15.2.2.3. Індикатори безробіття

До основних індикаторів, що характеризують рівень безробіт­тя, відносять: коефіцієнт безробіття — Unemployment Rate, цей

309

індикатор являє собою відношення кількості безробітних до чи­сельності всього працездатного населення; кількість населення, зайнятого у несільськогосподарській сфері, — Payrolls (NFP — Non-Farm Payrolls), він оприлюднюється тільки у США, його зро­стання свідчить про збільшення зайнятості; кількість уперше за­реєстрованих безробітних — Jobless Claims.

Під час аналізу ринкової ситуації слід враховувати, що зрос­тання безробіття характеризує спад економіки країни і впливає на курс валюти у бік зниження. У довготерміновому плані збіль­шення зайнятості веде до зростання доходів населення, що сти­мулює підвищення темпів інфляції. Дані показники публікуються щомісячно і помітно впливають на валютний ринок.

15.2.2.4. Індикатори розвитку промисловості

До найсуттєвіших показників, величина яких характеризує су­часний стан у сфері виробництва країни, можна віднести Industrial Production (рівень промислового виробництва), Capacity Utilization (індикатор завантаженості виробничих потужностей), NAPM (National Association of the Purchasing Managers — соціологічний індикатор стану розвитку промисловості національної асоціації менеджерів з продажу), Business Inventories (виробничі і товарні запаси), Durable Goods Orders and Shipments (замовлення і поста­вки товарів тривалого користування), Construction Spending (ви­трати на будівництво).

Industrial Production — індикатор промислового виробництва, показує загальний рівень випуску продукції національних заво­дів, копалень, розмір комунальних послуг і т.п. Цей індикатор ві­дображає силу економіки і, відповідно, силу валюти. Періодич­ність опублікування — один раз на місяць.

Capacity Utilization — індикатор завантаженості виробничих потужностей. Цей індекс розраховується як відношення загаль­ного фактичного випуску продукції до загального можливого ви­пуску. Періодичність опублікування — один раз на місяць. Для даного показника в американській економіці існує оптимальне значення — 81,5%. Відхилення значення даного індикатора ниж­че 75% свідчить про недостатню завантаженість потужностей, слабкий стан економіки і є показником послаблення курсу валю­ти в майбутньому. Перевищення ним значення 85% свідчить про «перегрітий» стан економіки. Одначе навіть надмірне значення цього індикатора сприяє посиленню валюти і підвищенню її кур-

310

су, оскільки «перегрітий» стан викликає очікування підвищення облікових ставок центральним банком.

Кожний макроекономічний показник має свій оптимальний рівень. Якщо цей показник досягає свого критичного значення, це є підставою для певного занепокоєння учасників ринку й ор­ганів, які здійснюють керівництво економікою. Так. дуже низь­кий рівень безробіття, відсутність інфляції, повне завантаження виробничих потужностей загрожують економіці такими ж нега­тивними наслідками, як і високий рівень безробіття, гіперінфля­ція та недозавантаженість виробничих потужностей. Коли якийсь показник доходить до своїх критичних значень, це означає, що економіка втрачає простір для маневру. Ці процеси нагадують механізм, що працює на межі своїх можливостей. Зрозуміло, що тривалим такий процес бути не може.

Одначе існують певні національні особливості різних еконо­мік. Яскравим прикладом такої ситуації є економіка Японії. У цій унікальній країні облікова ставка центрального банку перебуває на рівні 0,5%, а інфляція інколи (останнім часом все частіше) має від'ємне значення. При цьому економіка продовжує розвиватись. Рівень зростання валового внутрішнього продукту Японії у дру­гому кварталі 1999 р. становив 7,9%, що було найкращим показ­ником серед країн великої сімки.

Особливістю мінливості і непостійності ринку є також те, що у разі дуже високих темпів розвитку вона може швидко перейти у «перегрітий» стан, за яким настає спад. Темпи падіння можуть бути настільки ж істотними, як і темпи попереднього піднесення. Тому головне завдання державного регулювання полягає не тіль­ки у сприянні розвитку економіки, а й у коригуванні швидкості піднесення.

NAPM— є результатом опитування 250 провідних менеджерів з продажу, які оцінюють зміни у нових замовленнях, виробницт­ві, зайнятості, промислових запасах, швидкості продажу роздріб­ними торговцями. Значення даного індексу нижче, ніж 45—50% оцінюється як погіршення економіки. Станом на липень 1999 р. рівень цього індексу становив 57%. У формуванні значень даного індикатора дуже важливу роль відіграє також психологічний ас­пект оцінки менеджерами ситуації в економіці. Періодичність ви­значення місячна.

Durable Goods Orders and Shipments (замовлення і поставки товарів тривалого користування) — являє собою оцінку попиту на товари з тривалістю використання більше трьох років. Товари поділяються на чотири категорії: металопродукти первинної пе-

311

Business Inventories (виробничі і товарні запаси) — цей інди­катор є індексом рівня продукції для подальшого продажу і пере­роблення. З одного боку, даний індикатор є важливим для прави­льного оцінювання стану ринку, з іншого — він має досить обме­жене значення для безпосередніх операторів валютного ринку.

Construction Spending (витрати на будівництво) — даний інди­катор має суттєве значення для оцінювання рівня валового внут­рішнього продукту США. Так склалось історично, що витрати на будівництво були завжди тим двигуном, який «витягував» еко­номіку США в періоди рецесій і після Другої світової війни. Цей індикатор є циклічним і дуже чутливим до рівня процентних ста­вок. Одначе низькі процентні ставки не можуть викликати висо­кий попит на будівництво. Пов'язаним індикатором є Housing Starts (розпочате будівництво), що вимірюється в одиницях об'єктів розпочатого будівництва. Наприклад, рівень 1,5—2,0 млн оди­ниць початкового будівництва свідчить про стабільний стан еко­номіки Сполучених Штатів. 1,0 млн одиниць свідчить про на­ближення до стану рецесії. Слід зауважити, що зазначена вище група індикаторів є суттєвою, але не визначальною для операто­рів ринку. Для української економіки індикатори витрат та дина­міки будівництва поки що не знайшли широкого застосування.

15.2.2.5. Індикатори добробуту населення

До індикаторів, що відбивають стан економіки через соціаль­ну ланку, можна віднести Personal Income — особисті доходи та Personal Spending — особисті витрати (рис. 15.9).

Ці індикатори добре корелюють зі станом фінансового ринку певної країни. Але зазначена кореляція, як правило, зберігається для країн, які не переживали загальнонаціональних катаклізмів і перебудов. На рис. 15.5 досить чітко відстежується збігання фаз

падіння та зростання для Великобританії. Для Німеччини, що об'єдналася на початку 90-х і здійснила істотні вкладення у роз­виток та перебудову своєї східної частини, а також відчула на со­бі значні коливання німецької марки під час розпаду Радянського Союзу, зазначена кореляція є не настільки явною (рис. 15.10).

312

313

15.2.2.6. Специфіка економічних індикаторів різних країн

У Німеччині більшість індексів розраховується у трьох варіа­нтах: для всієї країни (Pan German) й окремо для східної і західної частини Німеччини. У Великобританії замість СРІ використову­ється індекс RPI (Retailer Price Index — індекс роздрібного про­дажу). Індекс РРІ розділений на дві частини: РРІ Input («вхід­ний») і РРІ Output («вихідний»). Крім загального торговельного балансу, публікується ще й Non European Union Trade Balance (торговельний баланс з країнами нечленами Європейського Сою­зу). Замість NAPM використовується СВІ (Corporation of British Industry — корпорація британської промисловості). В Японії за­мість РРІ використовується WPI (Wholesales Price Index).

Головні макроекономічні показники: валовий національний продукт (валовий внутрішній продукт), індекси оптових і роздріб­них цін, торговельний баланс і т.п., як правило, публікуються всіма розвиненими країнами, але існують і свої специфічні інди­катори. Названі показники економіки США та інших розвинутих країн (особливо країн G7) виявляють дуже сильний вплив на ри­нок. Показники інших держав мають менше значення. Порівнян­ня стану розвитку економік різних країн за однойменними інди­каторами є не зовсім коректним, оскільки існують розбіжності не тільки у типах індикаторів, а й у методиках розрахунку їх зна­чень у різних країнах. Крім того, існують специфічні особливості кожної країни. Так, наприклад, значення макроекономічних пока­зників Японії навряд чи будуть придатними для економіки іншої країни протягом тривалого "часу.

Для України питання аналізу економічної ситуації, у тому чи­слі і прогнозування стану валютного ринку на підставі економіч­них індикаторів і статистичних методів технічного аналізу, є до­сить проблематичним. Проблема полягає у тому, що оскільки досить значна частка національної економіки перебуває у тіньо­вому секторі, реальна оцінка і валового внутрішнього продукту, і рівня безробіття, і коефіцієнта завантаженості виробничих поту­жностей, рівня особистих доходів є неможливою. Ступінь свобо­ди фінансового ринку дуже низький. Фондовий ринок перебу­ває у стані тривалої кризи через проблеми з приватизацією та недосконалим законодавством. Валютний ринок паралізований відсутністю ринку строкових угод (заборонені з серпня 1998 p.), усебічними обмеженнями на купівлю та продаж іноземної валю­ти, відсутністю законодавчої основи ринку похідних фінансових інструментів. Політика уряду та Національного банку України

314

спрямована на рестрикційні заходи. І це зрозуміло, враховуючи си­туацію в економіці, дефолтову зовнішню заборгованість та глобаль­ну енергетичну залежність від імпортних енергоносіїв. Інформацій­на індустрія в Україні з оперативного та всебічного висвітлення економічної інформації перебуває ще в зародковому стані, система власних економічних індикаторів є не розвиненою. Крім того, через важкий стан української економіки у багатьох випадках нееконо­мічні методи управління нею, непередбачуваність дій уряду через значну залежність від внутрішньої політичної боротьби, прогнозу­вання майбутніх кількісних економічних показників країни, у тому числі й валютного ринку, є надзвичайно складним.

Одначе, незважаючи на зазначені труднощі, перші кроки в цьому напрямку вже є. Інформаційними агенціями, в тому числі й REUTERS, здійснюється регулярне оприлюднення індикаторів стану української економіки та фінансового ринку зокрема. Ста­тистичні дані для агенцій надаються Державним комітетом зі статистики, державними владними інституціями, Національним банком України, Українською міжбанківською валютною біржею, комерційними фінансовими структурами.

Головні українські економічні індикатори (таблиці 15.3, 15.4), що висвітлюються інформаційними агенціями, побудовані за анало­гією зі світовими, але деталізація і кількість, через зазначені вище причини, є обмеженими. Крім того, публікуються індикатори, що відображають особливості саме національної економіки (табл. 15.4).

Процес оцінювання стану та перспектив зміни валютного ринку є дуже складним. Річ у тім, що процеси на ринку залежать не лише від суто об'єктивних чинників стану економік, а й від суб'єктивних оцінок учасників ринку, від того, до якого висновку в оцінюванні майбутньої ситуації прийде більшість його учасників. Прогнозуван­ня поведінки валютного ринку вимагає від його операторів, крім правильної оцінки економічних закономірностей, значного досвіду в оцінюванні його психологічного стану, а також врахування націо­нальних особливостей економік різних країн світу.