Тема 4. Грошовий ринок Теоретична частина План

4.1 Економічна суть грошового ринку.

4.2 Види грошового ринку.

4.3 Попит, пропозиція та рівновага на грошовому ринку.

4.1 Економічна суть грошового ринку

Основну масу грошових засобів, які потрібні для обслуговування кругообігів індивідуальних капіталів, суб’єкти економічних відносин забезпечують шляхом накопичення тимчасово вільних власних доходів. Їх джерелом стає отриманий прибуток, амортизаційні відрахування, обігові кошти та резерви. Водночас потреби у додаткових коштах учасники ділових угод знаходять на грошовому ринку.

Грошовий ринок – це система грошових відносин і банківських та спеціальних фінансово-кредитних інститутів, які забезпечують функціонування сукупності грошових ресурсів країни, їх постійне переміщення, розподіл і перерозподіл під впливом взаємодії законів попиту і пропозиції.

В ринковій економіці грошовий ринок охоплює сукупність операцій з короткотерміновим і довгостроковим позиковим капіталом. Основним джерелом їх створення стають заощадження домогосподарств. Грошовий ринок це особливий ринок на якому купують й продають гроші як специфічний товар, формують попит, пропозицію та ціну на нього з метою перетворення в інвестиції.

Специфіка грошей як абсолютно ліквідного активу формує такі особливості грошового ринку, як:

• купівля-продаж грошей відбувається тільки тоді, коли вони наявні у одних суб’єктів й у інших суб’єктів створилась потребу в їх використанні;

• передача товару – грошей відбувається умовно у формі позички під зобов’язання повернути кошти в встановлений строк або у вигляді облігацій, акцій, векселів, депозитних сертифікатів та інших фінансових інструментів;

• в результаті купівлі-продажу грошей їх власники не втрачають права власності на відповідну суму грошей, а добровільно передають право використання нею покупцю на визначених умовах;

• в момент продажу продавець не отримує еквіваленту у вигляді товару, а покупець відповідного права власності, а розпоряджається отриманими грошима як ліквідністю тимчасово.

На грошовому ринку гроші перетворюються у визначальний об’єкт, самоціль. Гроші передають власниками у чуже розпорядження прямо, а не в обмін на товари. Водночас покупець бажає отримати їх саме як товар. Ось чому купівельна вартість рухається тільки в грошовій формі. Метою цього руху стає отримання додаткового доходу у вигляді відсотку як плати за тимчасову відмову від використання цими грошима й передачі цього права іншій особі. Покупець, зі свого боку, має намір отримати додатковий дохід внаслідок розширення свого виробництва або комерційної діяльності.

Умовний характер на грошовому ринку набуває ціна грошей – відсоток, який може виступати у трьох формах:

депозитний відсоток – плата банків за залучені грошові кошти;

кредитний (позичковий) відсоток – форма ціни позичених коштів як капіталу;

обліковий відсоток – за куплені банком цінні папери або векселя.

Розмір відсотку визначається не мірою вартості, а споживчою вартістю грошей, тобто здатністю їх приносити покупцю додатковий дохід.

Грошовий ринок май складний механізм функціонування. Проте з грошового ринку починається кругообіг індивідуального капіталу та рух грошей. Завдяки грошовому ринку формується ринкова ціна грошей, визначаючи. При цьому, динаміку зростання відтворювальних процесів. Механізм горового ринку дозволяє здійснювати перерозподіл грошових ресурсів в найефективніші галузі економіки та забезпечує збалансованість грошових потоків суб’єктів економічного життя й грошового обігу в цілому. На макроекономічному рівні грошовий ринок обслуговує обіг всього суспільного капіталу та діє як головний структурний елемент по організації й руху суспільного капіталу країни. Взаємодія вартості та ціни грошей на ринку формується на маржиналістській основі, тобто вартість грошей визначається не сукупністю суспільно-необхідної праці та витрат виробництва, а ступенем корисності грошей та їх кількісною пропозицією.

Рис. 2. Взаємозв’язок між об’єктами та інструментами грошового ринку

Суб’єкти грошового ринку: комерційні банки; брокерські та дилерські фірми; спеціальні фінансово-кредитні інститути тощо.

Об’єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти.

Інструментами грошового ринку є комерційні векселя, депозитні сертифікати, банківські акцепти та інше.

Інструменти грошового ринку поділяються на неборгові (пайові) і боргові.

До неборгових належать зобов’язання, які надають право участі в управлінні діяльністю покупця грошей (акції, деривативи, паї та страхові поліси). За продавцем зберігаються право власності й отримання доходу.

До боргових інструменті грошового ринку належать усі зобов’язання покупця повернути продавцеві отриману від нього суму грошей і сплатити належний дохід.

Залежно від міри та умов передачі прав боргові зобов’язання поділяються на:

• депозитні зобов’язання;

• позичкові зобов’язання.

Всі види інструментів грошового ринку можна поділити на три групи:

• позичкові угоди, якими оформляються відносини між банками і клієнтами;

• цінні папери, якими реалізуються переважно прямі відносини між покупцями і продавцями грошей;

• валютні цінності – відносини між власниками двох різних валют.

Ціною „товару” (грошей), який продається і покупається на ринку, виступає позичковий відсоток. Рівень процента на грошовому ринку є базовим для визначення процента на всьому ринку позикових капіталів.

На грошовому ринку відбувається взаємозв’язок таких понять, як грошова маса, доход, норма відсотку.

Основними покупцями на грошовому ринку є фірми, кредитно-фінансові установи, держава, населення.