logo search
Посібник ГіК повний

Тема 3. Грошовий обіг Теоретична частина План

3.1 Грошовий обіг.

3.2 Грошова маса та швидкість обігу грошей.

3.3 Методи стабілізації грошей.

3.1 Грошовий обіг

Грошовий оборот – це рух грошового капіталу в процесі розширеного відтворення, що безпосередньо включає рух грошей на стадіях розподілу та обміну. Тобто він обслуговує процес реалізації товарів та послуг, накопичення капіталу та формування заощаджень, функціонує при проведенні розрахунків по фінансовим операціям.

Грошовий оборот є проявою сутності грошей у їхньому русі, який поєднує між собою:

Грошовий оборот опосередковано обслуговує процеси виробництва і споживання, тому впливає на всі стадії суспільного відтворення.

За характером руху грошових коштів від підрозділяється на фінанси, кредит та грошовий обіг, а за формою грошей, що здійснюють оборот, діляться на рух грошей в формі готівки та безготівковий рух. Також грошовий оборот поєднує в собі платіжний обіг та грошовий обіг.

Платіжний обіг характеризує динаміку всіх платіжних засобів, здатних здійснювати господарських обіг як засоби обігу та платежу. Тобто фактично платіжний обіг поєднує в собі фінанси та кредит. Платіжний обіг здійснюється як у готівковій, так і безготівковій формах. Гроші в безготівковій формі в платіжному обігу виявляються у вигляді зобов’язань банків та таких інструментів обігу, як вексель, чек, цінні папери тощо. Ці інструменти на є грошами у повному розумінні цього слова. Однак здатні більш менш регулярно заміщати готівкові та безготівкові гроші, беру участь у декількох угодах як засоби обігу чи платежу. Однак у підсумку ці інструменти повинні у встановлений термін бути погашені грошима.

Грошовий обіг – це рух грошей у внутрішньому економічному обороті країни, в системі зовнішньоекономічних зв’язків, в готівковій та безготівковій формі який обслуговує реалізацію товарів та послуг, а також нетоварні платежі у господарстві.

Об’єктивною основою грошового обігу є товарне виробництво. За допомогою грошей у готівковій та безготівковій формі здійснюється процес обігу товарів, а також рух позикового і фіктивного капіталів.

Грошовий обіг – це складна конструкція, що поєднує в собі основні характеристики грошей та механізми, засоби їх використання для сприяння економічному та соціальному розвитку країни.

Рух грошей в формі готівки здійснюється між підприємствами та населенням, між окремими особами, а також на незначні суми – між підприємствами, організаціями, установами. К готівковим розрахункам відносяться виплати підприємствами грошових доходів населенню у вигляді заробітної плати, стипендій, пенсій, грошової допомоги і дотацій, коштів з фінансової системи та ін. Готівкові розрахунки між окремими особами виникають в процесі купівлі-продажу товарів, надання і оплати послуг. Видача готівки ведеться банками у термін, згідно договорів, рішеннями уряду та НБУ.

Готівковий обіг обслуговується банкнотами, розмінною монетою та казначейськими білетами.

Безготівковий грошовий обіг – частка грошового обороту, у якому рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум за рахунком у банку або заліку взаємних вимог, тобто без готівкових грошових знаків.

Значена частка загального грошового обороту здійснюється у безготівковій формі. Це обумовлено тим, що безготівковий обіг має суттєві переваги перед готівковим і тому більш ефективний як для суспільства, так і для кожного окремого економічного суб’єкту.

Безготівковий обіг:

Безготівкові розрахунки – система грошових розрахунків, які здійснюються без участі готівки.

В систему безготівкових розрахунків входять:

Безготівкові розрахунки здійснюються згідно з наступними принципами:

Організація безготівкових розрахунків повинна відповідати таким вимогам:

Засоби безготівкових розрахунків полягають:

Безготівкові розрахунки бувають міжмісцевими та місцевими, республіканськими та міждержавними.

В залежності від сфери застосування безготівкові розрахунки поділяються на дві групи:

В залежності від характеру розрахункових документів розрізняють такі безготівкові розрахунки:

Грошовий обіг в його різних формах регулюється об’єктивним економічним законом. Закон грошового обігу виражає взаємозв’язок між масою грошей, що обертаються, рівнем цін та швидкістю обігу грошей. Вперше цей взаємозв’язок встановив К. Маркс и виявив, що:

Кількість грошей, необхідних для обігу, можна виразити формулою:

S1 – S2 + S3 – P

К = ------------------------ ,

С

де К – кількість грошей, необхідних в якості засобу обігу;

S1 – сума цін товарів та послуг;

S2 − сума цін товарів проданих в кредит;

S3 – сума платежів по зобов’язанням;

P − сума платежів;

С – середнє число оборотів грошей як засобу обігу та засобу платежу.

На кількість грошей, необхідних для обігу, впливає ряд факторів: