14.3. Міжнародний фінансовий ринок

Міжнародний фінансовий ринок виник у середині XX

ст. Його головне призначення полягає в тому, аби за допомогою

акумуляції вільних фінансових ресурсів у деяких країнах забез-

печити між ними їх перерозподіл для сталого економічного роз-

витку світового господарства й одержання від цих операцій пев-

ного доходу.

Нині міжнародні фінансові ринки — це величезні фінансові

центри, які мобілізують і перерозподіляють в усьому світі значні

обсяги фінансових ресурсів. Вони сформувалися на основі розви-

тку міжнародних економічних відносин. З функціонального по-

гляду— це система акумуляції і перерозподілу світових фінансо-

вих потоків з метою безперервного і рентабельного відтворення.

З інституційного погляду— це сукупність банків, спеціалізова-

них фінансово-кредитних установ, фондових бірж, через які здій-

снюється рух світових фінансових потоків. У результаті конкуре-

нції сформувалися світові фінансові центри — Нью-Йорк,

328

Лондон, Цюрих, Люксембург, Франкфурт-на-Майні, Сінгапур та

ін. Новим світовим фінансовим центром після Другої світової

війни став Токіо.

Поява фінансових центрів на периферії світового господарст-

ва, таких як Багамські Острови, Сінгапур, Сянган (Гонконг), Па-

нама, Бахрейн та ін. зумовлена нижчими податками й операцій-

ними витратами, незначним державним втручанням, ліберальним

валютним законодавством. Світові фінансові центри, де кредитні

установи здійснюють операції в основному з нерезидентами в

іноземній для даної країни валюті, дістали назву фінансових

центрів «офшор». Такі фінансові центри слугують також подат-

ковим сховищем, оскільки операції на них не оподатковуються

місцевими податками і вільні від валютних обмежень.

Міжнародний фінансовий ринок має три складові: міжнарод-

ний ринок грошей (валютний ринок), міжнародний ринок креди-

тних ресурсів, міжнародний ринок цінних паперів.

Ринок кредитних ресурсів і ринок цінних паперів у фінансовій

літературі часто називають ринком капіталів.

Міжнародні валютні ринки — це купівля й продаж іноземної

валюти або цінних паперів в іноземній валюті на основі попиту і

пропозиції. Є світові і регіональні міжнародні валютні ринки.

Найбільшим світовим валютним ринком є лондонський, на якому

проводиться майже половина всіх валютних операцій. Учасника-

ми міжнародних валютних ринків є банки, банкірські будинки,

брокерські фірми, транснаціональні корпорації. Інструментами

валютних операцій є банківські перекази — поштові й особливо

телеграфні, у тому числі з використанням електронної техніки

(Рейтер-ділінг, Телерейт), телекса і телефону. Хоча в деяких

країнах (ФРН, Франції, Японії, країнах Бенілюкса, Скандинавії)

збереглися валютні біржі, їх роль незначна і зводиться до фіксації

довідкових курсів валют. Починаючи з 70-х років XX ст., деякі

операції з валютою знову здійснюються на товарних біржах (на-

приклад, валютні ф’ючерсні й опціонні операції на товарних бір-

жах в Чикаго, Нью-Йорку).

Банки, яким довірено право на проведення валютних опера-

цій, називаються уповноваженими або валютними банками. Упо-

вноважені банки використовують дві форми вивезення капіталу:

відкриття за рубежем своїх зарубіжних філій і прийняття пайової

участі в капіталі іноземного банку.

Розвиток європейської інтеграції і досягнення достатньої ста-

більності валют країн ЄС привели до нової стадії розвитку євро-

пейської валютної системи — переходу до єдиної валюти — єв-

329

ро. На відміну від ECU євро є реальною валютою, що обслуговує

платіжний оборот ЄС. Відповідно до прийнятої програми, уве-

дення євро в обіг проводиться з початку 1999 р. Слід відзначити,

що важливу роль у впровадженні євро відіграв досвід викорис-

тання ECU.

Введення в обіг євро означає новий етап у розвитку системи

міжнародних фінансів у цілому і європейської валютної системи

зокрема.

Міжнародний ринок кредитних ресурсів— це специфічна

сфера руху коштів між країнами. Кредитні ресурси на міжнарод-

ному ринку рухаються на загальновідомих принципах, а саме:

обов’язкового повернення коштів, терміновості, платності і за-

безпеченості. На міжнародний кредит впливають такі фактори, як

платіжний баланс, розмір відсоткової ставки, вид валюти, курс

валюти, рівень рентабельності кредитних операцій та ін. Міжна-

родний кредит виконує такі функції:

— забезпечує перерозподіл фінансових ресурсів;

— посилює процес нагромадження в рамках світового госпо-

дарства;

— прискорює процес реалізації товарів (робіт, послуг) у все-

світньому масштабі.

Міжнародні кредити бувають різних видів, форм і варіантів

кредитування.

З інституційного поглядуміжнародний ринок кредитних ре-

сурсів є сукупністю установ і організацій, за допомогою яких

здійснюється рух капіталів у сфері міжнародних економічних

зв’язків. У ролі кредиторів виступають приватні банки, фірми,

страхові компанії.

Залежно від суб’єкта кредитуваннякредити поділяються на

приватні, урядові й кредити міжнародних фінансових організа-

цій. Кредити надаються коротко-, середньо- і довготермінові.

Міжнародні кредити поділяються також на забезпечені й банків-

ські. Забезпечені кредити надаються під цінні папери, нерухоме

майно, векселі, товарні документи. Банківські кредити надаються

найнадійнішим позичальникам під вексель. За призначенням

міжнародні кредити поділяються на зв’язанійфінансові.

Зв’язанімають строго цільовий характер, тобто спрямовуються

на закупівлю певних товарів або оплату послуг. Фінансові кре-

дитине мають цільового призначення і можуть бути використа-

ні на розсуд позичальника, тобто бути спрямованими на будь-які

цілі, включаючи погашення заборгованості за кредитами, на ка-

пітальні вкладення, інвестування в цінні папери та інші цілі.

330

У міжнародній банківській діяльності з метою страхування

поширена практика надання синдиційованих кредитів— це

кредити, що надаються двома або більше кредиторами, тобто ба-

нківськими синдикатами, одному позичальнику. Для надання

цього кредиту банки об’єднують на відповідний термін свої тим-

часово вільні грошові кошти, тому його ще називають консорці-

альним.

Діяльність міжнародного кредитного ринку тісно пов’язана зі

світовим ринком цінних паперів.

Міжнародний ринок цінних паперів— це теж форма мобілі-

зації капіталів з метою задоволення виробничих потреб. Він на-

був розвитку у другій половині XX ст., коли було знято обме-

ження в національних законодавствах на вивіз капіталу.

Міжнародний ринок цінних паперів спеціалізується переваж-

но на емісії цінних паперів (первинний ринок) і їх купівлі-

продажу (вторинний ринок). Поряд з ринком іноземних облігацій

у 70-х роках XX ст. виник ринок єврооблігацій — облігацій у єв-

ровалютах. Найбільше їх випускається в доларах США.

Єврооблігаційна позика вирізняється такими особливостями:

— розміщується одночасно на ринках кількох країн, на відмі-

ну від традиційних іноземних облігаційних позик;

— емісія здійснюється банківським консорціумом або міжна-

родною організацією;

— єврооблігації купуються інвесторами різних країн на основі

котирувань їх національних бірж;

— емісія єврооблігацій менше, ніж іноземних облігацій, під-

падає під державне регулювання; відсоток за купоном не оподат-

ковується, на відміну від звичайних облігацій.

Ринок єврооблігацій— важливе джерело фінансування се-

редньо- і довгострокових інвестицій транснаціональних кор-

порацій. Держави використовують єврооблігаційні позики

для покриття дефіциту держбюджету і рефінансування старих

позик.

Міжнародний ринок євроакційпочав розвиватись лише з

1983 р. Усього у світі щорічно обертається акцій і облігацій на

астрономічну суму понад 40 трлн дол. США. Основними фінан-

совими центрами, де торгують європаперами, є Лондон, Цюріх,

Люксембург.

Ринок євровекселів(з 1981 р.) за обсягом невеликий, включає

в основному короткострокові єврокомерційні папери і середньо-

строкові векселі. Щоб залучити додаткових клієнтів і збільшити

свої прибутки, учасники міжнародного кредитно-фінансового

331

ринку створили ринок фінансових ф’ючерсів, фінансових опціо-

нів і «своп», випускають цінні папери з додатковими страховими

умовами.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Що являють собою міжнародні фінанси і в чому їхнє

призначення?

2. За якими напрямами можуть бути згруповані між-

народні фінансові відносини?

3. Які існують міжнародні фінансові організації та

міжнародні фінансові інституції?

4. Як формується бюджет ООН і за якими напрямами

витрачаються його кошти?

5. Які завдання і функції покладено на Європейський

Союз?

6. Як формується і використовується бюджет ЄС?

7. Які функції виконує МВФ?

8. Як сформовано капітал МВФ?

9. У яких формах здійснюється кредитування МВФ?

10. Які фінансові інституції входять до групи Всесві-

тнього банку і які функції вони виконують?

11. У чому полягає призначення міжнародного фінан-

сового ринку?

12. Що являє собою міжнародний ринок кредитних ре-

сурсів і які функції він виконує?

13. На яких засадах функціонує міжнародний ринок

цінних паперів?

332

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

МОДУЛЬ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ

І РОЗВИТКУ ФІНАНСІВ

Розділ 1. Передумови виникнення,

сутність та функції фінансів