6.3. Бюджетний процес в україні
Бюджетний процес— це регламентований законом
порядок складання, розгляду та затвердження бюджетів, їх вико-
нання і контролю за їх виконанням, затвердження звітів про ви-
конання бюджетів, що входять до бюджетної системи України.
Бюджетний процес від початку складання проекту бюджету і до
затвердження звіту про виконання бюджету проходить під конт-
ролем Верховної Ради України і місцевих органів влади.
Етапи бюджетного процесу:
¾ складання проекту бюджету;
¾ розгляд проекту бюджету;
¾ затвердження бюджету;
¾ виконання бюджету;
¾ складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бю-
джету.
Складовою бюджетного процесу є бюджетне регулювання—
перерозподіл фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів.
Регулювання бюджетів упорядковує суспільні відносини при мо-
білізації у бюджет коштів і при їх розподілі й перерозподілі між
ланками бюджетної системи, при фінансуванні видатків за раху-
нок одержаних доходів та всього процесу виконання бюджету.
Складанню проектів бюджету передує розроблення основ-
них програмних макроекономічних показниківекономічного і
соціального розвитку України на плановий рік, зокрема щодо об-
сягу валового внутрішнього продукту, індексів споживчих і оп-
тових цін, офіційного обмінного курсу гривні, що прогнозується
в середньому за рік і на кінець року, рівня безробіття, що прогно-
зується.
Бюджетне плануванняохоплює складання проекту бюдже-
ту, його розгляд і затвердження.
Завдання бюджетного планування визначається необхідністю
вирішення завдання щодо формування бюджету:
1) достовірне визначення обсягу та джерел формування дохо-
дів бюджету;
2) оптимальний розподіл видатків за окремими групами і га-
лузями;
3) збалансування бюджету.
Бюджетне планування починається з визначення можливого
обсягу доходів. Обґрунтованість їх планування забезпечує реаль-
ність усього бюджетного процесу. Оптимальність розподілу ви-
датків визначається ефективністю використання бюджетних ко-
125
штів із позицій забезпечення економічного зростання та соціаль-
ної гармонії в суспільстві. Збалансування бюджету — найсклад-
ніше завдання, оскільки, як правило, потреби у видатках переви-
щують реальні можливості у формуванні доходів.
У процесі бюджетного планування використовуються такі ме-
тоди:
а) загальний метод — балансовий;
б) до окремих статей — нормативний: прямого рахункута
аналітичний.
Сутність балансового методу полягає в тому, що бюджет як
фінансовий план є балансом доходів і видатків. Отже, бюджет не
може бути незбалансованим. Перевищення видатків над дохода-
ми неможливе, адже воно, виходячи зі схеми фінансової діяльно-
сті держави, не може бути профінансоване. Перевищення ж до-
ходів над видатками, якщо йдеться про бюджетний профіцит,
недоречне, оскільки державі не потрібні зайві кошти (зате вони
можуть бути вкрай необхідні юридичним і фізичним особам, у
яких вони вилучаються у процесі перерозподілу). Використання
балансового методу забезпечує реальність не тільки бюджетного
планування, а й збалансованість формування та розміщення фі-
нансових ресурсів у суспільстві.
Нормативний метод є основою бюджетного планування і по-
лягає у визначенні окремих статей доходів і видатків за встанов-
леними нормативами. Наприклад, окремі видатки можуть визна-
чатися за нормативами до макроекономічних показників (відпо-
відно до Закону про освіту в Україні на її фінансування з бюдже-
ту має виділятися не менше ніж 10 % національного доходу). Но-
рмативи можуть мати різні рівні узагальнення — до макро- і мік-
роекономічних показників, у розрахунку на одного жителя, одну
бюджетну установу чи оперативно-сітьовий показник (напри-
клад, на один клас), а також до конкретних статей видатків чи
доходів.
Метод прямого рахунку передбачає деталізований розрахунок
за кожним платником доходів та одержувачем бюджетних кош-
тів. Саме він забезпечує повну прозорість бюджетного процесу і
найбільшу обґрунтованість проекту бюджету. Водночас це до-
сить трудомісткий процес, і тому його використання, особливо на
рівні централізованих бюджетів, ускладнено. У процесі прямого
розрахунку доходів і видатків бюджету теж використовуються
нормативи, але не узагальнені, а деталізовані.
Аналітичний метод ґрунтується на визначені тенденцій розви-
тку окремих показників бюджету і чинників, які впливають на ці
126
показники. Планування може здійснюватися з використанням ко-
ефіцієнтів, які характеризують динаміку доходів і видатків, або
на основі визначення впливу на зміну показників бюджету окре-
мих чинників, наприклад зростання чисельності населення, ди-
наміку цін і тарифів, валютного курсу тощо.
Процедура бюджетного планування— це послідовність захо-
дів і дій зі складання, розгляду і затвердження проекту бюджету,
яка визначається Бюджетним кодексом. В Україні на державному
рівні вона включає такі етапи та стадії:
1. Складання проекту бюджету:
¾ направлення Президентом Верховній Раді бюджетного по-
слання;
¾ збирання інформації для розроблення пропозицій проекту
Державного бюджету України;
¾ розроблення пропозицій щодо проекту Державного бюдже-
ту України;
¾ розроблення Верховною Радою бюджетної резолюції, у
якій визначаються основні напрями бюджетної політики на на-
ступ ний рік;
¾ розроблення бюджетних запитів головними розпорядника-
ми коштів та подання інформації до Міністерства фінансів;
¾ аналіз бюджетних запитів і розроблення Міністерством фі-
нансів проекту Державного бюджету України (узгодженого з мі-
ністерствами, відомствами) і подання його в Кабінет Міністрів;
¾ розгляд проекту бюджету в Кабінеті Міністрів України,
прийняття постанови про його схвалення і подання його до Вер-
ховної Ради України разом з відповідними матеріалами, а саме:
• пояснювальною запискою до проекту бюджету, в якій міс-
титься інформація про економічне становище держави, основні
програмні макроекономічні показники економічного і соціально-
го розвитку України на наступний бюджетний період, оцінюван-
ня надходження доходів та інших коштів, обґрунтування особли-
востей міжбюджетних взаємовідносин, інформація про обсяги
державного боргу та ін.;
• прогнозними показниками зведеного бюджету;
• переліком пільг з податків, зборів, обов’язкових платежів;
• показниками видатків, необхідних для завершення програм,
врахованих у проекті Державного бюджету України на наступні
за умов реалізації їх протягом більш ніж одного бюджетного пе-
ріоду;
• зведенням та структурою фінансових зобов’язань за держав-
ним боргом;
127
• доповіддю про хід виконання Державного бюджету України
в поточному бюджетному періоді;
• роз’ясненням головних розпорядників коштів до проекту
Державного бюджету України (направляються до Комітету з пи-
тань бюджету Верховної Ради);
• іншими матеріалами, які визначаються Кабінетом Міністрів
України.
2. Розгляд проекту закону про Державний бюджет України:
¾ представлення проекту закону про Державний бю-
джет України Верховній Раді України:доповідь міністра фі-
нансів на пленарному засіданні Верховної Ради та співдоповідь
голови Комітету з питань бюджету про відповідність проек-
ту закону про Державний бюджет України вимогам Бюдже-
тного кодексу, основним напрямам бюджетної політики на
наступний бюджетний період. За результатами обговорення
Верховна Рада може відхилити проект закону про Державний
бюджет України, якщо він не відповідає чинному законодавст-
ву. Повторне представлення проекту закону про Державний
бюджет України з обґрунтуванням внесених змін проводиться
у тижневий строк;
¾ підготовка Верховною Радою України проекту закону
про Державний бюджет України до першого читання:розгляд
проекту бюджету народними депутатами України, а також у
комітетах, депутатських фракціях і групах Верховної Ради, фо-
рмування комітетами Верховної Ради своїх пропозицій до прое-
кту Державного бюджету України;
¾ розгляд Комітетом Верховної Ради з питань бюджету разом
з уповноваженими Кабінету Міністрів пропозицій до проекту
Державного бюджету України і підготовка Висновків і пропози-
цій до нього, а також таблиць суб’єктів законодавчої ініціативи,
які пропонується підтримати або відхилити, та розповсюдження
їх серед народних депутатів не пізніше ніж за два дні до розгляду
проекту Державного бюджету України у першому читанні;
¾ розгляд проекту закону про Державний бюджет України
у першому читанні:доповідь Голови Комітету з питань бю-
джету відносно Висновків і пропозицій до проекту Державного
бюджету України, обговорення та прийняття рішення щодо
них. Схвалені Верховною Радою України Висновки і пропозиції
до проекту державного бюджету набувають статусу Бюджетних
висновків Верховної Ради України;
¾ прийняття проекту закону про Державний бюджет
України у першому читанні;
128
¾ підготовка проекту закону про Державний бюджет
України до другого читання:Кабінет Міністрів України у
двотижневий строк готує і представляє дороблений відповід-
но до Бюджетних висновків Верховної Ради України проект
закону про Державний бюджет України і порівняльну табли-
цю з їх обліку з мотивованими поясненнями щодо неврахованих
пропозицій;
¾ у доробленому до другого читання проекті закону про Дер-
жавний бюджет України повинні міститися статті та показники,
які пропонувалися Кабінетом Міністрів України у першому чи-
танні або були схвалені Бюджетними висновками Верховної Ради
України. Якщо в дороблений до другого читання проект закону
про Державний бюджет України вносяться нові статті, то дода-
ється детальне обґрунтування їх необхідності. Вимоги до цифро-
вих показників можуть бути змінені тільки у разі, якщо основні
програмні макроекономічні показники економічного і соціально-
го розвитку України на наступний бюджетний період, покладені
Кабінетом Міністрів України в основу проекту закону про Дер-
жавний бюджет України, змінилися до моменту розгляду в дру-
гому читанні більше ніж на 2 %;
¾ проект закону про Державний бюджет України може бути
направлений на доопрацювання до Кабінету Міністрів України і
представлений на повторне друге читання в тижневий строк, як-
що були допущені порушення зазначених вище вимог;
¾ розгляд проекту закону про Державний бюджет України
в другому читанні:міністр фінансів доповідає про доопрацьова-
ний з урахуванням Бюджетних висновків Верховної Ради проект
закону про державний бюджет, Голова Комітету з питань бю-
джету доповідає про урахування Кабінетом Міністрів України
Бюджетних висновків Верховної Ради при підготовці проекту
закону про державний бюджет до другого читання;
¾ друге читання проекту закону про Державний бюджет
України передбачає постатейне голосування. При цьому обов’я-
зково повинні бути затверджені загальний обсяг дефіциту (про-
фіциту), доходи і видатки державного бюджету, обсяг міжбю-
джетних трансфертів та інші положення, необхідні для форму-
вання місцевих бюджетів, оскільки вони не підлягають розгляду
в третьому читанні;
¾ розгляд проекту в третьому читанні:Комітет з питань
бюджету доробляє проект закону про Державний бюджет
України і виносить його на розгляд, з доповіддю виступають го-
лова Комітету з питань бюджету і міністр фінансів України,
129
голосування відбувається за статтями, які не були прийняті у
другому читанні, та за проектом закону в цілому;
¾ якщо рішення про схвалення закону про Державний бю-
джет України із запропонованими пропозиціями Комітету з пи-
тань бюджету в цілому не прийнято, проводиться голосування за
кожною пропозицією.
3. Затвердження бюджету.
Закон про Державний бюджет України Верховна Рада має
прийняти до 1 грудня року, що передує плановому.
Якщо закон про Державний бюджет України не буде прийнято
в зазначені вище строки, то Кабінет Міністрів має повноваження
здійснювати видатки відповідно до положень Бюджетного кодек-
су, в якому передбачено, що в такому разі фінансуються тільки
поточні видатки, а фінансування капітальних видатків забороня-
ється, крім випадків, пов’язаних із введенням воєнного або над-
звичайного стану, оголошенням окремих місцевостей зонами
надзвичайної екологічної ситуації. До прийняття закону про
Державний бюджет України на поточний бюджетний період по-
датки і збори (обов’язкові платежі) стягуються відповідно до за-
кону про державний бюджет на бюджетний період, що передує
плановому, та іншими нормативними актами. Запозичення в цей
період можуть здійснюватися лише з метою погашення основної
суми державного боргу.
Законом про державний бюджет визначаються:
загальна сума доходівдержавного бюджету з розподілом на
загальний та спеціальний фонди;
загальна сума видатківбюджету з розподілом видатків на
капітальні та поточні;
граничний розмір дефіциту( профіциту)Державного бю-
джету України в наступному бюджетному періоді та державного
боргу, повноваження з надання державних гарантій, а також з об-
сягу цих гарантій;
бюджетні призначення головним розпорядникам коштів
Державного бюджету України відповідно до бюджетної класифі-
кації;
доходи бюджетувідповідно до бюджетної класифікації;
бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів
(суми дотацій, субвенцій та розміри відрахувань від регульова-
них доходів до бюджетів областей);
розмір оборотної касової готівки;
додаткові положення, що регламентують процес виконан-
ня бюджету.
130
До державного бюджету включають також доходи і видатки
цільових загальнодержавних фондів( крім Пенсійного фонду. Їх
затверджують за кожним фондом окремо.
4. Виконання бюджету полягає у мобілізації запланованих
доходів і фінансуванні передбачених видатків. Організація вико-
нання бюджету покладається на Кабінет Міністрів; оперативна
робота ведеться Міністерством фінансів і Державним казначейс-
твом.
Бюджетний період (бюджетний рік) в Україні збігається з ка-
лендарним роком, тобто розпочинається 1 січня і закінчується
1 грудня. Проте існує ряд держав, у яких бюджетний рік не збіга-
ється з календарним. Наприклад, у США бюджетний рік триває з
1 жовтня по 30 вересня, у Швеції — з 1 липня по 30 червня, у
Японії — з 1 квітня по 31 березня.
Виконання бюджету здійснюється на підставі розпису доходів
і видатків. Цей документ складається в місячний термін після за-
твердження бюджету відповідно до підрозділів бюджетної кла-
сифікації, яка містить повну деталізацію видів доходів і напрямів
видатків. До затвердження бюджетного розпису Міністерство фі-
нансів затверджує тимчасовий розпис на відповідний період.
Розпис доходів і видатків складається з поквартальним розбит-
тям, що дає змогу збалансувати бюджет на різні періоди.
Касове виконання бюджету(зарахування коштів на рахунки
бюджету та перерахування з них) може здійснюватися за двома
системами: банківськоюіказначейською. Забанківськоїсистеми
рахунки бюджету відкриваються в установах банківської систе-
ми. За казначейської— створюється спеціальна структура —
Державне казначейство, яке веде рахунки бюджету, мобілізує
кошти і фінансує видатки.
Касове виконання державного бюджету в Україні здійснюєть-
ся Державним казначейством, яке підпорядковане Міністерству
фінансів України. Казначейство має єдиний казначейський раху-
нок у Національному банку України та його регіональних управ-
ліннях і через них провадить усі операції розпорядників коштів
державного бюджету, забезпечує чіткий контроль за надходжен-
ням коштів до бюджету та їх використанням. Якщо в ході вико-
нання бюджету рівень дефіциту бюджету перевищує встановле-
нийабо виникає значне зниження надходжень від дохідних
джерел, Верховна Рада України за пропозицією Кабінету Мініст-
рів України приймає рішення про запровадження пропорційного
скорочення (на 5, 10, 15 %) бюджетних видатків, що затверджені,
щомісячно за всіма статтями бюджету (крім статей, що потребу-
131
ють захисту) до кінця бюджетного року. Цей механізм називаєть-
ся секвестром бюджету.
5. Завершальною ланкою бюджетного процесу є складання і
затвердження звіту про виконання державного бюджету та
місцевих бюджетів. Звіт про виконання Державного бюджету
України складає Міністерство фінансів України, а за бюджетами
нижчого рівня бюджетної системи це роблять відповідні фінан-
сові органи. Доповідь за звітом про виконання державного бю-
джету робиться на засіданні Верховної Ради міністром фінансів.
Щодо звіту приймається постанова про його затвердження (до 1
травня наступного за бюджетним року), після чого він публіку-
ється в засобах масової інформації у двотижневий строк. Затвер-
джені радами звіти про виконання місцевих бюджетів також під-
лягають опублікуванню.
На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється фінансовий
контроль і аудит та оцінювання ефективності використання бю-
джетних коштів.
Тривалість стадій бюджетного процесу різна в окремих краї-
нах, але в більшості випадків увесь процес триває в середньому
близько двох років.
- 1.1. Історичні передумови виникнення
- 1.2. Моделі фінансових відносин
- 1.3. Соціально-економічна сутність
- 2.1. Фінансова система україни:
- 2.2. Організаційні основи функціонування
- 2.3. Суть і значення фінансового контролю
- 3.1. Фінансова політика, її зміст і завдання
- 3.2. Фінансовий механізм і його складові елементи
- 3.3. Фінансова безпека держави
- 4.1. Суть і функції фінансів підприємств
- 4.2. Організаційні основи
- 4.3. Фінансові ресурси підприємств,
- 4.4. Формування фінансових результатів
- 5.1. Сутність і склад державних фінансів
- 5.2. Економічна сутність та значення державних
- 5.3. Економічна сутність та класифікація
- 5.4. Державні фінанси
- 6.1. Сутність,
- 6.2. Бюджетний устрій
- 6.3. Бюджетний процес в україні
- 6.4. Перспективні напрями
- 7.1. Сутність, джерела
- V. Цільові
- 7.2. Сутність, склад і структура видатків
- 7.3. Принципи
- 7.4. Бюджетний дефіцит
- 8.1. Економічна сутність і функції податків
- 8.2. Елементи системи оподаткування
- 8.3. Класифікація податків
- 8.4. Податкова система
- 8.5. Характеристика основних податків
- 8.6. Адміністрування податків в україні
- 9.1. Призначення і роль цільових фондів
- 9.2. Характеристика цільових фондів
- 9.3. Недержавні фінансові фонди
- 10.1. Місцеві фінанси
- 10.2. Місцеві бюджети, їх доходи і видатки
- 10.3. Збалансування місцевих бюджетів
- 10.4. Напрями реформування
- 11.1. Економічна сутність
- 11.2. Форми державного кредиту
- 11.3. Класифікація державних позик
- 11.4. Державний борг,
- 11.5. Управління державним боргом
- 11.6. Концептуальні засади та стратегія
- 1. Зменшення обсягів розміщення зовнішніх державних по-
- 3. Утримання помірних обсягів дефіциту державного бю-
- 4. Зниження розміру державного боргу в період масштабної
- 12.1. Особливості фінансових відносин
- 12.2. Організаційні форми страхових фондів
- 12.3. Страховий ринок
- 12.4. Стратегія розвитку ринку
- 13.1. Призначення і структура фінансового ринку
- 13.2. Ринок грошей та кредитних ресурсів
- 13.3. Ринок цінних паперів
- 13.4. Ринок фінансових послуг
- 13.5. Лібералізація ринку
- 14.1. Сутність
- 14.2. Міжнародні фінансові організації
- 14.3. Міжнародний фінансовий ринок
- 1. Фінанси це:
- 5. До складу фінансової інфраструктури відносять:
- 9. До складу децентралізованих фінансів не входять:
- 10. Провідною ланкою загальнодержавних фінансів є:
- 12. У складі фінансової системи виділяють такі підси-
- 22. Залежно від обсягу даних, що перевіряються, розрізня-
- 8. Нормативне забезпечення функціонування фінансового
- 9. Методами фінансового планування є:
- 11. За характером заходів і часом їх здійснення фінансова
- 13. До фінансових важелів і стимулів належать:
- 14. Фінансове регулювання здійснюється через:
- 15. Фінансове забезпечення здійснюється в таких формах:
- 17. До основних методів фінансового планування нале-
- 15. Фінансові ресурси підприємства утворюються за раху-
- 7. Джерела державних доходів можуть бути:
- 9. Надання бюджетних коштів бюджету нижчого рівня,
- 10. Надання бюджетних коштів бюджету нижчого рівня
- 11. Фінансова допомога, яка надається бюджету нижчого
- 13. Визначте внутрішні джерела формування державних
- 14. З позиції використання фінансових ресурсів держави
- 2. Державний бюджет України як фінансовий план держа-
- 2. За допомогою податків перерозподіляються:
- 2. Видатки місцевих органів влади поділяють на:
- 6. Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначають на
- 10. Органи місцевого самоврядування можуть створювати
- 13. Причиною виникнення місцевих фінансів є:
- 17. Джерелом покриття держаного боргу є:
- 18. За характером виплати доходу державні позики поді-
- 19. Через розподільну функцію державного кредиту здійс-
- 20. Якщо центральний банк продає велику кількість дер-
- 4. Обов’язками страхувальника є:
- 3. Фінансовий ринок за інституційною ознакою поділя-
- 14. Різниця залишків коштів в іноземних валютах, які фор-
- 15. Перевищення вимог ( активів) в іноземній валюті над зо-
- 19. Яка політика держави може бути пов’язана з наданням
- Document Outline