logo
Посібник ГіК повний

11.2 Функції центрального банку

Сутність діяльності центрального банку розкривається завдяки функціям, які він виконує. У зв’язку з цим необхідно чітко розуміти різницю між функціями банку та операціями банку. Функція банку – це те, що притаманне кожному банку постійно, незалежно від того, які конкретні операції він виконує у даний момент. Операція банку характеризує визначений вид робіт банку тільки у даний момент і відносно конкретного суб’єкту. Тобто, функції банку характеризують його діяльність на макрорівні економічної системи, а операції – тільки на макрорівні.

Можна виділити такі основні функції, притаманні центральному банку:

Розглянемо ці функції детально.

Емісійна функція. Оскільки центральний банк є емісійним центром, то він здійснює монопольний випуск в обіг банкнот та монет. Оскільки сучасні гроші мають кредитну основу, то власної вартості вони не мають. Саме це означає, що центральний банк не може обмінювати свою боргові зобов’язання на дорогоцінні метали або інші активи банку, так як сучасні гроші не мають взаємозв’язку із золотом та не забезпечені ним. Відповідно до цього, зобов’язання центрального банку відносно випущених ним грошових білетів стосуються тільки його зобов’язання забезпечити прийняття грошових білетів та монет на всій території країни, а також стійкість їх купівельної спроможності. У зв’язку з цим, державою законодавчо декларується вимога щодо обов’язковості прийому грошей на території країни, введення та обіг нових зразків грошових білетів та монет.

Емісія грошей центральним банком може викликати надлишок товарообігу, тому центральний банк здійснює регулювання грошового обігу, яке передбачає сукупність монетарних заходів для підтримання стабільності грошового обігу, сталості національної валюти, стримування інфляції, гнучкого забезпечення грошима потреб економіки, тобто урівноваження попиту і пропозиції грошей. Це визначає наступну функції центрального банку – здійснення грошово-кредитного регулювання економіки, і, перш за все, обсягів грошової маси.

За своїм змістом ця функція центрального банку визначає його роль та місце в економіці країни на макроекономічному рівні. У зв’язку з цим, поточною ціллю грошово-кредитного регулювання центральним банком є визначення тієї частини грошової пропозиції, яка формується комерційними банками на основі емісійного ресурсу центрального банку. Від можливості забезпечити реальний обсяг виробництва загальним обсягом грошової пропозиції залежить динаміка розвитку економіки та її основних показників: інфляції, зайнятості, росту суспільного багатства. Тому, впливаючи на кредитну діяльність комерційних банків, центральний банк впливає на динаміку всього обсягу пропозиції та попиту на гроші за допомогою прямих та непрямих інструментів грошово-кредитного регулювання.

Прямі інструменти грошово-кредитного регулювання встановлюють різни заборони або обмеження щодо виконання комерційними банками тих чи інших операцій. До таких інструментів можливо віднести встановлення нормативів по позичковим операціям.

До непрямих інструментів відноситься зміна облікової ставки, нормування обов’язкових резервів, здійснення операцій на відкритому ринку, селективне регулювання операцій комерційних банків. Розглянемо їх більш детально.

Політика облікової ставки характеризується впливом на відсоткову ставку, за якою комерційні банки отримують позички від центрального банку шляхом переобліку векселів або під заставу державних цінних паперів. Підвищення облікової ставки зумовлює зниження попиту на цінні папери, а зниження ставки – навпаки призводить до підвищення їх ринкової вартості, що загалом впливає на кон’юнктуру на ринку позичкових капіталів.

Регулювання обов’язкових резервів має на увазі встановлення розміру безвідсоткових вкладів комерційних банків на своїх резервних рахунках у центральному банку у визначеній пропорції. Залежно від ринкової ситуації й типу монетарної політики центральний банк змінює норми резервування, прагнучи вплинути відповідним чином на пропозицію грошей. Підвищення норми обов’язкових резервів зменшує кредитний потенціал комерційних банків, підвищує процентні ставки за кредити і, завдяки цьому, зменшує обсяг грошової маси в обігу. Зменшення норми резервування призводить до зворотних проявів.

Операції на відкритому ринку здійснюються центральним банком за допомогою купівлі продажу цінних паперів з метою впливу на ресурси комерційних банків та динаміку процентних ставок. Продаж цінних паперів призводить до зменшення ресурсів комерційних банків та підвищення ринкових ставок позичкового відсотку. Якщо центральний банк скуповує цінні папери, то на грошовий ринок потрапляють додаткові ресурси, що стимулює підприємницьку активність в країні.

Селективне регулювання операцій комерційних банків, пов’язане з встановлення визначений норми внеску готівки за придбані на біржі цінні папери або куплені у кредит споживчі товари. Відповідно до цього, якщо центральний банк підвищує норми внеску готівкових грошей, то грошова пропозиція зменшується, якщо норма внеску готівки знижується, то грошова пропозиція зростає.

Так чи інакше об’єктом грошово-кредитного регулювання центрального банку стає сукупна грошова маса, яка впливає на динаміку розвитку економіки. У зв’язку з завданнями соціально-економічного розвитку держави, поточним станом економіки країни та окремих її сфер центральним банк може проводити два типу грошово-кредитної політики:

Таким чином, центральний банк повинен виважено користуватися інструментами прямого та непрямого впливу на обсяги грошової маси в обігу країни.

Функція центрального банку як банку уряду, пов’язана з наданням уряду комплексу банківських послуг для здійснення ним внутрішньої та зовнішньої політики у грошово-кредитних та валютних відносинах. До базових операцій. Які здійснюються центральним банком для уряду країни відносяться:

Кошти, що надходять на рахунки казначейства у вигляді податків та зборів, можуть бути частково не витрачені у встановлений термін. У такому випадку центральний банк розміщує їх на депозитних рахунках. При цьому уряд не отримує відсоткового доходу, але безкоштовно отримує банківські послуги від центрального банку.

Основні позички уряду центральний банк надає з метою ліквідації дефіциту бюджету. Заставою отримання таких позик від центрального банку у такому випадку стають державні казначейські векселя (короткострокові позики) або облігації внутрішньої державної позики (довгострокові позики). Куплені цінні папери центральний банк продає на відкритому ринку комерційним банкам, а за виручені від продажу гроші, повертає ті кошти, що були надані уряду в позику.

Функція «банк банків» дозволяє центральному банку виконувати для комерційних банків. Які є його клієнтами базові банківські операції, а саме:

Зазначимо, що комерційні банки. коли відчувають потребу у тимчасово вільних коштах можуть звертатися до центрального банку для отримання позики, у зв’язку з чим для них він стає «кредитором останньої інстанції». При цьому, надаючи підтримку тільки крупним банкам, центральний банк посилює розмежування суспільства на багатих та бідних, так як великі банки, отримавши позику надають її великим промисловим підприємствам, що створює умови існування промислово-фінансової олігархії.

Функція центрального банку як методологічного та методичного центра комерційних банків дозволяє йому встановлювати та роз’ясняти правила виконання банківських операцій, бухгалтерського обліку й звітності, захисту інформації, майна та коштів. Ця функція також дає можливість спрямовувати розвиток й впровадження сучасних банківських технологій, визначати форми платежів та порядок їх організації. Визначальною рисою цієї функції центрального банку є те, що її вплив на комерційні банки та небанківські кредитні установи здійснюється поза комерційних банків. Встановлюючи правила виконання різних аспектів банківської діяльності, центральний банк природно, здійснює контроль за виконанням цих правил. Тому окремою функцією центрального банку стає функція органу контролю й нагляду за діяльністю комерційних банків й небанківських кредитних установ.

Функція центрального банку як органу контролю й нагляду за діяльністю комерційних банків полягає в здійсненні ліцензування банківської діяльності та небанківських кредитних установ. Під час ліцензування центральний банк проводить й нагляд за виконання основних положень ліцензії відповідно до наявних нормативних актів. Крім того, центральний банк веде реєстр банків, здійснює сертифікацію аудиторів, які будуть проводити аудит комерційних банків, видає сертифікати тимчасовим адміністраторам й ліквідаторам. Які будуть здійснювати процедуру ліквідації збанкрутілого комерційного банку.