
Платники
Об’єкт оподаткування
Ставки
Юридичні
Фізичні
особи
особи
×
Площа
Фіксовані чи відсоткові, ди-
земельної
ференційовані за:
ділянки
а) землями
сільськогоспо-
дарського призначення —
залежно від напрямів вико-
ристання землі (рілля, бага-
Вартісне × торічні насадження; сіноко-
оцінкю-
си і пасовища) та родючості
ваннязе-
ґрунтів;
мельної
б) землями
несільськогос-
ділянки
подарського призначення за
групами населених пунктів
залежно від чисельності на-
селення та місцезнаходжен-
ня земельної ділянки
Сума земельного податку
Рис. 8.13. Структурно-логічна схема земельного податку
186
Об’єктом оподаткуванняє площа земельної ділянки.
Ставки податкудиференціюються залежно від призначення
земель:
— сільськогосподарського;
— несільськогосподарського.
У свою чергу, для земель сільськогосподарського призначення
ставки податку диференціюються:
а) залежно від напрямів використання:
— рілля і багаторічні насадження;
— сінокоси і пасовища;
б) від родючості ґрунтів (у % від грошової оцінки 1 га).
Для земель несільськогосподарського призначення ставки
встановлюються або у відсотках від грошової оцінки одиниці зе-
мельної площі, або з 1 м2 залежно від класу населеного пункту та
місцезнаходження земельної ділянки в межах населеного пункту
(центр, серединна зона, периферія).
Порядок обчислення і сплати. Юридичні особи самостійно
обчислюють суму податку і сплачують його щомісячно (до 15
числа наступного місяця). Для фізичних осіб нарахування подат-
ку здійснює податкова інспекція. Сплата податку проводиться рі-
вними частками до 15 серпня і 15 листопада.
Фіксований сільськогосподарський податок установлено з
1999 р. для спрощення та уніфікації системи оподаткування під-
приємств, що займаються виробництвом, переробленням і збутом
сільськогосподарської продукції та з метою зниження рівня їх
податкового навантаження. Він може вноситись як у грошовій,
так і в натуральній формах.
Платниками податку можуть бути сільськогосподарські
підприємства різних організаційно-правових форм, якщо обсяг
реалізації продукції власного виробництва та продуктів її пе-
рероблення перевищує 50 % загального валового доходу під-
приємства.
Об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських
угідь, що перебуває у власності чи користуванні платника.
Ставки податку встановлюються з одного гектара сільського-
сподарських угідь, розрахованих у відсотках до грошової оцінки
одного гектара угідь з диференціацією для ріллі, сіножатей та па-
совищ (0,5 %) і багаторічних насаджень (0,3 %). Для гірських зон
та поліських територій ставки розраховуються за нижчими нор-
мативами — відповідно 0,3 % і 0,1 %.
Сплата податку в грошовій формі проводиться щомісячно на
основі розподілу річної суми за кварталами у таких пропорціях
187
(І квартал — 10 %, II квартал — 10, III квартал — 50, IV квар-
тал — 30 %).
Поставка зерна в рахунок фіксованого сільськогосподарського
податку здійснюється не пізніше 15 жовтня з ранніх зернових
культур і не пізніше 1 грудня з продукції пізніх зернових та тех-
нічних культур. Поставка продукції тваринництва проводиться
щомісячно.
Податок з власників транспортних засобів та інших само-
хідних машин і механізмів є видом майнового оподаткування.
Порядок його обчислення наведено на рис. 8.14.
Платники
Об’єкт оподаткування
Ставки
Юридичні та фізичні
Об’єм двигуна
У грн зі 100 см3
особи, у власності яких
автотранспорту та
об’єму двигуна
є відповідні транспортні
довжина корпусу
чи 1 см довжини
засоби
засобів водного
корпуса
транспорту
Сума податку
Рис. 8.14. Структурно-логічна схема податку з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів
ПЛАТЕЖІ ЗА РЕСУРСИ ТА ІНШІ НАДХОДЖЕННЯ
До складу платежів за ресурси належать:
— збір за спеціальне використання лісових ресурсів (лісовий
дохід);
— збір за спеціальне використання водних ресурсів (плата за
воду);
— плата за користування надрами (за видобування корисних
копалин).
Направлення платежів за ресурси до бюджету визначається
державною власністю на вказані ресурси.
Лісовий дохід справляється до бюджету за такі види спеціаль-
ного використання лісових ресурсів:
— заготівля деревини;
— заготівля живиці;
188
— заготівля другорядних лісових матеріалів;
— побічні лісові користування.
Основною формою є плата за заготівлю деревини, механізм
сплати якої наведено на рис. 8.15.
Платники
Об’єкт оподаткування
Ставки
Юридичні Фізичні
особи
особи
Такси, диференційовані за:
лісотаксовими поясами;
Обсяг
видами основних порід лісу;
заготовленої
якістю деревини; сортаментом
деревини
ділової деревини;
лісозаготівельними розрядами
Сума сплати
Рис. 8.15. Структурно-логічна
схема плати за заготівлю сировини
Платниками тут є юридичні й фізичні особи, які заготовляють
деревину.
Об’єктом плати є обсяг заготовленої щільної деревини в м3.
Ставки встановлені у вигляді такси плати в грошовому виразі
з 1 м3.
Порядок обчислення і сплати. Відпуск деревини проводиться
на підставі лісорубного квитка чи ордера (на разовий відпуск), у
якому подається розрахунок плати. Лісозаготівельні організації
сплачують нараховану суму плати 8 разів на рік. Колективні й
приватні підприємства та громадяни сплачують плату при отри-
манні лісорубного ордера.
Плата за заготівлю живиці обчислюється аналогічно за вста-
новленими ставками.
Плата за другорядні лісові користування охоплює плату за за-
готівлю пнів, кори, деревної зелені тощо. Плата за побічні лісові
користування сплачується при випасанні худоби, розміщенні па-
сік, заготівлі сіна та ін.
Плата за водувстановлена за:
— забір і використання водних ресурсів суб’єктами підприєм-
ницької діяльності;
— за користування водами для потреб гідроенергетики;
— за використання водних артерій водним транспортом.
189
Основною формою є плата за забір і використання води, яка
сплачується в такому порядку (рис. 8.16).
Платники
Об’єкт оподаткування
Ставки
Водокористувачі
Тарифи, диференційовані
за: а) водогосподарськими
Обсяг
мережами залежно від
води, що
басейну річок; б)
викори-
підземними водними
стовується
джерелами залежно від
адміністративної одиниці
Сума сплати
Рис. 8.16. Структурно-логічна схема плати
за використання водних ресурсів
Для користувачів водними ресурсами встановлюються ліміти
на поставку води. У межах ліміту плата вноситься за встановле-
ними тарифами з 1 м3, а за понадлімітний обсяг використаної во-
ди — у п’ятикратному розмірі.
За користування водами для потреб гідроенергетики тарифи
встановлюються за 100 м3 без лімітування водокористування.
Для водного транспорту за користування водними ресурсами та-
рифи встановлено за одну тонно-добу (вантажні судна) чи одне
місце-добу (пасажирські судна).
Плата за воду сплачується щоквартально (підприємства вод-
ного транспорту сплачують починаючи з першого півріччя).
Плата за користування надрами сплачується при видобу-
ванні корисних копалин.
Платниками є видобувачі корисних копалин (нафти, природ-
ного газу, кам’яного і бурого вугілля, залізної руди, кухонної
кам’яної солі та ін.).
Об’єкт оподаткування— це обсяг погашених в надрах запа-
сів, який включає обсяг видобутих корисних копалин та обсяг їх-
ніх фактичних втрат у надрах.
Ставки плати встановлені в гривнях з одиниці виміру обсягу
добутої мінеральної сировини (1 т, 1 м3), а в окремих випадках —
у відсотках до вартості видобутих корисних копалин.
190
До інших надходжень податкового характеру відносять:
— державне мито;
— збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок
бюджету;
— відрахування та збори на будівництво, ремонт і утримання
автомобільних доріг;
— рентні платежі.
Державне мито— це плата, яка встановлена за вчинення
юридичних дій та за видачу документів юридичного значення.
Ставки державного мита встановлюються у відсотках до суми
договору чи позову, вартості майна, або в твердих розмірах за
одну послугу.
Збирання за геологорозвідувальні роботи, відрахування та
збори на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг
є формою цільових надходжень до бюджету на фінансування цих
видатків.
Рентні платежі встановлені за нафту та газ, що видобуваються
в Україні. Основою стягнення є рентний дохід, який формується
внаслідок того, що вартість їх видобування в Україні значно ни-
жча від рівня цін на ці корисні копалини.
- 1.1. Історичні передумови виникнення
- 1.2. Моделі фінансових відносин
- 1.3. Соціально-економічна сутність
- 2.1. Фінансова система україни:
- 2.2. Організаційні основи функціонування
- 2.3. Суть і значення фінансового контролю
- 3.1. Фінансова політика, її зміст і завдання
- 3.2. Фінансовий механізм і його складові елементи
- 3.3. Фінансова безпека держави
- 4.1. Суть і функції фінансів підприємств
- 4.2. Організаційні основи
- 4.3. Фінансові ресурси підприємств,
- 4.4. Формування фінансових результатів
- 5.1. Сутність і склад державних фінансів
- 5.2. Економічна сутність та значення державних
- 5.3. Економічна сутність та класифікація
- 5.4. Державні фінанси
- 6.1. Сутність,
- 6.2. Бюджетний устрій
- 6.3. Бюджетний процес в україні
- 6.4. Перспективні напрями
- 7.1. Сутність, джерела
- V. Цільові
- 7.2. Сутність, склад і структура видатків
- 7.3. Принципи
- 7.4. Бюджетний дефіцит
- 8.1. Економічна сутність і функції податків
- 8.2. Елементи системи оподаткування
- 8.3. Класифікація податків
- 8.4. Податкова система
- 8.5. Характеристика основних податків
- 8.6. Адміністрування податків в україні
- 9.1. Призначення і роль цільових фондів
- 9.2. Характеристика цільових фондів
- 9.3. Недержавні фінансові фонди
- 10.1. Місцеві фінанси
- 10.2. Місцеві бюджети, їх доходи і видатки
- 10.3. Збалансування місцевих бюджетів
- 10.4. Напрями реформування
- 11.1. Економічна сутність
- 11.2. Форми державного кредиту
- 11.3. Класифікація державних позик
- 11.4. Державний борг,
- 11.5. Управління державним боргом
- 11.6. Концептуальні засади та стратегія
- 1. Зменшення обсягів розміщення зовнішніх державних по-
- 3. Утримання помірних обсягів дефіциту державного бю-
- 4. Зниження розміру державного боргу в період масштабної
- 12.1. Особливості фінансових відносин
- 12.2. Організаційні форми страхових фондів
- 12.3. Страховий ринок
- 12.4. Стратегія розвитку ринку
- 13.1. Призначення і структура фінансового ринку
- 13.2. Ринок грошей та кредитних ресурсів
- 13.3. Ринок цінних паперів
- 13.4. Ринок фінансових послуг
- 13.5. Лібералізація ринку
- 14.1. Сутність
- 14.2. Міжнародні фінансові організації
- 14.3. Міжнародний фінансовий ринок
- 1. Фінанси це:
- 5. До складу фінансової інфраструктури відносять:
- 9. До складу децентралізованих фінансів не входять:
- 10. Провідною ланкою загальнодержавних фінансів є:
- 12. У складі фінансової системи виділяють такі підси-
- 22. Залежно від обсягу даних, що перевіряються, розрізня-
- 8. Нормативне забезпечення функціонування фінансового
- 9. Методами фінансового планування є:
- 11. За характером заходів і часом їх здійснення фінансова
- 13. До фінансових важелів і стимулів належать:
- 14. Фінансове регулювання здійснюється через:
- 15. Фінансове забезпечення здійснюється в таких формах:
- 17. До основних методів фінансового планування нале-
- 15. Фінансові ресурси підприємства утворюються за раху-
- 7. Джерела державних доходів можуть бути:
- 9. Надання бюджетних коштів бюджету нижчого рівня,
- 10. Надання бюджетних коштів бюджету нижчого рівня
- 11. Фінансова допомога, яка надається бюджету нижчого
- 13. Визначте внутрішні джерела формування державних
- 14. З позиції використання фінансових ресурсів держави
- 2. Державний бюджет України як фінансовий план держа-
- 2. За допомогою податків перерозподіляються:
- 2. Видатки місцевих органів влади поділяють на:
- 6. Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначають на
- 10. Органи місцевого самоврядування можуть створювати
- 13. Причиною виникнення місцевих фінансів є:
- 17. Джерелом покриття держаного боргу є:
- 18. За характером виплати доходу державні позики поді-
- 19. Через розподільну функцію державного кредиту здійс-
- 20. Якщо центральний банк продає велику кількість дер-
- 4. Обов’язками страхувальника є:
- 3. Фінансовий ринок за інституційною ознакою поділя-
- 14. Різниця залишків коштів в іноземних валютах, які фор-
- 15. Перевищення вимог ( активів) в іноземній валюті над зо-
- 19. Яка політика держави може бути пов’язана з наданням
- Document Outline