logo
податковий менеджмент 2011 (2)

54. Примусове стягнення податкового боргу в Україні.

Примусове стягнення податкового боргу – це ряд заходів, спрямованих на погашення податкового боргу платника податків (надалі – платника) без отримання його згоди на їх застосування та без попереднього узгодження суми боргу, шляхом звернення стягнення на всі активи такого платника. Примусове стягнення податкового боргу здійснюють органи державної податкової служби, на підставі законодавчих актів та розроблених для їх запровадження нормативних актів, у чітко визначені законодавством строки.

Основними повноваженнями органів державної податкової служби у сфері стягнення податкового боргу є:

- застосування податкової застави на майно, майнові права, а також грошові кошти усіх без винятку підприємств, включаючи державні та казенні;

- стягнення коштів з рахунків боржника за платіжними вимогами податкового органу;

- адміністративний арешт активів платника з тимчасовою забороною відчуження його активів та зупиненням активних операцій на його рахунках;

- реалізація всіх активів боржника, що перебувають у податковій заставі, в тому числі цілісних майнових комплексів;

- звернення стягнення на рухоме і нерухоме майно за рішенням суду (господарського суду);

- подання позовів до господарського суду про визнання боржника банкрутом;

- надання відстрочок і розстрочок, в т.ч. на термін, що перевищує один рік;

- списання безнадійного податкового боргу;

- застосування штрафних санкцій за відчуження активів, які перебувають в податковій заставі, без попередньої згоди податкових органів та за несплату узгодженої суми податкового зобов’язання;

- підготовка і направлення подання на розторгнення трудового договору (контракту) з керівником державного підприємства, що має податковий борг;

- звернення стягнення на активи філій, відділень платника, інших відокремлених підрозділів;

- звернення стягнення на суму заборгованості інших осіб перед платниками податків право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними; вилучення грошових коштів платника податків за його згодою з подальшим направленням на погашення податкового боргу; видання приписів щодо заборони окремих господарських операцій платника податків; здійснення контролю за станом активів, що перебувають в податковій заставі, проведення інвентаризацій та ін..