62. Чи можна арешт активів вважати примусовим способом стягнення податкового боргу. Відповідь обґрунтуйте. Вкажіть недоліки механізму арешту активів.

Адмін. арешт майна – заборона платнику здійснювати будь-які дії з майном крім дій по його охороні, зберіганню і підтримці в належному функціональному стані. Арешт може бути повним та умовним. Адмін. арешт застосовується: платник порушує правила відчуження активів, які перебувають у податковій заставі; фіз. особа,яка має податковий борг від’їжає закордон; платник чинить супротив податковим органам при проведенні перевірок; відсутні документи що підтверджують реєстрацію платника як суб’єкта господарської діяльності або як платника податків; платник, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг здійснює дії з передачі майна іншим особам або приховування майна; платник не допускає працівників податкових органів на перевірку стану збереження майна у податковій заставі; платник не допускає податкового керуючого для складання акту опису майна. Арешт активів може бути повним і умовним. Повний арешт передбачає беззаперечну заборону платнику здійснювати операції з активами. При цьому можливе їх тимчасове вилучення, в разі якого ризик, пов’язаний із їх зберіганням або втратою їхніх функціональних чи споживчих якостей, покладається на орган, що прийняв рішення про вилучення. Умовний арешт передбачає обмеження прав платника щодо здійснення операцій із активами, котре полягає в обов’язковому попередньому отриманні дозволу керівника податкового органу на будь-яку операцію. З огляду на вплив умовного адміністративного арешту активів на податкову поведінку платника він дублює податкову заставу, оскільки платник працює в аналогічних умовах. Результати розрахунків свідчать, що надходження внаслідок застосування арешту активів становлять лише близько 1 % загальної суми надходжень за рахунок вжитих заходів. Отже, адміністративний арешт активів справді є винятковим (у тому сенсі, що забезпечує погашення незначної суми) методом забезпечення погашення податкового боргу. Неефективність впливу цього методу на фіскальну поведінку платника зумовлена непродуманістю механізму арешту активів у частині терміну застосування. За інформацією податківців, боржники часто чекали на закінчення терміну арешту (96 годин) і потім продовжували свою діяльність, так і не розрахувавшись із боргами. Нинішній Податковий кодекс вже усунув цей недолік, установивши підставою для припинення арешту усунення його причини. Стосовно ж установлення терміну для перевірки судом обґрунтованості рішення податкового органу щодо правомірності арешту, то 96 годин, може бути замало. Варто застосовувати продаж активів одразу ж після закінчення терміну дії податкової вимоги або в разі недотримання графіка погашення податкового боргу, розробленого боржником. Засновникам збанкрутілих підприємств, податковий борг яких не було погашено при процедурі банкрутства, упродовж п’яти років не дозволяти засновувати нові підприємства, або ж зобов’язати їх у разі здійснення нової діяльності в першу чергу розрахуватися з попередніми боргами. А ще варто на законодавчому рівні закріпити відповідальність засновників за погашення податкового боргу підприємств-банкрутів у разі недостатності коштів останніх, отриманих від продажу активів при процедурі банкрутства.