1.3. Соціально-економічна сутність

ТА ФУНКЦІЇ ФІНАНСІВ

Фінанси, як і будь-яке явище, мають певні ознаки, за

якими їх ідентифікують. Більшість вітчизняних учених вважа-

ють, що суттєвою ознакою фінансів, є їх розподільний і перероз-

подільний характер, а відносини обміну до них не належать. Од-

нак формування доходів та здійснення видатків переважно на

основі розподілу і перерозподілу вартості створеного продукту

стосується лише державних фінансів. На рівні ж фінансів підпри-

ємницьких структур цей процес більше пов’язаний саме з обмін-

ними відносинами. Водночас і обмінні, і розподільні, і перероз-

подільні відносини охоплюють ширше коло відносин, ніж

фінанси, а тому не можуть бути їх ключовою ознакою.

Окремі фінансисти вважають, що характерною рисою фінан-

сів є не просто розподільні чи обмінні відносини, а процес фор-

мування і використання фондів фінансових ресурсів чи грошових

коштів. Однак такий підхід дещо обмежує розуміння фінансів.

Так, якщо на макрорівні, у сфері державних фінансів, фондовий

характер фінансових відносин яскраво виражений, то на мікрорі-

вні, у сфері господарюючих суб’єктів, ці відносини, як правило,

не пов’язані з формуванням і використанням фондів. Оскільки

фінансові відносини можуть мати і фондовий, і канальний харак-

тер руху коштів, то наявність фондів грошових коштів не є клю-

човою ознакою фінансів.

Головною ознакою, що визначає сутність і форму функціону-

вання фінансів, є рух грошових потоків, у якому відображаються

і фінансові відносини, і фінансова діяльність. Саме вони є тією

універсальною властивістю, що поєднує всі аспекти функціону-

вання фінансів. У них завжди чітко відображаються відносини

двох суб’єктів з яскраво вираженим їх характером:

обмін (оплата рахунків за товари і послуги);

розподіл і перерозподіл (сплата податків, виплата дивіден-

дів, отримання субсидій та ін.).

Важливою ознакою фінансів є їхній грошовий характер. Од-

нак загальновідомим і усіма визнаним є твердження, що фінан-

си — це не гроші. Сфери функціонування грошей і фінансів пе-

ретинаються лише в певному сегменті. Так, з одного боку,

фінанси неможливі без грошей, адже інструментом фінансових

відносин є саме гроші, а зовнішнім, видимим проявом цих відно-

син є грошові потоки. З іншого боку, функціонування грошей без

фінансів багато в чому втрачає сенс і зводиться до суто технічних

питань обміну. Можна мати гроші і водночас не мати ніякого

відношення до фінансів, і навпаки, за відсутності грошей, лише

володіючи майном, майновими правами, правами інтелектуаль-

ної власності, оцінивши їхню реальну вартість, можна здійсню-

вати інвестування, бути співзасновником фірми, тобто мати від-

ношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Таким чином, гроші та грошовий обіг суттєво впливають на фі-

нансове становище як фізичних і юридичних осіб зокрема, так і

держави в цілому. Не можна досягти стабілізації фінансового

становища, не налагодивши нормального грошового обігу. І, на-

впаки, якщо витрати держави перевищують наявні доходи, це

призводить до розладу грошового обігу.

Соціально-економічна сутність фінансових відносин по-

лягає у дослідженні питання — за рахунок кого держа-

ва отримує фінансові ресурси і в чиїх інтересах їх викори-

стовує.

Функціонування фінансів базується на таких функціях гро-

шей; як засіб платежу, засіб нагромадження, світові гроші.

Засіб платежу — це функція, в якій гроші обслуговують по-

гашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами

економічних відносин, що виникають у процесі розширеного від-

творення.

Засіб нагромадження — це функція, в якій гроші обслуговують

нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі в процесі

розширеного відтворення. Залежно від суспільних цілей нагрома-

дження сфера цієї функції грошей підрозділяється на нагромаджен-

ня у виробничій сфері та у сфері особистого споживання.

Світові гроші — це функція, в якій гроші обслуговують рух

вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують

реалізацію взаємовідносин між країнами. Світові гроші викорис-

товуються для погашення боргів, пов’язаних із зовнішньою тор-

гівлею, банківськими та фінансовими позичками. Якщо світові

гроші переміщуються з однієї країни в іншу без зустрічного пе-

реміщення товарного еквівалента чи погашення боргу, то вони

забезпечують перенесення багатства. Це має місце при оплаті ко-

нтрибуцій, репарацій, наданні грошової допомоги тощо.

Однією із специфічних ознак фінансів є те, що фінансові від-

носини завжди пов’язані з формуванням грошових доходів і на-

громаджень, які набувають специфічної форми фінансових ре-

сурсів.

Фінансові ресурси виступають матеріальними носіями фінан-

сових відносин. Однак фінансові ресурси самі по собі не визна-

чають сутності фінансів, не розкривають їхнього внутрішнього

змісту і суспільного призначення. Тому фінансова наука вивчає

не фінансові ресурси як такі, а економічні відносини, що вини-

кають у процесі їх формування, розподілу і використання.

Фінанси виконують свою роль у суспільстві поряд з іншими

економічними категоріями, а саме: з ціною, заробітною платою і

кредитом.

Ціна — це грошовий вираз вартості будь-якого товару, тобто

ціни, як і фінанси, здійснюють розподіл ВВП. Так, при форму-

ванні ціни виробником враховуються усі витрати виробництва й

збуту, а також певна сума накопичень у формі прибутку. У

зв’язку з цим, можна дійти висновку, що ціна визначає параметри

впливу фінансів на всі процеси, пов’язані зі створенням та вико-

ристанням ВВП. До певної міри це так, тому що при реалізації

товару, робіт чи послуг встановлюється їхня дійсна вартість і об-

сяги фондів фінансових ресурсів, які будуть створені по закінчені

виробничого циклу. Проте це лише візуальне враження, адже фі-

нанси можуть впливати як на абсолютну величину ціни, так і на її

внутрішню структуру різноманітними методами, зокрема: держа-

ва використовуючи фінанси, може суттєво впливати на структуру

ціни через зміну відрахувань до амортизаційного фонду та фонду

соціального страхування. Також ціни можуть бути змінені завдя-

ки введенню акцизного збору або податку на додану вартість.

До того ж фінанси мають ширший діапазон розподілу, ніж ці-

на. Вони здійснюють не лише первинний розподіл ВВП на рівні

виробничої структури, а й подальший перерозподіл через бюдже-

тну систему. На цьому етапі ціни можна регулювати за допомо-

гою дотацій і виплат із бюджету різниці в цінах.

У розподільчих процесах поряд з фінансами та ціною беруть

участь заробітна плата і кредит.

За своєю економічною природою заробітна плата є грошовим

виразом вартості праці. Для виплати заробітної плати на підпри-

ємстві створюється фонд фінансових ресурсів, що свідчить про

органічний зв’язок фінансів і заробітної плати. Кошти, що надхо-

дять у розпорядження працівника, є свідченням того, що відбувся

процес обміну товару — робоча сила на товар-гроші. Проте, оде-

ржавши заробітну плату, людина використовує її не лише для

обміну на товари першої необхідності. Вона створює фонди гро-

шових засобів для придбання товарів тривалого користування,

цінних паперів з метою одержання доходів тощо.

Фінанси і заробітна плата перебувають у постійній взаємодії.

Так, держава регулює заробітну плату за допомогою податків,

створюючи загальнодержавні фонди фінансових ресурсів. Вод-

ночас, за допомогою цих фондів держава стимулює розвиток

окремих видів діяльності, надаючи субсидії, субвенції та інші

форми фінансових дотацій.

Спільним для фінансів і кредиту є те, що вони використову-

ються в кругообігу коштів і сприяють підвищенню ефективності

виробництва. При нестачі фінансових ресурсів підприємство за-

лучає кредитні ресурси, а при надлишку фінансових ресурсів

підприємство може тимчасово вільні кошти надавати в кредит

іншій установі (банку, підприємству).

Між фінансами та кредитом існують певні відмінності. Так,

фінанси здійснюють розподіл і перерозподіл ВВП, а кредит об-

межується лише перерозподілом, тому що має справу тільки з

тимчасово вільними коштами — акумулює їх і за плату надає в

користування на умовах повернення. Для фінансів характерний

рух без умови повернення.

Прояв сутності фінансів у реальній практичній діяльності роз-

глядається через характеристику їхніх функцій. Традиційно виді-

ляють дві функції фінансів — розподільну і контрольну.

Суть розподільної функції полягає в розподілі та перерозподі-

лі вартості національного доходу між різними суб’єктами госпо-

дарювання та напрямами цільового використання (рис. 1.4).

Розподільна функція охоплює дві стадії: первинний розподіл

ВВП; вторинний розподіл (перерозподіл) ВВП.

Первинні доходи поділяють на дві групи:

¾ перша — заробітна плата робітників, службовців, доходи

селян, зайнятих у сфері матеріального виробництва;

¾ друга — прибуток підприємств у сфері матеріального виро-

бництва.

Водночас первинний розподіл ВВП не утворює суспільних

грошових фондів для забезпечення економічних, соціальних і

політичних функцій держави, здійснення соціального захисту

населення. Такі фонди створюються шляхом вторинного роз-

поділу (перерозподілу) ВВП. У результаті перерозподілу

утворюються вторинні доходи. До них належа доходи; одер-

жані в галузях невиробничої (бюджетної) сфери: освіта, ме-

дичне обслуговування, наука, правоохоронна система, оборо-

на тощо.

Таким чином, беручи активну участь у розподілі і перерозпо-

ділі створеної вартості; фінанси сприяють трансформації пропо-

рцій, що виникли під час її первинного розподілу, в пропорції кі-

нцевого використання.

Валовий внут-

Відшкодування споживання в про-

рішній продукт

цесі виробництва засобів виробниц-

(ВВП)

тва (С)

Фонд споживання (v)

Фонд нагромадження (m)

Заробітна плата зайнятих у

Прибуток підприємств

Непрямі податки

сфері матеріального виро-

сфери матеріального

(ПДВ, акцизний

бництва

виробництва

збір, мито та ін)

Заробітна

Відрахування в

плата за мі-

позабюджетні

Податок

нусом по-

фонди (пенсій-

з доходів

з прибутку

Чистий

датків та

ний, страхування

фізичних

підпри-

прибуток

відрахувань

та ін.)

осіб

ємств

Позабюдже-

Бюджетна

тні фонди (z)

система

Рис. 1.4. Схема розподільної функції фінансів

Поряд з розподільною функцією фінанси виконують контро-

льну функцію, сутність якої проявляється в контролі за розподі-

лом ВВП між відповідними грошовими фондами і каналами роз-

поділу та їхнім цільовим використанням. Її реалізація спрямована

на вирішення таких основних завдань:

¾ пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення

рентабельності та платоспроможності;

¾ своєчасне виконання фінансових зобов’язань перед суб’є-

ктами господарювання, бюджетом, банками;

¾ мобілізація фінансових ресурсів у обсязі, необхідному для

фінансування виробничого і соціального розвитку;

¾ збільшення власного капіталу;

¾ ефективні цільовий розподіл та використання фінансових

ресурсів.

Необхідність контролю випливає з того, що фінансові відно-

сини мають яскраво виражений суперечливий характер, оскільки

кожний суб’єкт прагне отримати якомога більше доходу. Саме

для того, щоб у процесі розподілу і перерозподілу ВВП окремі

суб’єкти не привласнювали неналежну їм частку, необхідний по-

стійний всеохоплюючий фінансовий контроль.

Об’єктом фінансового контролю є фінансова діяльність гос-

подарюючих суб’єктів, бюджетних установ та організацій, що

здійснюють фінансову діяльність. Предметом контролю висту-

пають фінансові операції, пов’язані зі створенням і використан-

ням фондів фінансових ресурсів.

Фінансовий контроль — це один з найдійовіших видів конт-

ролю в суспільстві. На відміну від інших видів контролю, він

охоплює все суспільство. Оскільки фінансові показники діяльно-

сті виступають результативними, то фінансовий контроль на-

скрізний — він фактично охоплює всі аспекти діяльності держа-

ви, юридичних і фізичних осіб.

Фінансовий контроль ґрунтується на відповідних принципах:

¾ достовірності фактичної інформації;

¾ завчасного здійснення контролю з метою запобігання вини-

кненню суттєвих відхилень фактичного фінансового процесу від

встановлених норм;

¾ безперервності, регулярності й систематичності;

¾ відповідальності, що передбачає відповідальність контро-

люючих суб’єктів за ефективне функціонування системи фінан-

сового контролю.

Контрольна функція тісно пов’язана з розподільною.

У ринковій економіці поряд з названими виділяють ще такі

функції: формування фондів грошових доходів; використання

фондів грошових коштів; відтворення; стимулювання.

Однак, ці функції мають розподільні ознаки, тому їх можна

об’єднати в цілісну розподільну функцію.

Таким чином, налагоджені фінансові відносини є запорукою

нормальної життєдіяльності всього суспільства.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. У чому полягає внутрішній зміст фінансів?

2. Яка існує форма прояву фінансових відносин?

3. Які існують характерні ознаки фінансів?

4. У чому полягає сутність і роль фінансів у суспільстві?

5. Які ознаки притаманні фінансам і в чому їх відмін-

ність від грошей?

6. У чому сутність моделі фінансових відносин у сус-

пільстві?

7. Які існують моделі фінансових відносин?

8. Чим характеризується фінансова модель ринкової

економіки?

9. Які ознаки фінансової моделі адміністративної еко-

номіки?

10. У чому полягають переваги і недоліки американ-

ської, сканди навської та західноєвропейської фінан-

сових моделей?

11. На чому засновується вибір фінансової моделі?

12. У чому полягає соціально-економічна сутність

фінансів?

13. У чому полягає сутність і механізм дії розподіль-

ної функції фінансів?

14. Що являє собою контрольна функція фінансів і як

саме вона реалізується в практичній діяльності?

ФІНАНСОВА

СИСТЕМА УКРАЇНИ

Ключові терміни: фінансова система, сфери фінан-

сових відносин, ланки фінансових відносин, державні

фінанси, фінанси підприємств, страхування, фінанси

домогосподарств, міжнародні фінанси, фінансовий

ринок, бюджет держави, цільові державні фонди, дер-

жавний кредит, принципи побудови фінансової сис-

теми.

Після вивчення цієї теми студенти

повинні знати і розуміти:

• сутність та принципи побудови фінансової системи

держави;

• структурні компоненти фінансової системи (підси-

стеми і ланки фінансових відносин);

• основні функції окремих фінансових органів і фінан-

сових інституцій щодо управління фінансовою сис-

темою країни;

• зміст, призначення та функції фінансового конт-

ролю.

Содержание