11.2. Форми державного кредиту

Державний кредит може бути внутрішнімізовнішнім.

Внутрішнійдержавний кредит виступає в таких формах:

державні позики, перетворення частини вкладів населення в

державні позики, запозичення коштів загальнодержавного пози-

чкового фонду, казначейські позики, гарантовані позики

(рис. 11.1).

Форми державного кредиту

Форми внутрі-

Форми зовніш-

шньогодержав-

ньогодержавно-

ного кредиту

го кредиту

1. Державні позики (основна

1. Державні зовнішні позики.

форма державного кредиту).

2. Позики міжнародних фінан-

2. Ощадна справа.

сових органів.

3. Запозичення коштів загально-

3. Міжурядові позики, банків-

державного позичкового фонду.

ські кредити держави

4. Казначейські позики.

5. Гарантовані позики

Рис. 11.1. Форми державного кредиту20

Державні позикияк основна форма внутрішнього держав-

ного кредиту характеризуються тим, що тимчасово вільні ко-

шти населення, підприємств і організацій залучаються на фі-

нансування суспільних потреб через випуск і реалізацію

облігацій, казначейських зобов’язань та інших видів держав-

них цінних паперів.

Облігація— найбільш поширений вид державних цінних па-

перів. Вона символізує державне боргове зобов’язання і надає

право її власникові після закінчення певного терміну одержати

назад суму боргу і відсотки. Продаючи облігацію, держава зо-

бов’язується повернути суму боргу у визначений термін із відсо-

тками або виплачувати відсотки протягом усього терміну корис-

20 Романенко О. Р. Фінанси: Підручник. — К.: Центр навчальної літератури. —

2006. — С. 225.

242

тування позиковими засобами, а після закінчення цього терміну

повернути і суму боргу.

Держава встановлює номінальну вартість (номінальну ціну)

облігацій. Номінальна вартість зазначається на облігації і вира-

жає грошову суму, надану власником облігації державі в тимча-

сове користування. Саме ця сума виплачується власникові облі-

гації в момент погашення і на неї нараховуються відсотки. Проте

реальна прибутковість облігацій для їхніх власників може бути

вищою або нижчою від установленого номінального відсотка. Це

зумовлено тим, що облігації продаються за курсовою ціною, яка

відхиляється від номінальної вартості. Відхилення називається

курсовою різницею, і залежить воно від ряду чинників. До їх чи-

сла, зокрема, відносять величину номінального відсотка за облі-

гацією, насиченість ринку державними цінними паперами, стан

господарчої кон’юнктури, рівень довіри населення до уряду.

За своєю сутністю облігаціїдержавної позики є особливою

формою фіктивного капіталу. Справді, якщо джерелом доходу за

цінними паперами підприємств є новостворена вартість, то відсо-

тки за державними паперами виплачуються за рахунок доходів

бюджету, оскільки кошти, отримані за державними позиками, як

правило, не інвестуються у виробництво, а йдуть на фінансуван-

ня бюджетного дефіциту. Інвестори в державні цінні папери ста-

ють власниками частини майбутніх податкових і неподаткових

надходжень до бюджету держави. У цьому й полягає специфіч-

ність державного фіктивного капіталу, яка приводить до збіль-

шення податкового тягаря. Тому сутність державної позики мож-

на визначити як податок, взятий наперед (антиципований

податок).

Казначейські зобов’язання(векселі) мають характер боргово-

го зобов’язання, спрямованого тільки на покриття бюджетного

дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі відсотків. Каз-

начейськими зобов’язаннями, як правило, оформляються корот-

кострокові позики (іноді середньострокові — казначейські ноти).

У тісному зв’язку з державними позиками перебуває друга

форма державного кредиту, функціонування якої опосередкову-

ється системою ощадних установ. На відміну від першої форми

державного кредиту, коли фізичні і юридичні особи купують

цінні папери за рахунок власних тимчасово вільних коштів, оща-

дні установи дають кредит державі за рахунок позикових засобів.

Наявність посередника між державою і населенням в особі ощад-

них установ і надання позики останніми державі за рахунок по-

зикових засобів без відома їх реального власника (населення)

243

дають змогу виділити ці відносини як особливу форму державно-

го кредиту.

Перетворення частини вкладів населення в державні позики,

призначені на потреби держави, здійснюється через купівлю осо-

бливих цінних паперів (наприклад, казначейських ощадних сер-

тифікатів) або ринкових цінних паперів (облігацій, казначейських

зобов’язань), а також оформленням безоблігаційних позик.

У нашій країні зараз це досягається через придбання Ощадбан-

ком державних цінних паперів.

Використання державою коштів позикового фондуяк фор-

ма державного кредиту характеризується тим, що державні кре-

дитні установи безпосередньо (не обмежуючи цих операцій купі-

влею державних цінних паперів) передають частину кредитних

ресурсів на покриття витрат уряду. Ця форма державного креди-

ту економічно не виправдана і зумовлює інфляційні процеси.

Казначейські позикияк форма державного кредиту виража-

ють відносини з надання фінансової допомоги підприємствам і

організаціям органами державної влади й управління за рахунок

бюджетних коштів на умовах терміновості, платності і зворотно-

сті. У нашій країні ця форма державного кредиту поки що вико-

ристовується не дуже активно.

Відносини по лінії казначейських позичок не є аналогом бан-

ківського кредитування, оскільки, на відміну від госпрозрахунко-

вих банківських структур, органи державної влади й управління

надають фінансову допомогу на інших умовах і на інші цілі. Каз-

начейські позички видаються на пільгових умовах за термінами і

нормою відсотка. Вони можливі у випадку фінансових труднощів

підприємств і господарських організацій через їхнє особливе ста-

новище на ринку або погіршення економічної ситуації в країні.

Казначейські позики не мають комерційної цілі, а є засобом під-

тримання життєво важливих для народного господарства еконо-

мічних структур.

В окремих випадках уряд може гарантувати безумовне пога-

шення позики, випущеної органами влади й управління нижчого

підпорядкування або окремими господарськими організаціями, а

також виплату процентів по ній. У цих випадках йдеться про

умовний державний кредит — гарантовані позики. За гаранто-

ваними позиками уряд реально несе фінансову відповідальність

тільки в разі неплатоспроможності платника. Певний час Україна

видавала гарантії і погоджувалася брати на себе зобов’язання за

розрахунками, насамперед за поставки нафти і нафтопродуктів,

газу та інших енергоносіїв. Визнання державою такої заборгова-

244

ності реально переносить борги з фактичних боржників на все

населення. У даний час ситуація докорінно змінилася. Відбулося

чітке розмежування державних фінансів і фінансів підприємств, а

гарантії надаються лише на умовах платності, строковості, май-

нового забезпечення та зустрічних гарантій, отриманих від інших

суб’єктів.

Міжнародний державний кредитявляє собою сукупність

відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ри-

нку в ролі позичальника або кредитора. Ці відносини отримують

форму державних зовнішніх позик. Як і внутрішні позики, вони

надаються на умовах повороткості, терміновості і платності. Су-

ма отриманих зовнішніх позик із нарахованими відсотками

включається в державний борг країни. Країнам, що терплять зна-

чні економічні і фінансові труднощі, зовнішні позики можуть да-

ватися на пільгових умовах.

Основною метою державних зовнішніх позик є сприяння змі-

цненню економічного потенціалу, подолання фінансових труд-

нощів країни—одержувача, надання продовольчої допомоги.

Надання зовнішніх позик здійснюється за рахунок бюджетних

коштів або спеціальних урядових фондів. Одержувачами позик

можуть бути центральні уряди, республіканські й місцеві органи

влади. Кредиторами можуть бути фінансово-кредитні установи й

інші юридичні особи іноземних держав, приватні особи, міжна-

родні фінансові інституції, іноземні держави та їхні угруповання.

До їх числа належать Всесвітній банк, Міжнародний валютний

фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку, держави

Європейського співтовариства. Усі проекти, на які можуть бути

надані позики цими організаціями, поділяються на чотири групи:

проекти макроекономічної стабілізації економіки країни — пози-

чальника; проекти структурних перетворень у певних секторах

економіки; інвестиційні проекти; проекти технічної допомоги.

Кредити міжнародних фінансових організацій надаються на вигі-

дних умовах під низькі відсотки (5—7 % річних) на строк до

20 років. Позики країн Євросоюзу в основному є допомогою роз-

витку країнам, що здійснюють ринкові перетворення, і отриман-

ня доходу не має першочергового значення. Погашення позик і

виплата відсотків по них може відбуватися після закінчення піль-

гового періоду, який надає відстрочку погашення позики на 3—

5 років після використання кредитних коштів.

Найбільшу складність для держави як у плані зростання зов-

нішньої заборгованості, так і в плані використання кредитів ста-

новлять позики, одержані від іноземних комерційних структур

245

під гарантію уряду. Ці кредити, як підтверджує досвід багатьох

країн, мають найнижчі показники щодо ефективності викорис-

тання.

Державні зовнішні позики надаються в грошовій або товарній

формі (наприклад, кредити держав постачальників енергоносіїв).

Як правило, вони бувають середньостроковими або довгостроко-

вими. Грошові позики надаються у валюті країни—кредитора або

у вільно конвертованій валюті. Погашення позик за згодою сто-

рін здійснюється товарними поставками чи валютою.