logo search
Посібник ГіК повний

2.2 Неокласичний варіант розвитку класичної теорії грошей

Неокласичний варіант кількісної теорії знайшов своє обґрунтування в працях американського економіста І. Фішера, який заперечував трудову вартість і виходив з категорії «купівельна спроможність грошей», яка залежить від таких факторів:

Вважаючи, що сума грошей, сплачених за товари, дорівнює кількості товарів, помножених на загальний рівень цін, І. Фішер наводить "рівняння обміну":

MV = PQ

Основні аспекти "трансакційного варіанта" І. Фішера:

Згодом «трансакційна версія» була доповнена "кембриджською версією" кількісної теорії, представниками якої були А. Маршалл, А. Пігу, Д. Робертсон. А. Пігу акцентує увагу на індивідуальних капіталах і поведінці їх власників, що змушують окремих суб'єктів тримати в себе певний запас грошей. До "касових залишків" належать готівкові гроші і залишки на поточних рахунках, тому Пігу визначає кількість грошей як суму касової готівки населення і підприємств, що може бути визначена за формулою:

М = k x Р x Т,

де М − грошова маса (попит на наявні касові залишки або реальна потреба в грошах);

k − частка річних доходів осіб і фірм, яку вони бажають тримати в грошовій формі (кембриджський коефіцієнт, що показує, яка частина фінансових активів зберігається у вигляді грошей);

Р − рівень цін (ціна продукції, що реалізується);

Т − товарна маса (обсяг виробництва).

Основні аспекти "кембриджського варіанта":