6.1 Сутність інфляції

Інфляція – феномен, властивий виключно паперово-кредитному обігу. Термін „інфляція” означає надування. Він став застосовуватися в обороті і середині ХІХ століття як відображення кризового стану грошової системи США, що виник внаслідок величезного випуску паперових грошей під час Громадянської війни 1861-1865 років. Інфляція була характерна для Росії (1869-1895 рр.), Англії – під час війни з Наполеоном, Франції – в період Французької революції, Германії – після Першої світової війни та інше.

Інфляція – це знецінювання нерозмінних на золото паперових грошей внаслідок надмірної їх емісії і переповнення ними каналів грошового обігу. Як результат цього підвищуються ціни на товари та послуги, падає купівельна здатність грошей, відбувається стихійний перерозподіл ресурсів між соціальними групами населення, знижуються матеріальні стимули до праці і скорочуються масштаби та показники технічного рівня виробництва.

Сучасна інфляція пов’язана не лише з падінням купівельної сили грошової одиниці, а й охоплює загальноекономічні процеси, що народжують дисбаланс і протиріччя як у сфері виробництва, так і у сфері обігу, обмежує виробниче і особисте споживання, вражає інші сфери економічного життя суспільства. Якщо раніше інфляція мала локальний характер, то сьогодні – повсюдний, глобальний. Раніше інфляція охоплювала великий або малий період, тобто мала періодичність, то зараз – хронічний. Сучасна інфляція знаходиться під впливом двох груп факторів: грошових і не грошових.

Причини зростання інфляції можна вивести із трансакційного рівняння І. Фішера:

• зростання кількості грошей в обігу;

• наростання швидкості обігу грошей;

• скорочення фізичного обсягу виробництва.

М. Фрідман головною причиною інфляції вважає надмірну пропозицію грошей.

Кейнсіанці крім надмірної пропозиції грошей одним з головних чинників, що впливають на появу та зростання інфляційних процесів, вважають ліберальну грошово-кредитну політику держави.

Причини інфляції можуть бути економічного й політичного характеру., які тісно пов’язані між собою. Серед економічних причин інфляції виділяють причини емісійного та неемісійного характеру.

Емісійний характер інфляції має свої відмінності стосовного готівкового та безготівкового обігу. Емісію готівкових грошей здійснює центральний банк країни, емісію безготівкових грошей – комерційні банки відповідно до норм обов’язкового резервування та встановленого нормативу грошового мультиплікатора. Проте комерційні банки залежно від стану економіки та ризиків можуть і не застосовувати можливість створювати безготівкові гроші.

Емісійний характер інфляції може стимулюватися також навмисно урядом з метою наповнення державного бюджету емісійним доходом, коли всі інші неемісійні джерела наповнення бюджету вичерпані, а його дефіцит залишається незмінним.

Таблиця 11.