Тема 3. Грошовий обіг Теоретична частина План

3.1 Грошовий обіг.

3.2 Грошова маса та швидкість обігу грошей.

3.3 Методи стабілізації грошей.

3.1 Грошовий обіг

Грошовий оборот – це рух грошового капіталу в процесі розширеного відтворення, що безпосередньо включає рух грошей на стадіях розподілу та обміну. Тобто він обслуговує процес реалізації товарів та послуг, накопичення капіталу та формування заощаджень, функціонує при проведенні розрахунків по фінансовим операціям.

Грошовий оборот є проявою сутності грошей у їхньому русі, який поєднує між собою:

• суб’єктів господарювання при проведенні розрахунків за товари та послуги;

• суб’єктів господарювання та кредитно-фінансові установи у зв’язку з кредитними та фінансовими операціями;

• суб’єктів господарювання, кредитно-фінансові установи та центральний банк;

• юридичні та фізичні особи при проведенні розрахунків та кредитних операцій;

• юридичних, фізичних осіб та державу у зв’язку із розподілом, перерозподілом та використанням національного доходу;

• фізичних осіб між собою у зв’язку з проведенням товарних, кредитних та особистих операцій грошового характеру.

Грошовий оборот опосередковано обслуговує процеси виробництва і споживання, тому впливає на всі стадії суспільного відтворення.

За характером руху грошових коштів від підрозділяється на фінанси, кредит та грошовий обіг, а за формою грошей, що здійснюють оборот, діляться на рух грошей в формі готівки та безготівковий рух. Також грошовий оборот поєднує в собі платіжний обіг та грошовий обіг.

Платіжний обіг характеризує динаміку всіх платіжних засобів, здатних здійснювати господарських обіг як засоби обігу та платежу. Тобто фактично платіжний обіг поєднує в собі фінанси та кредит. Платіжний обіг здійснюється як у готівковій, так і безготівковій формах. Гроші в безготівковій формі в платіжному обігу виявляються у вигляді зобов’язань банків та таких інструментів обігу, як вексель, чек, цінні папери тощо. Ці інструменти на є грошами у повному розумінні цього слова. Однак здатні більш менш регулярно заміщати готівкові та безготівкові гроші, беру участь у декількох угодах як засоби обігу чи платежу. Однак у підсумку ці інструменти повинні у встановлений термін бути погашені грошима.

Грошовий обіг – це рух грошей у внутрішньому економічному обороті країни, в системі зовнішньоекономічних зв’язків, в готівковій та безготівковій формі який обслуговує реалізацію товарів та послуг, а також нетоварні платежі у господарстві.

Об’єктивною основою грошового обігу є товарне виробництво. За допомогою грошей у готівковій та безготівковій формі здійснюється процес обігу товарів, а також рух позикового і фіктивного капіталів.

Грошовий обіг – це складна конструкція, що поєднує в собі основні характеристики грошей та механізми, засоби їх використання для сприяння економічному та соціальному розвитку країни.

Рух грошей в формі готівки здійснюється між підприємствами та населенням, між окремими особами, а також на незначні суми – між підприємствами, організаціями, установами. К готівковим розрахункам відносяться виплати підприємствами грошових доходів населенню у вигляді заробітної плати, стипендій, пенсій, грошової допомоги і дотацій, коштів з фінансової системи та ін. Готівкові розрахунки між окремими особами виникають в процесі купівлі-продажу товарів, надання і оплати послуг. Видача готівки ведеться банками у термін, згідно договорів, рішеннями уряду та НБУ.

Готівковий обіг обслуговується банкнотами, розмінною монетою та казначейськими білетами.

Безготівковий грошовий обіг – частка грошового обороту, у якому рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум за рахунком у банку або заліку взаємних вимог, тобто без готівкових грошових знаків.

Значена частка загального грошового обороту здійснюється у безготівковій формі. Це обумовлено тим, що безготівковий обіг має суттєві переваги перед готівковим і тому більш ефективний як для суспільства, так і для кожного окремого економічного суб’єкту.

Безготівковий обіг:

• значно зменшує суспільні витрати обігу;

• створює необхідні умови для державного регулювання грошового обігу;

• підвищує швидкість обігу грошових коштів економічних суб’єктів;

• забезпечує тісний зв’язок економічних суб’єктів з банками та грошовим ринком в цілому.

Безготівкові розрахунки – система грошових розрахунків, які здійснюються без участі готівки.

В систему безготівкових розрахунків входять:

• принципи їх організації;

• вимоги до організації;

• форми і засоби розрахунків;

• черговість платежів;

• розрахункові документи.

Безготівкові розрахунки здійснюються згідно з наступними принципами:

• після відпустки товарів та надання послуг;

• тільки через банк та під його контролем;

• тільки зі згоді платника;

• при наявності вільних коштів на рахунку платника або права на отримання кредиту.

Організація безготівкових розрахунків повинна відповідати таким вимогам:

• забезпечити своєчасність платежів за реалізовані товари та надані послуги;

• створювати умови для взаємного контролю платників та одержувачів коштів за дотриманням розрахункової й договірної дисципліни, а також для банківського контролю за учасниками розрахунків;

• не допускати позапланового перерозподілу коштів в процесі розрахунків, сприяти зближенню моменту отримання та оплати товарно-матеріальних цінностей.

Засоби безготівкових розрахунків полягають:

• у перерахунку коштів з розрахункового (поточного) рахунку платника на рахунок одержувача в банку;

• в заліку взаємних вимог.

Безготівкові розрахунки бувають міжмісцевими та місцевими, республіканськими та міждержавними.

В залежності від сфери застосування безготівкові розрахунки поділяються на дві групи:

• розрахунки при товарних операціях за товарно-матеріальні цінності, надані послуги та виконані роботи;

• розрахунки при нетоварних операціях (перерахування податків та інших платежів до бюджету, отримання і повернення кредитів).

В залежності від характеру розрахункових документів розрізняють такі безготівкові розрахунки:

• платіжними дорученнями;

• платіжними вимогами;

• платіжними вимога-дорученнями;

• чеками;

• акредитивами;

• векселями;

• інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Грошовий обіг в його різних формах регулюється об’єктивним економічним законом. Закон грошового обігу виражає взаємозв’язок між масою грошей, що обертаються, рівнем цін та швидкістю обігу грошей. Вперше цей взаємозв’язок встановив К. Маркс и виявив, що:

• існує пряма залежність між кількістю грошей, необхідним в якості засобу обігу та сумою цін товарів та послуг, що реалізуються;

• існує зворотна залежність між кількістю грошей, що потрібні в якості засобу обігу, та швидкістю обороту грошей.

Кількість грошей, необхідних для обігу, можна виразити формулою:

S₁ – S₂ + S₃ – P

К = ------------------------ ,

С

де К – кількість грошей, необхідних в якості засобу обігу;

S₁ – сума цін товарів та послуг;

S₂ − сума цін товарів проданих в кредит;

S₃ – сума платежів по зобов’язанням;

P − сума платежів;

С – середнє число оборотів грошей як засобу обігу та засобу платежу.

На кількість грошей, необхідних для обігу, впливає ряд факторів:

• фактори, що залежать від умов виробництва та впливають на кількість товарів в обігу;

• фактори, що визначають рівень цін на товари та послуги;

• фактори, що впливають на швидкість обігу грошей;

• фактори, що впливають на рівень розвитку кредиту;

• фактори, що впливають на розвиток системи безготівкових розрахунків.