41. Розстрочка податкових зобов’язань платників податків

Розстрочка податкового зобов’язання – це розподіл суми податкового зобов’язання на декілька термінів сплати (під %)

Розстрочені зобов’язання погашаються рівними частками починаючи з місяця за місяцем прийняття рішень про розстрочку.

Підставою для розстрочки є 1) надання платником доказів, відносно виникнення загрози накопичення боргів, 2) наявність економічного обґрунтування щодо можливості погашення боргу, якщо розстрочка буде надана.

Порядок прийняття рішення про розстрочку залежить від виду податку та терміну на який вона надається. Якщо розстрочка надається в межах бюджетного року, тоді рішення щодо загальнодержавних податків і зборів приймається керівником податного органу або його заступником. Щодо місцевих податків та зборів – керівником податкового органу з обов’язковим узгодженням з керівником фінансового до бюджету якого надходять ці місцеві податки.

Розстрочка понад бюджетний рік надається тільки щодо загальнодержавних податків і зборів, і рішення приймається керівником податкової з обов’язковим узгодженням з Мінфіном.

Всі рішення про розстрочку обов’язково мають оприлюднюватися. Вони надаються окремо за кожним податком і збором, крім мита, ПДВ, акцизного податку при імпорті і Єдиного соціального внеску.

Угода про розстрочку може бути достроково розірвана у таких випадках: 1) за ініціативою платника при довгостроковому погашені боргу або якщо було досягнена домовленість про розстрочку, 2) за ініціативою податківця, якщо платник подав недостовірну або неповну інформацію під час укладання угоди, якщо платник порушує графік погашення розстрочки платежів, у платника виникають нові борги після укладання угоди.

Розстрочка податкового боргу не звільняє активи платника з податкової застави.