7.4. Використання банківської гарантії

У більшості випадків банківська гарантія не використовуєть­ся. Записана в договорі послуга виконується, як і обумовлюва­лось, а гарантія погашається після закінчення терміну її дії. Іноді гарантійний документ, якщо він уже не потрібний, повертається в банк, який його видав.

У міжнародній практиці розрахунків існує правомірне і не­правомірне використання банківських гарантій.

Правомірне використання. Якщо постачальник, на думку бе-нефіціара гарантії, порушив своє договірне зобов'язання, остан­ній може скористатися гарантією.

Як правило, проста письмова заява бенефіціара про настання строків сплати гарантійної суми — достатня умова для здійснен­ня гарантійним банком або його кореспондентом негайного пла­тежу. Передумовою є лише те, щоб використання відбувалося беззастережно, протягом термінів дії і на умовах, які передбача­лися гарантією. Якщо банк-гарант доручив банку-кореспонденту в країні бенефіціара видати гарантію, то вимога виставляється там. Банк-кореспондент негайно заплатить і, посилаючись на зу­стрічну гарантію, яку він має, почне вимагати суму від банку-

гаранта. При цьому банк-кореспондент вирішує, чи використана гарантія у повному обсязі з її умовами.

Банк-гарант також негайно виконає своє зобов'язання за пла­тежом і потім зніме цю суму з рахунку принципала. Правову ос­нову для цього дає підписана клієнтом заява про відповідальність (реверс), яка є складовою гарантійного договору.

Неправомірне використання. Сутність банківської гарантії полягає в її абстрактному характері. З цього випливає принцип виключення: будь-яка спроба затягнути оплату гарантії не з вини банку, який її надав (виплата за гарантією може затримуватись через виставлення постійних претензій бенефіціаром принципалу), може призвести до значної втрати довіри до цього банку і впли­нути на його рейтинг.

Обмеження принципу виключення заперечень виникає з основ­ного правила «вірність і віра». Так, якщо банк дізнається, що право­ва угода, яка лежить в основі гарантії, порушує, наприклад, закон або відповідні звичаї, він може і повинен відмовити в платежі. Від­мовити у виплаті, незважаючи на формальне виставлення вимог за гарантією, банк може лише за наявності дуже суворих передумов: вимога вже на перший погляд має здаватися протизаконною.

Досвід багатьох років видачі банківських гарантій показав, що необгрунтоване вимагання гарантії трапляється дуже рідко. На­віть якщо таке інколи і трапляється, то, як правило, все з'ясову­ється через переговори і сума відшкодовується.

Якщо гарантія вимагається без обгрунтування, завданий збиток виявляється незастрахованим (таку можливість іноді надають муні­ципальні органи зі страхування експортних ризиків) і врегулювати це питання через переговори не вдається, принципалу зазвичай за­лишається лише довгий і досить дорогий процесуальний шлях для повернення своїх грошей. Справа ускладнюється тим, що бене-фіціари, які перебувають за межами національних кордонів гара­нта, часто наполягають на видачі гарантії банком власної країни.