logo search
Посібник ГіК повний

Операції комерційних банків

Банківські операції − це операції, спрямовані на вирішення завдань банків, тобто ті, що відображають банківську діяльність і, як правило, пов'язані з рухом особливого товару − грошей.

Залежно від економічної сутності операції комерційних банків можливо поділити на дві великі групи: кредитні операції та комісійні.

Кредитні операції комерційних банків основані на зворотному русі позиченої вартості, томі й депозитні, й позикові операції є кредитними операціями комерційного банку. За допомогою депозитних операцій банк залучає ресурси, а за допомогою позикових операцій – розміщує їх. Це впливає на різницю у записах бухгалтерського обліку операцій, на відношення депозитних операцій до пасивних операцій комерційного банку, а позикових – до активних. Проте такий поділ є досить умовним.

До пасивних операцій комерційних банків відносяться операції, які відображають формування ним своїх ресурсів як сукупності грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні банку. Про це ми вже згадували у попередньому параграфі цієї теми.

Пасивними операціями є наступні операції комерційного банку:

Всі депозитні вклади поділяють на депозити до запитання та строкові депозити. Депозити до запитання знаходяться на поточних рахунках клієнтів банку, можуть вилучатися ними як частинами, так і у повному обсязі. Депозити до запитання є формою залучення короткострокових грошових коштів як фізичних, так і юридичних осіб, які розміщують свої тимчасово вільні кошти в банках на поточних рахунках для використання їх у вигляді розрахункових та купівельних засобів.

Строкові депозити приймаються комерційними банками на термін, указаний у депозитній угоді, для чого комерційним банком відкривається для клієнта строковий (довготерміновий), а не почтовий рахунок. Строкові внески можуть бути затребувані вкладником тільки після закінчення терміну угоди. Дострокове вилучення внесків штрафується зниженням відсотку до розміру відсоткових ставок, передбачених по депозитам до запитання. У зв’язку з цим, строкові депозити є для банків найбільш стійкою складовою серед всіх залучених ресурсів, які можуть бути надані клієнтам у вигляді позик на тривалий термін.

Серед строкових депозитів особливе місце займають депозитні та ощадні сертифікати, які надаються юридичним та фізичним особам. Економічна сутність цих сертифікатів складається з того, що прийнявши внески від клієнта на обумовлений термін, вкладнику видається сертифікат – документ, що свідчить не тільки про внесення коштів, але й про зобов’язання банку через обумовлений термін повернути кошти та сплатити визначений відсоток. Тобто, використовуючи сертифікати, банк отримує на тривалий термін кошти, якими він може розпоряджатися на свій розсуд, так як до закінчення термін цей внесок не може бути затребуваний вкладником. Проте вкладник може продати цей сертифікат на вторинному ринку цінних паперів по курсовій вартості. Проте у зв’язку з тим, що в Україні вторинний ринок цінних паперів нерозвинутий, то покупці сертифікатів використовують їх з метою збереження купівельної спроможності грошового капіталу.

Частину позичених коштів комерційні банки отримують за рахунок випуску облігацій та міжбанківських позик, у тому числі й позик від центрального банку. Проте не менш важливою формою залучення банком коштів є залог векселів або цінних паперів, які банк-позичальник отримує від свої позичальників як забезпечення наданих позик, а потім сам передає ці цінні папери банку-кредитору під залог отриманих від нього позик.

Крім залогу банки використовують як форму запозичення коштів переоблік векселів. Які були раніше придбані банком у своїх клієнтів або у банків-респондентів. Сутність цієї операції полягає у перепродажі векселів іншим клієнтам або банкам-респондентам. Такі операції отримали назву РЕПО – тобто угода про зворотний викуп. При виконанні операції РЕПО банк-позичальник з метою тимчасового залучення коштів продає на визначений термін наявні в його портфелі цінні папери, з обов’язковою умовою їх викупу, але за більш високою ціною.

Серед залучених коштів комерційних банків слід назвати позики у євродоларах, які за своєю економічною сутністю аналогічні угодам про зворотний викуп. Позики у євродоларах надаються комерційним банкам на короткостроковий термін.

Скритою формою запозичення є взаємне відкриття банками кореспондентських рахунків, на яких тимчасово накопичуються кошти, що не належать даному банку. Банк, на кореспондентський рахунок в якому поступають гроші для іншого банку, може використовувати їх у своїй діяльності до того часу, коли потрібно за доручення банку-кореспонденту провести розрахунки.

Мобілізовані шляхом здійснення пасивних операцій грошові кошти комерційні банки розміщують по різним напрямкам через проведення активних операцій.

Активні операції – це операції, в процесі яких банки розміщують наявні власні й залучені ресурси з метою отримання прибутку, а також забезпечення ліквідності. Серед активних операцій провідними є кредитні (позикові). Проте комерційні банки частину залучених коштів розміщують у цінні папери та інші активи.

Кредитні (позикові) операції здійснюються банком для кредитування своїх клієнтів. Їх сутність заклечається у наданні позик відповідно до принципів кредитування.

Принципи банківського кредитування:

Операції комерційних банків з цінними паперами пов’язані з випуском (емісією) власних цінних паперів, інвестиційних операцій з цінними паперами, торговельно-посередницькими, гарантійними й залоговими операціями, а також операціями, пов’язаними з функціями регістратора та депозитарію цінних паперів.

Емісійні операції комерційних банків по випуску власних цінних паперів можна поділити на дві групи: операції, пов’язані з емісією фондових цінних паперів (акції, облігації), та операції, пов’язані з емісією комерційних цінних паперів (банківські векселя та сертифікати). Обидві групи емісійних операцій пов’язані із залученими ресурсами. Проте, перша група операцій дозволяє комерційним банкам залучати кошти для формування власного капіталу, а друга група емісійних операцій спрямована на формування й збільшення залучених ресурсів комерційних банків. Тому ця група емісійних операцій відноситься до активний операцій комерційного банку.

Інвестиційні операції комерційних банків пов’язані з вкладенням коштів на тривалий термін у державні, корпоративні та комерційні цінні папери з метою отримання доходу. Такий вид операцій є альтернативою кредитним операціям .

Банківські послуги здійснюються банком за дорученням клієнта, за його рахунок, та, як правило, від його імені, тобто банк виступає агентом свого клієнта (звідси назва цих послуг - агентські). За виконання цих послуг банк отримує комісійну винагороду, розмір якої визначається угодою між банком і клієнтом. Найбільш типовим є розподіл банківських послуг на традиційні (послуги, пов'язані з виконанням розрахунково-касових, кредитних, валютних, депозитних операцій тощо) і нетрадиційні (гарантійні, посередницькі, трастові, консультаційні тощо).

До інших операцій комерційних банків належать: операції з векселями; факторингові; лізингові; фондові; валютні; фінансування капітальних вкладень; міжбанківські тощо.

Питання до самоконтролю:

    1. Охарактеризуйте призначення комерційних банків та історію їх розвитку?

    2. У чому сутність функції комерційного банку по створенню та знищенню нових кредитних грошей та інших кредитних інструментів?

    3. Яким чином реалізується функція мобілізації грошових коштів та перетворення їх у позичковий капітал?

    4. У чому сутність інших функцій комерційного банку?

    5. Що відноситься до ресурсів комерційного банку?

    6. Охарактеризуйте активи та пасиви комерційного банку.

    7. Сутність кредитних операцій комерційного банку?

    8. Назвіть особливості здійснення комісійних операцій комерційними банками.