Види операцій валютного ринку

Оскільки всі валютні операції, що здійснюються суб’єктами валютних відносин з валютними цінностями прямо або опосередковано відображаються у платіжному балансі країни, то всі валютні операції поділяються на дві великі групи на підставі функціональної значущості у платіжному балансі: поточні валютні операції та операції, пов’язані з рухом капіталу.

Поточні валютні операції відображають поточний платіжний баланс країни, характерною особливістю якого є наявність сальдо, відображає щоденні зміни та впливає на зміну валютного курсу. Тому у звітному платіжному балансі від’ємне сальдо (дефіцити) поточного платіжного балансу компенсується операціями, пов’язаними з рухом капіталів, кредитів й майна.

До поточних валютних операцій відносяться операції торгові, неторгові, кредитні операції та операції по доходам, що отримані у зв’язку з рухом капіталу.

До торгових операцій відносяться експортно-імпортні операції, які передбачають наявність поточних валютних рахунків та пов’язаних із здійсненням міжнародних розрахунків, з купівлею-продажем валюти на міжбанківському валютному ринку України з депозитними та позиковими операціями, строком до 180 днів.

До неторгових операцій відносяться операції з валютою фізичних осіб по переводам іноземної валюти, переводи валюти пенсійними фондами для виплат пенсій своїм громадянам, що мешкають в інших країнах, розрахунки пластиковими картками, валютно-обмінні операції тощо.

До кредитних операцій відносяться операції, пов’язані з поверненням позиченої суми строком, який не перевищує 180 днів.

Операції пов’язані з рухом капіталу складаються з прямих та портфельних інвестицій, кредитних операцій (строком більше 180 днів) й операцій, пов’язаних з рухом прав власності.

Прямі інвестиції представляють собою вкладенні капіталу шляхом створення за кордоном філій або дочірніх компаній, які дають інвестору право участі в управлінні та здійсненні контролю за діяльністю підприємства. Це переважно інвестиції розміром не менш 25 % від всіх акцій іноземного підприємства.

Портфельні інвестиції – це вкладення капіталу в акції, облігації та інші цінні папери іноземних підприємств, держав та міжнародних організацій з метою отримання більш високого доходу на капітал, порівняно з вкладами в цінні папери національних емітентів. Але без права участі в управлінні підприємством.

Кредитні операції (строком більше 180 днів) пов’язані із використанням фірмового кредиту у вигляді відстрочки платежу як по експорту, так і по імпорту товарів та послуг на строк більше 180 днів.

Операції, пов’язані з рухом прав власності являють собою покупку (продаж0 цінних паперів, які підтверджують права власності резидентів й нерезидентів.

Всі валютні операції здійснюються тільки через уповноважені банки, які отримали ліцензію та дозвіл НБУ на здійснення валютних операцій з валютними цінностями на зовнішньому та / або внутрішньому ринку валют.

Валютний ринок має свою інфраструктуру відповідно до наступних ознак:

1. за сферою поширення – міжнародний, внутрішній, світовий регіональний ринок;

2. відносно валютних обмежень – вільний, регульований;

2. внутрішній регіональний ринок;

3. за видами валютних курсів – з одним режимом, з подвійним режимом;

4. за рівнем організованості – біржовий, позабіржовий.

Проблема збалансованості попиту і пропозиції валют і забезпечення стабільності національних грошей здійснюється валютним регулюванням.

Валютне регулювання – це сукупність заходів, що реалізується міжнародними організаціями, державою у сфері валютних відносин.

Як будь-який режим, валютне регулювання визначає права та обов’язки суб’єктів валютних відносин та їх відповідальність за недотримання встановленого порядку. Валютні відношення виникають між різними особами6 експортерами та імпортерами; між ними та банками, які їх обслуговують; між самими банками. Як комерційними так і центральним; між фізичними та юридичними особами.

На міжнародному рівні валютне регулювання здійснюється МВФ, Міжнародним банком реконструкції та розвитку та іншими міжнародними організаціями.

На національному рівні регулюється законодавчими актами кожної країни. До основних органів державного регулювання валютних відносин належать Центральний банк, Міністерство фінансів, органи валютного контролю.

Одним із засобів валютного регулювання є валютні обмеженні, що пов’язані з рівнем облікової ставки (дисконтна політика) або прямим підвищенням (зниженням) валютного курсу шляхом валютної інтервенції (девізна політика).

Валютні обмеження – це законодавчо введена заборона або лімітування тих чи інших валютних операцій з валютними цінностями для окремих груп суб’єктів валютних відносин, тобто резидентів та _ або нерезидентів. Валютні обмеження носять дискримінаційний та протекціоністський характер. Вони діють як у сфері поточних валютних операцій, так і в сфері операцій, пов’язаних з рухом капіталу. Рівень валютних обмежень здійснює значний вплив на використання національної валюти країни світовим співтовариством.