38.Спосіб утримання, спосіб сплати податків і форми розрахунків з бюджетом.

 У практиці оподаткування існують різні способи утримання податків - у джерела одержання доходів, на підставі декларації або розрахунку, на основі податкового повідомлення (вимоги). Утримання податків у джерела одержання доходів досить надійний. Він застосовується при справлянні податків із заробітної плати та інших доходів громадян від виконання трудових обов'язків. Цей спосіб спрощує процес обчислення суми податку, дозволяє уникнути зайвих помилок, оскільки нарахування здійснює фахівець, а не кожний робітник окремо, і як правило це відбувається в автоматичному режимі. Цей спосіб також прискорює надходження податків до бюджету. Але він гарантує повноту надходжень лише з легально виплачених доходів.

Утримання податків на підставі декларації або розрахунку передбачає подання платником даних про фактичні розміри об'єкта оподаткування і суми податку. Цей спосіб є зручним для платників податків юридичних осіб, а також для фізичних осіб, що отримують доходи з різних джерел. Складання декларації або розрахунку дозволяє платнику узагальнити дані про доходи та інші об'єкти оподаткування і самостійно визначити суму податку (за винятком податку з доходів фізичних осіб), належну до сплати в бюджет. У подальшому достовірність цих сум підлягає контролю з боку контролюючих органів. Недолік - існує можливість викривлення даних, зазначених у декларації як навмисно, так і по незнанню.

Утримання податків на основі податкового повідомлення, застосовується в тих випадках, коли платник повинен сплатити суми податків, нарахованих йому контролюючими органами. Це можуть бути окремі податки, обчислення сум яких покладено на контролюючі органи відповідно до законодавства, а також суми, донараховані у результаті перевірок. Якщо платник не сплачує належну суму податку, указану в податковому повідомленні у встановлений термін, то йому надсилається податкова вимога, як нагадування про необхідність розрахуватися з бюджетом і попередження про можливі наслідки у противному разі.

Наступним елементом процесу сплати податків є способи сплати (розрахунків). Існують два способи: за фактичними даними й авансовими платежами з наступними перерозрахунками. При першій формі сплата податку проводиться на основі фактичних розмірів об'єкта оподаткування за встановлений період, при другій - спочатку вносяться авансові платежі, виходячи з очікуваних розмірів об'єкта оподаткування. Потім на основі його фактичних даних обчислюється податок. Фактична сума податку порівнюється з авансовими платежами, і проводиться регулювання розрахунків: переплата повертається чи зараховується платникові в рахунок наступних платежів, недоплата вноситься до бюджету у встановлений термін.

Вибір способу розрахунків є дуже важливим у податковій роботі. Обидві форми при певних умовах мають свої переваги та недоліки. Звичайно, зручнішими для платника і більш точними є розрахунки за фактичними даними. Такий спосіб мінімізує можливості відволікання власних оборотних коштів платника для виконання його зобов'язань перед бюджетом. Однак у тих випадках, коли обчислення фактичних розмірів об'єкта оподаткування можливе тільки за відносно великий період часу (квартал або навіть рік), така форма розрахунків затримує платежі. Якщо цей податок посідає відчутне місце в податковій системі, то це ускладнює фінансування видатків бюджету, бо не забезпечує своєчасні надходження доходів.

Розрахунки авансовими платежами, з одного боку, прискорюють надходження податків, оскільки можливе встановлення більш частих термінів сплати, а з іншого - спрощують на певний час самі розрахунки. Не потрібно по кожному строку обчислювати точно суму податку, слід внести лише насамперед визначену суму. Але застосування цієї форми вимагає стабільності, коли можна заздалегідь більш менш точно спрогнозувати величину об'єкта оподаткування, коли відхилення фактичних сум від авансових незначні. Суттєві відхилення негативно впливають або на фінансовий стан платників, або на виконання бюджету. За наявності переплат страждають платники, адже в бюджет вилучаються кошти, потрібні в обігу. Ці негативні наслідки посилюються при інфляції, коли платнику повертається частина надлишку внесених платежів. При недоплатах недоотримає своєчасно кошти бюджет, він у певному розумінні безкоштовно кредитує платника. Звісно, платники хочуть за таких умов занизити авансові платежі, а працівники контролюючих органів, навпаки, - завищити. Нині розрахунки з бюджетом за авансовими платежами здійснюються з податку на прибуток, з податку на доходи громадян-підприємців, що оподатковуються за традиційною системою та з деяких інших.

Форми розрахунків з бюджетом. Розрахунки платників із бюджетом можуть проводитись безготівковими платежами і готівкою. Безготівкові платежі використовують юридичні особи, які мають поточні рахунки в установах банківської системи. Перерахування податків здійснюється за допомогою платіжних доручень, в яких указуються банки і номери рахунків платника та бюджет, до якого перераховується податок, найменування платежів (вид податку) та суми. Готівкою сплачують податки фізичні особи. Ці платежі можуть приймати, крім установ банківської системи, також каси сільських і селищних Рад народних депутатів, нотаріальні контори та інші заклади. Потім вони перераховують отримані доходи на рахунки відповідних бюджетів.