2.1. Фінансова система україни:

ПОНЯТТЯ, СТРУКТУРА ТА ЗАГАЛЬНА

ХАРАКТЕРИСТИКА ЇЇ СФЕР І ЛАНОК

Фінансова система існує в кожній державі незалежно

від рівня її економічного розвитку. Види фінансових систем на-

ведені на (рис. 2.1).

Фінансові системи держав можуть відрізнятися за своєю стру-

ктурою, оскільки вони є відображенням існуючої моделі еконо-

міки. На сьогодні в світі налічується понад 20 різних моделей фі-

нансових систем.

У фінансовій системі зосереджені значні фінансові ресурси,

що становлять більше ніж 80 % від обсягу ВВП. Структура фі-

нансової системи завжди динамічна. У державах із перехідною

економікою фінансові системи.

24

ВИДИ ФІНАНСОВИХ СИСТЕМ

Національна (в межах певної країни)

За територіа-

льною

Регіональна (в межах регіону чи груп країн)

ознакою

Світова (система міжнародних відносин)

Ринкова фінансова система

За видами

економічних

систем країн

Фінансова система країн, що розвиваються

Фінансова система країн з перехідною економікою

Фінансова система країн з адміністаративно-командною економікою

Рис. 2.1. Види фінансових систем

Фінансова система — це сукупність відокремлених, але

взаємопов’язаних між собою сфер і ланок фінансових відно-

син, які відображають специфічні форми й методи обміну,

розподілу і перерозподілу ВВП, відповідну систему фінансо-

вих органів та інститутів.

Фінансову систему розглядають за двома категоріями: за вну-

трішньою структурою та організаційною будовою.

За внутрішньою структурою — це сукупність відносно відо-

кремлених та взаємопов’язаних сфер і ланок, які відображають

специфічні форми та методи фінансових відносин. За організа-

ційною будовою — це сукупність фінансових органів та інститу-

цій, які управляють грошовими потоками в економіці та характе-

ризують систему управління фінансами у країні.

У складі фінансової системи виділяють такі сфери (рис. 2.2):

ƒ централізовані фінанси, основу яких становлять державні

фінанси;

ƒ децентралізовані фінанси, що включають фінанси суб’єктів

господарювання (підприємств) та фінанси населення;

ƒ фінансову інфраструктуру, що включає фінансовий ринок та

систему органів управління фінансами.

Усі сфери фінансової системи поділяють на окремі ланки, що

мають тісні багатосторонні взаємозв’язки. Кожна сфера та ланка

25

фінансової системи посідає певне місце в регулюванні фінансо-

вих відносин, визначально впливає на процес відтворення, має

свої, властиві тільки їй, функції.

Фінансова система України

Сфери

Централізовані

Децентралізовані

Фінансова

фінанси

фінанси

інфраструктура

Державний

Фінанси

Фінансовий

бюджет

підприємств та

ринок

установ

Місцеві

недержавної

Система

бюджети

форми

власності

органів

управління

Ланки

Державні

фінансами

позабюджетні

Фінанси

цільові фонди

населення

Державний

кредит

Фінанси

державних та

муніципальних

підприємств

Рис. 2.2. Структура фінансової системи України

Централізовані фінанси— це сфера фінансових відносин що-

до формування централізованих грошових фондів, які зосереджу-

ються в інститутах державних органів влади для виконання держа-

вою своїх функцій, а саме: адміністративної, оборонної, соці-

ально-економічної та правової. Це основна сфера перерозподілу

ВВП. Рівень централізації частини ВВП державою, з одного боку,

має бути достатнім для забезпечення її певним обсягом фінансо-

вих ресурсів, а з іншого — достатнім для формування потужної

фінансової бази підприємств для ефективного господарювання.

До цієї сфери належать: державний бюджет,місцеві бюдже-

ти (фінанси місцевих органів влади),державні позабюджетні ці-

льові фонди,державний кредит,фінанси державних та муніци-

пальних підприємств.

26

Головною ланкою централізованих фінансів є бюджетна си-

стема, що організаційно залежить від форми державного устрою

і складається із державного та місцевих бюджетів.

Державний бюджет— це головний централізований фонд

грошових коштів держави, основний інструмент перерозподілу

ВВП. Через нього здійснюється перерозподіл близько 40 % усьо-

го ВВП країни.

Головними доходами державного бюджету є податки, які ста-

новлять 70—90 % загальної суми доходів.

До основних податків належать: податок на доходи фізичних

осіб,податок на прибуток підприємств,податок на додану ва-

ртість(ПДВ),акцизний збір,мито.

До основних видатків державного бюджету включають: видат-

ки, що пов’язані з політичними функціями держави (утримання

армії, державного апарату управління та влади); видатки на соці-

альні потреби (освіта, наука, охорона здоров’я, соціальне страху-

вання та забезпечення); видатки, що пов’язані з економічними

функціями держави (державні інвестиції в галузі економічної ін-

фраструктури, субсидії приватному капіталу та державним ко-

рпораціям, видатки на зовнішньоекономічну діяльність та ін. ).

Місцеві бюджети (місцеві фінанси) становлять фінансову ба-

зу місцевих органів влади та управління. Вони забезпечують ре-

гіональні потреби у фінансових ресурсах та доходах, їх внутріш-

ньотериторіальний перерозподіл. Місцеві бюджети мають повну

самостійність, власні та закріплені дохідні джерела і право ви-

значення напрямів їх використання. У місцевих бюджетах більша

частка видатків спрямовується на соціальні потреби. Місцеві бю-

джети хронічно дефіцитні й отримують необхідні їм додаткові

кошти у вигляді субсидій, субвенцій, дотацій з державного бю-

джету, а також шляхом випуску місцевих позик під певні держа-

вні зобов’язання — муніципальних облігацій.

Централізовані та децентралізовані фонди цільового призна-

ченняявляють собою централізацію коштів для вирішення конк-

ретних завдань і проблем. Їх характерною ознакою є чітко визна-

чені джерела формування і напрями використання. Створення

таких фондів визначається конкретними потребами, тому їх

склад різноманітний у різних країнах і в різні часи. Серед них ви-

діляють такі, що мають стабільний характер, наприклад пенсійні

фонди і фонди зайнятості, а також ті, що відображають відносно

тимчасові потреби.

Державний кредитє досить специфічною ланкою державних

фінансів, він безпосередньо пов’язаний з бюджетним дефіцитом,

27

будучи джерелом його покриття. Це сукупність економічних від-

носин між державою в особі органів влади й управління, з одного

боку, і фізичними та юридичними особами — з іншого; за таких

відносин держава є позичальником, кредитором і гарантом.

До децентралізованихналежать фінанси підприємств та уста-

нов приватної форми власності. Фінанси підприємств та установ

є базовою ланкою всієї фінансової системи, оскільки саме тут

утворюється значна частина ВВП, що є об’єктом розподілу через

фінансові відносини. Фінанси підприємств становлять систему

грошових фондів, що утворюються та використовуються для фі-

нансування виробничого процесу, забезпечення розширеного

відтворення, матеріального стимулювання та соціального забез-

печення робітників.

Залежно від виду діяльностіфінанси підприємств поділяють

на фінанси комерційних підприємств, некомерційних підпри-

ємств, громадських організацій.

Особливістю фінансів комерційних підприємств є те, що вони

працюють на засадах комерційного розрахунку, що передбачає

отримання прибутку, відшкодування за рахунок власних коштів

всіх затрат на основну діяльність, а також на її розширення і роз-

виток.

До некомерційних належать установи, які надають послуги

або виконують роботи безкоштовно чи за символічну плату. Це

насамперед, лікарні, загальноосвітні школи, дитячі дошкільні

установи, бібліотеки, музеї тощо. Метою діяльності таких уста-

нов не є отримання прибутку. Їхні платежі до бюджету незначні

або взагалі їх немає. Головним джерелом фінансування видатків

таких установ є бюджетні кошти.

Громадські організації та доброчинні фонди також відносять

до некомерційних підприємств. Головним джерелом їх функціо-

нування є вступні і членські внески, добровільні і спонсорські

пожертвування. Крім цього, громадські організації можуть мати

у власності комерційні підприємства, що спрямовують їм части-

ну отриманого доходу.

Залежно від галузевоїспрямованостіфінанси комерційних

підприємств можна поділити на фінанси промислових, транспор-

тних, будівельних, сільськогосподарських та інших підприємств.

Залежно від форми власностіфінанси підприємств поділяють

на фінанси державних, муніципальних, колективних (акціонерних,

кооперативних, спільних, орендних), приватних підприємств.

Фінанси населення— це сукупність грошових фондів, які

акумулюються в населення з таких джерел: доходів від трудової

28

діяльності; доходів від капіталу; доходів від рухомого і нерухо-

мого майна; доходів, отриманих у вигляді спадщини; доходів з

інших джерел.

Фінансова інфраструктура— це сукупність інститутів та еле-

ментів, які створюють сприятливі умови для функціонування всієї

фінансової системи. До них належать: система органів управління

фінансами; нормативно-законодавча база; підготовка фахівців; ін-

фраструктура фінансового ринку; спеціалізоване виробництво

(цінних паперів, грошових банкнот, фінансової документації). Са-

ме фінансова інфраструктура створює сприятливі умови для гар-

монійного функціонування всієї фінансової системи та кожної її

сфери зокрема. Фінансовий ринок— це підсистема фінансової ін-

фраструктури, специфічна сфера економічних відносин, де фор-

муються і здійснюються відносини між учасниками фінансового

ринку з приводу купівлі-продажу фінансових фондів. Головною

передумовою існування фінансового ринку є розбіжність потреб у

фінансових ресурсах того чи іншого суб’єкта ринкових відносин із

наявністю джерел задоволення таких потреб. Фінансовий ринок

опосередковує рух фінансових ресурсів між підприємствами, галу-

зями, сферами економіки, населенням, державою. Основна функ-

ція фінансового ринку — перетворення тимчасово вільних грошо-

вих коштів (нагромаджень, заощаджень) на позичковий капітал

для інвестицій в економіку.

Фінансовий ринок як сфера фінансової системи включає ри-

нок грошей, кредитних ресурсів, цінних паперів і фінансових по-

слуг тощо (рис. 2.3).

Державний сектор

Підприємства,

Домашні

ФІНАНСОВИЙ

фірми

господарства

РИНОК

Ринок грошей

Ринок капіталів

Ринок позичкових

Ринок цінних

капіталів

паперів

(кредитний)

(фондовий

ринок)

Рис. 2.3. Місце і роль фінансового ринку у фінансовій системі

29

Існування фінансової системи передбачає вирішення таких за-

вдань:

9 формування, концентрація і оптимальне розміщення доста-

тніх для виробництва певного обсягу ВВП фінансових ресурсів;

9 досягнення максимальної ефективності використання наяв-

них фінансових ресурсів — максимізація обсягів виробленого

ВВП на основі вибору реальної структури форм фінансового за-

безпечення;

9 встановлення оптимальних пропорцій розподілу і перероз-

поділу виробленого ВВП з метою повного забезпечення потреб

громадян, підприємств, держави;

9 усебічне сприяння залученню усіх тимчасово вільних кош-

тів і отриманих доходів через інституції фінансового ринку на

потреби фінансового забезпечення виробництва ВВП;

9 формування страхових фондів з метою забезпечення від-

шкодування втрат фінансових ресурсів і доходів та встановлення

максимальних передумов для використання коштів даних фондів

у кругообігу ресурсів.

Головним завданням побудови національної фінансової сис-

теми є забезпечення максимальної мобілізації наявних у су-

спільстві фінансових ресурсів і залучення при обґрунтова-

них потребах їх ззовні, встановлення передумов для їх

ефективного використання і максимізації на цій основі ви-

робництва ВВП. Рух грошових потоків через ланки і сфери

фінансової системи повинен сприяти формуванню в кожно-

го суб’єкта доходів, що відображають його продуктивність

і є достатніми для забезпечення потреб його діяльності.