7.1. Загальні принципи і правові основи банківської гарантії

У практиці проведення міжнародних розрахунків ефективно використовується такий інструмент, як банківська гарантія. Вона кваліфікується як зобов'язання банку сплатити відповідну гро­шову суму у разі невиконання або порушення контрагентами умов контракту. Значного поширення банківські гарантії набули у 70-ті роки, коли покупці з Середнього Сходу, що торгували на умовах негайного платежу або короткотермінового кредиту, ви­рішили захистити себе від невиконання постачальниками зо­бов'язань за контрактом.

У зовнішньоекономічній торгівлі для обох ділових партнерів часто виникає однакова проблема: продавцеві важко оцінити платоспроможність покупця, а останньому нелегко оцінити гото­вність постачальника виконати зобов'язання, його професійні та фінансові можливості. Таким чином, основною вимогою контра­гентів є забезпечення виконання зобов'язань партнером.

При тлумаченні терміна «гарантія» різні джерела неоднаково визначають її сутність. Одні розуміють під цим тільки самостій­не, незалежне від стану і реалізованості інших правових стосун­ків між боржником і кредитором, гарантійне зобов'язання. Інші називають гарантією різного роду гарантійні операції — від мо­рально зобов'язуючої заяви про патронат до поручительства і зо­бов'язання платежу.

Загальним для всіх таких операцій є поручительство гаранта сплатити борг або виконати послуги, якщо сторона, котра взяла на себе зобов'язання це зробити, не в змозі його виконати. Хара­ктерною ознакою гарантії є функція забезпечення, яка саме і по­лягає у забезпеченні платежу.

141

Разом з тим на відміну від Уніфікованих правил для акредити­ва і Уніфікованих правил для інкасо основні правила для гарантій досі не вдалося реалізувати. Таким чином, уніфікації у сфері бан­ківських гарантій ще не досягнуто.

У цілому для банківських гарантій використовується тільки право, яке діє за місцем перебування того банку, який видає га­рантію бенефіціару. Тому для кожного окремого випадку переду­сім необхідно з'ясувати правове положення в тій чи іншій країні. Будь-яку заяву, яка називається «гарантією», необхідно ретельно перевіряти з правового погляду і на предмет дійовості. Насампе­ред необхідно перевіряти, в якому вигляді надано гарантію — як поручительство чи як зобов'язання здійснити платіж. Останнє ще має назву абстрактної обіцянки платежу.