8.2. Елементи системи оподаткування

Справляння податків ґрунтується на виділенні таких

елементів системи оподаткування: суб’єкт і носій податку, об’єкт

і одиниця оподаткування, джерело сплати, податкова ставка і

квота. Між цими поняттями існує певне підпорядкування, яке

найпростіше можна проілюструвати, поставивши до них запи-

тання: суб’єкт → хто сплачує; об’єкт → що оподатковується;

одиниця → що обчислюється; джерело → з чого сплачується;

ставка → скільки сплачується; квота → яка частка доходу утри-

мується.

Суб’єктоподаткування, абоплатник податків, — фізична чи

юридична особа, на яку законом покладено обов’язок платити

податок. Податкова робота розпочинається саме з встановлення

платників, адже податкова служба держави повинна чітко знати,

хто саме вносить той чи інший податок до бюджету, хто відпові-

дає за зобов’язання перед державою.

Носійподатку— фізична чи юридична особа, що в кінцевому

підсумку здійснює витрати зі сплати податку.

Суб’єкт оподаткування, чи платник, не завжди є дійсним його

носієм, оскільки іноді податок перекладається на інших осіб, на-

приклад, щодо обкладення митом якого-небудь товару зрозуміло,

що воно буде перекладене на споживачів шляхом надбавки до

ціни. Оскільки основним споживачем у будь-якій країні є її на-

род, то саме громадяни скрізь були, є і завжди будуть основними

носіями, тобто реальними платниками податків.

Об’єкт оподаткування— явище, предмет чи процес, внаслі-

док наявності яких сплачується податок, тобто те, що обклада-

ється податком (дохід, майно тощо). Часто й сама назва податку

випливає з об’єкта, наприклад: поземельний, прибутковий та ін.

Це другий за черговістю елемент оподаткування, адже визначив-

ши платника, необхідно встановити, що саме в нього оподаткову-

ється. Нормальна податкова робота можлива лише в разі чітко

визначеного об’єкта оподаткування. Об’єкт оподаткування має

бути стабільним, піддаватися чіткому обліку, безпосередньо сто-

суватися платника, відображати саме його вплив на даний об’єкт.

Існує два підходи до оцінювання об’єкта: кількіснийінатура-

льний;грошовий.

Одиниця оподаткування— одиниця виміру об’єкта (з прибут-

кового податку — грошова одиниця країни, з земельного подат-

ку — гектар, акр і т. ін.). Різниця між масштабом і одиницею об-

162

кладання полягає в тому, що в масштабі одиниця береться як

принцип, а в одиниці обкладання — як міра.

Джерело сплати податку— дохід суб’єкта (прибуток, заробі-

тна плата, відсоток, рента), з якого сплачується податок. За де-

якими податками об’єкт і джерело збігаються. Таке оподаткуван-

ня досить справедливе, оскільки тільки дохід є джерелом сплати.

Крім того, в підприємства джерело сплати може розглядатися з

позицій віднесення того чи іншого податку на валові витрати або

собівартість продукції, отриманий прибуток чи цінову надбавку.

Загальним джерелом сплати є виручка від реалізації продукції

(робіт, товарів, послуг). Однак залежно від того, з якого її елеме-

нта сплачується податок, визначається його вплив на фінансові

інтереси підприємства.

База оподаткування— законодавчо закріплена частина дохо-

дів чи майна платника податків (за вирахуванням пільг), яка вра-

ховується при розрахунку суми податку, тобто сума, з якої стягу-

ється податок.

Ставка податку— розмір податку на одиницю обкладання;

якщо виражена у відсотках, то називається квота.

Встановлення ставок податку є найважливішою і найскладні-

шою проблемою оподаткування. Саме недосконалість ставок

може порушити як фіскальну значущість, так і регулювальну дію

того чи іншого податку. Встановлення ставок податку може ґру-

нтуватися на інтуїтивному методі, емпіричному методі й еконо-

міко-математичному моделюванні (рис. 8.3).

Залежно від побудови податків розрізняють твердійчасткові

ставки. Твердіставки встановлюються в грошовому вираженні на

одиницю об’єкта. Часткові ставки виражають у визначених час-

тках об’єкта обкладання.

Часткові ставки є таких видів (рис. 8.4).

Пропорційні— діють в однаковому відсотковому відношенні

до об’єкта оподаткування без урахування диференціації його ве-

личини.

Прогресивні— при збільшенні об’єкта оподаткування збіль-

шується ставка податку. Якщо темпи зростання ставки податку

відповідають темпу зростання об’єкта оподаткування, то це прос-

та прогресія. Якщо темпи зростання ставки податку випереджу-

ють темпи зростання об’єкта оподаткування, то це складна про-

гресія (шкала ставок).

Регресивні— при збільшенні об’єкта оподаткування зменшу-

ється ставка податку.

163

Методи встановлення податкових ставок

Економіко-

Інтуїтивний

Емпіричний

математичне

моделювання

Ґрунтується на

Орієнтується здебільшого

Ґрунтується на

побажаннях і

на фіскальну функцію

розробці

передбаченнях

податків. Полягає у

математичної моделі,

тих, хто розробляє

визначенні податкових

яка враховує всі

і затверджує

ставок на основі

інтереси держави та

податкові ставки

існуючого досвіду

платника і

оподаткування з

визначальні фактори,

урахуванням

що діють у процесі

забезпеченості видатків

справляння того чи

держави і вплив кожного

іншого податку

податку на фінансові

ресурси платників

Рис. 8.3. Методи встановлення податкових ставок

Класифікація податкових ставок

Прогресивні

Передбачають зростання податкової ставки

при збільшенні об’єкта оподаткування

Регресивні

Зменшення податкової ставки при

збільшенні об’єкта оподаткування

Пропорційні

Єдині ставки, що не залежать від розміру

об’єкта оподаткування

Рис. 8.4. Види податкових ставок

Загалом видно, що прогресивні податки— це податки, тягар

яких найбільше давить на осіб з великими доходами, регресивні

податки найбільш важко вдаряють по фізичних і юридичних осо-

бах з незначними доходами.

Сфера дії податку— сукупність носіїв податку, на яких у кі-

нцевому підсумку лягає його тягар.

Масштаб оподатковування— одиниця, яка береться в основу

виміру об’єкта оподаткування; у промисловому податку масшта-

бом може бути оборот підприємства чи його прибуток, його капі-

164

тал, кількість робітників і верстатів, величина приміщення, плата

за нього і т. ін.

Податковий оклад— сума податку, що сплачується суб’єктом

з одного об’єкта.

Податкові пільги— законодавчо закріплений перелік умов, за

наявності яких платник податку зменшує податкові зобов’язання

(податкова соціальна пільга, знижки, відрахування та ін.).

Податковий період— термін, протягом якого завершується

процес формування податкової бази, остаточно визначається

розмір податкового зобов’язання.