logo
Посібник ГіК повний

10.2. Банківська система

Головною ланкою кредитної системи у будь-якій країні є банки, які здійснюють основну масу кредитних і фінансових операцій.

Банк − це установа, яка створена для залучення грошових коштів і розміщення їх від свого імені на умовах зворотності, платності і терміновості.

Банківська система − організаційна сукупність різних видів банків у їх взаємозв'язку, яка існує в тій чи іншій країні у цілком визначений історичний період.

Банківська система формується не внаслідок механічного поєднання окремих банків, а будується по заздалегідь виробленій концепції, в межах якої відводиться певне місце кожному виду банків. Тому дуже важливо чітко надати визначення банку, окреслити межі і правила його діяльності.

Банківська система в ринковій економіці виконує такі основні завдання:

Принципи функціонування дворівневої банківської системи:

Основними функціями банківської системи є:

  1. Трансформаційна, що зумовлена посередницькою місією банків, які мобілізують вільні кошти та передають їх різним суб'єктам, трансформуючи таким чином грошові кошти (змінювати) за терміном, розміром, ступенем ризику, клієнтам та регіонами.

  2. Емісійна, яка дозволяє оперативно змінювати грошову масу в обігу у відповідності до змін попиту на гроші. Це ключова функція банківської системи, що реалізується методами й інструментами грошово-кредитної політики.

  3. Стабілізаційна, яка виявляється у існуванні низки законодавчих актів, що рег­ламентують діяльність усіх ланок банківської системи і створюють дійовий механізм державного контролю й нагляду за дотриманням законодавства та діяльності банків.

Характер і умови функціонування банківської системи кожної країни визначаються законодавчо і відрізняються певними особливостями, оскільки їх формування відбувалось у різних історичних умовах, у різні періоди розвитку національних економік. Разом з тим, існують певні загальні ознаки банківських систем, що дозволяють визначити два основні типи побудови банківської системи:

Однорівнева банківська система передбачає горизонтальні зв'язки між банками, універсалізацію їх операцій та функцій. Усі банки перебувають на одній ієрархічній сходинці, виконують аналогічні функції з кредитно-розрахункового об­слуговування клієнтури.

Такий принцип побудови банківської системи характерний для економічно слаборозвинених країн, а також для країн з тоталітарним, адміністративно-командним режимом управління.

Дворівнева банківська система, яка характерна для країн з ринковою економікою, складається з двох рівнів. Верхній рівень − центральні (емісійні) банки, клієнтами яких є банківські інститути та урядові структури. Нижній рівень − комерційні банки, клієнтами яких є підприємства, організації, населення.

За дворівневою системою відносини між банками будуються в двох площинах: по вертикалі і по горизонталі. По вертикалі − це відносини підпорядкування між центральним банком, як керівним органом усієї банківської системи, і комерційними банками. По горизонталі − це відносини рівноправного партнерства та конкуренції між комерційними банками.

Організаційно-правовою ознакою банківської системи є законодавче розмежування прав і обов’язків кожної ланки, а також обмежене коло дозволених операцій. У більшості країн Європи практично відсутні такі обмеження і комерційні банки можуть виконувати необмежений спектр банківських послуг. Фактично у світі домінує тенденція до універсалізації банків, диверсифікації їх операцій, що дає можливість знизити ризик впливу кризових явищ.

У багатьох країнах світу центральному банку надане право ліцензувати діяльність комерційних банків, встановлювати нормативи щодо їх діяльності, здійснювати контроль і нагляд за нею. При цьому, у центрального банка певним чином обмежені права втручатися у діяльність комерційних банків, заборонено обслуговувати суб’єктів господарювання та здійснювати комерційну діяльність.

У банківському законодавстві багатьох країн проявляється тенденція до посилення нагляду і регулювання діяльності банків, що пояснюється їх роллю в економічному житті, особливо стабільності і надійності банківської системи.

Стійкість комерційного банку визначається трьома взаємопов’язаними факторами:

Забезпечення стійкості банківської системи залежить від аналізу фінансового стану банків. Основними джерелами інформації для проведення аналізу фінансового стану комерційного банку є баланс; звіт про фінансові результати його діяльності.

Аналіз балансу дає комплексну характеристику діяльності банків на будь-яку дату, у ньому наведена інформація про наявність власних коштів, зміни в структурі залучених коштів, складові активів та ін. На підставі балансу можна зробити висновки про стан ліквідності, дохідності, можливих перспектив розвитку банку.

Звіт про фінансові результати - це звіт про доходи і видатки банку (відображення фінансових потоків за певний період часу).

Банк як комерційне підприємство зацікавлений у найбільшій прибутковості вкладених кредитних ресурсів. Це обумовлює вкладення коштів в операції з високим ступенем ризику. Рішення дилеми „надійність – прибутковість” підпорядковано регулюванню ліквідності комерційних банків. Забезпечення належного рівня ліквідності − одне з найважливіших завдань управління банком. Банківська ліквідність − здатність банку в будь-який момент часу виконувати зобов'язання перед вкладниками у грошовій формі на першу вимогу й на повну суму.

Законодавством кожної країни регулювання ліквідності комерційних банків покладено на центральний банк з використанням методів економічного та адміністративного впливу. Згідно законодавства у своєї діяльності комерційні банки повинні дотримуватися цілої низки економічних нормативів, встановлених центральним банком.

Крім регулювання діяльності комерційного банку істотний вплив на функціонування банківської системи справляє і перегулювання фінансових ринків, яке проявляється у існуванні законодавчих актів, спрямованих на пом’якшення чи відміну обмежень банківської діяльності. Лібералізація умов діяльності банків та інших кредитних інститутів охопила багато розвинутих ринкових держав. Цей процес призвів до подолання національних кордонів фінансових ринків та посилення банківської конкуренції у сфері фінансово-кредитних послуг.

Однією з найважливіших тенденцій у банківській сфері є глобалізація банківської справи: поширення сфери діяльності великих банків за межі національних кордонів, створення транснаціональних банків.

Для банківської системи всіх країн властива і така ознака, як створення специфічної інфраструктури міжбанківського призначення, яка забезпечує координацію та об’єднання зусиль банків при виконанні окремих операцій на фінансовому ринку. До такої інфраструктури відносяться розрахункові та клірингові центри, валютні біржі, фондові ринки, міжбанківські страхові та резервні фонди тощо.

Питання до самоконтролю:

    1. Чим викликана необхідність існування кредитної системи?

    2. Які складники мають дворівнева та трирівнева кредитна система?

    3. Які функції притаманні кредитній системі?

    4. Яка роль в економіці держави належить банківській системі?

    5. Назвіть принципи функціонування банківської системи?

    6. Які функції банківської системи ви знаєте?

    7. Чим викликана необхідність регулювання банківської системи?