63. Чи можна податкову заставу вважати засобом примусового стягнення податкового боргу. Відповідь обґрунтуйте. Недоліки механізму застосування податкової застави в Україні.

Податкова застава – майно платника, яке перебуває у його власності і балансова вартість якого дорівнює сумі податкового боргу, а також майно, яке він придбає в майбутньому до погашення боргу. Податкову заставу як метод забезпечення погашення платником податкової заборгованості встановлено з 1998 року. Він полягає у тому, що за невиконання зобов’язання зі сплати податків податковий орган має право продати певну частину майна боржника з подальшим спрямуванням коштів, виручених від реалізації, на погашення заборгованості. Тому через податкову заставу можна впливати на податкову поведінку платника, щоби спонукати його погасити податковий борг. До 1 січня 2011 року об’єктом податкової застави були активи платника, які перебували в його власності на момент виникнення права податкової застави з урахуванням суми податкового боргу. При цьому механізм установлення співвідношення суми податкового боргу й вартості активів у заставі та порядок визначення активів, на які поширювалося право податкової застави, не були регламентовані на законодавчому рівні, і до кожного боржника застосовувався індивідуальний підхід. Треба було тільки правильно визначитися зі складом закладених активів. коли у заставу взято неліквідні активи, дієвість цього заходу практично зводиться до нуля. Крім того, податкова застава має створювати певні незручності, адже платнику треба узгоджувати кожну операцію з податковим органом для будь-яких дій із закладеними активами. Цього не трапляється, якщо у заставу потрапляє майно, з яким платник не збирається проводити якихось операцій. Тоді податкова застава взагалі ніяк не впливатиме на фіскальну поведінку боржника. Раніше, а точніше до 24 березня 2005 року, право податкової застави поширювалося на будь-які активи платника, включаючи ті, право власності на котрі він набував у майбутньому, до моменту погашення податкового боргу. У такому разі навіть за незначної заборгованості все майно боржника потрапляло до податкової застави. І це, начебто, суперечить самій сутності заставних відносин та порушує права платника як власника майна. Але такий підхід є значно дієвішим, оскільки унеможливлює втручання платника у процес визначення активів, що потраплять у податкову заставу (платник-боржник, звісно ж, намагається заставити ті активи, з якими не збирається проводити якісь операції). Нині згідно з Податковим кодексом право податкової застави поширюється на майно, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу. Це значно звужує потенціал такого методу управління податковим боргом. По-перше, якщо майно все таки доведеться продати, то виручених коштів може виявитися недостатньо для погашення боргу. По-друге, опис майна в податкову заставу здійснюється податковим керуючим, і тільки від правильності його дій фактично залежатиме, чи буде податкова застава мотивувати платника погасити борг, чи ні. о податкової застави необхідно включати усі активи платника, незалежно від сум боргу. Інакше ефективність податкової застави залежатиме тільки від дій податкового керуючого, а зробити правильний вибір активів для неї досить непросто. Адже це має бути майно, з яким платник зацікавлений здійснювати операції протягом 60 днів – терміну дії податкової вимоги. Загалом же оцінити дієвість податкової застави доволі складно. Серед визначених законодавством методів управління податковим боргом цей застосовується найдовше, оскільки право податкової застави виникає в перший день, що йде за граничним строком сплати зобов’язання, та триває до закінчення терміну дії податкової вимоги (60 днів), коли виникає право податкових органів стягувати кошти з рахунків платника або продавати активи. Упродовж цього періоду платник податків володіє й користується майном і майновими правами на власний розсуд, забезпечуючи при цьому їх збереження. Існування податкового боргу на момент закінчення терміну дії податкової вимоги свідчить про недостатню дієвість податкової застави як методу впливу на фіскальну поведінку платників. Частково це можна пояснити тим, що 90 % підприємств, у яких виникає податковий борг, не мають ані активів, ані грошових коштів, ані землі, ні транспортних засобів, тобто ці підприємства є потенційними банкрутами, оскільки банкрутство – єдиний можливий спосіб погасити заборгованість. Цей факт передусім указує на недосконалість законодавства, коли суб’єкти господарської діяльності можуть створюватися з незначним капіталом або ж узагалі працювати без нього. За словами податківців, податкова застава нині менш дієва, ніж банківська. І взагалі, взяття активів платника в заставу ще не означає, що заборгованість буде погашена найближчим часом, а податкові органи не вживатимуть інших заходів стягнення.