5.7.3. Види і конструкції акредитива

Якщо форми акредитива розрізняються за ступенем забезпе­чення беніфіціара, то види і конструкції акредитива розрізняються залежно від його використання. Позитивним є той факт, що акреди­тивна форма розрахунків у зовнішній торгівлі дає достатньо вели­кий спектр можливостей і для експортера, і для імпортера щодо здійснення платежів. У зв'язку з цим у всіх акредитивах має бути чітко вказано, як вони виконуються: чи за допомогою негайного платежу, чи платежу за рахунок кредиту, чи через акцепт або него­ціацію тратт. Тому залежно від передбачуваного способу платежу використовуються такі види і конструкції акредитива:

88

89

Окрім зазначених видів, у практиці міжнародних розрахунків також використовуються специфічні конструкції акредитива:

Акредитив з оплатою після пред'явлення (платіжний) най­частіше застосовується в міжнародних розрахунках. Розрахунки з бенефіціаром здійснюються банком-платником безпосередньо після подання документів, які відповідають умовам акредитива. Послідовність проведення операції за акредитивом з оплатою пі­сля пред'явлення див. на рис. 5.2.

Банки мають право на певний час для перевірки документів, який не може перевищувати семи банківських робочих днів після дати отримання документів. Оперативна перевірка документів дає змогу бенефіціару отримати платіж або повідомлення про причини відмови в оплаті документів у прийнятні терміни. Три­вала перевірка документів затримує платежі і впливає на став­лення клієнтів, у тому числі і банків-кореспондентів, до роботи банку в цілому.

Рис. 5.2. Розрахунки за платіжним акредитивом

Позначення:

1 — укладення договору;

2. — доручення на відкриття акредитива;

3. — повідомлення про відкриття акредитива;

4. — підтвердження акредитива;

5. — поставка товару;

6, 7, 8 — передання документів, платіж.

Якщо виконуючий банк виявляє, що документи не відповіда­ють умовам акредитива, він зобов'язаний повідомити про це бе­нефіціара не пізніше сьомого банківського робочого дня після дати отримання документів. У цьому разі, якщо бенефіціар є клі­єнтом виконуючого банку, він має можливість виправити деякі розбіжності в документах і подати їх знову. Якщо ж внесення по­правок з будь-яких причин неможливе, у міжнародній банківсь­кій практиці використовуються такі варіанти дій:

1. Виконуючий банк повідомляє банк-емітент про виявлені розбіжності і просить його, незважаючи на це, уповноважити на виплату.

2. Виконуючий банк пропонує бенефіціару відправити доку­ менти в банк-емітент на ухвалення тому, хто віддав наказ відкри­ ти акредитив, що за своєю економічною сутністю ідентично інка­ совій формі розрахунків, оскільки саме покупець після ознайом­ лення з документами приймає остаточне рішення про їх оплату.

3. Виконуючий банк може (однак це не є його обов'язком) оплатити документи «умовно» («під резерв»). При цьому якщо покупець або банк-емітент повідомляє про відмову оплатити доку­ менти з розбіжностями, бенефіціар зобов'язаний відшкодувати бан­ ку суму платежу, а також комісійні витрати і нараховані відсотки.

90

91

У платіжному акредитиві має бути вказівка стосовно тратти: чи потрібне її використання, чи ні. Якщо тратта потрібна, то вона має бути виставлена після пред'явлення бенефіціаром на вико­нуючий банк і подана до сплати разом з іншими документами. Тратта в платіжних акредитивах виконує допоміжну роль, що підтверджується відкриттям значної кількості подібних акреди­тивів, які не вимагають виставлення тратт.

Акредитив, що передбачає акцепт тратт бенефіціара (акцептний акредитив). Назва цього виду акредитива говорить сама за себе. При акредитиві з акцептом тратт бенефіціар може ви­магати, щоб після виконання умов за акредитивом переказний век­сель, який він виставив на покупця, був йому повернений банком-емітентом, що відкрив акредитив, або банком-кореспондентом, що його акцептував. Замість платежу відбувається акцепт тратти.

Акцептовану тратту бенефіціар може передати своєму банку або для оплати в день настання строку, або. якщо він хоче одразу мати гроші, для дисконтування. Як правило, тратта зберігається в банку до настання відповідного строку платежу.

Тратта за акредитивом, що передбачає її акцепт, має строк дії від 60 до 180 днів. За зберігання тратти в банку та за її облік стя­гуються відповідні комісійні. Вони нараховуються в день акцепту тратти, однак за погодженням сторін в акредитиві може бути вка­зано, що комісійні сплачує імпортер. У цьому разі після обліку векселя продавець отримує суму векселя у повному обсязі, а сума комісійних буде дебетована з банку-емітента і покупця відповід­но. Якщо ж в акредитиві немає вказівок на сплату комісійних, то витрати відносять за рахунок бенефіціара, який отримує тільки чисту суму виручки за мінусом комісійних.

Утримувач акцептованої тратти при настанні терміну пога­шення буде її пред'явником, якщо вона йому повернена акцепто­ваним банком. Пред'явником може бути й інший банк, якщо він зробив облік тратти або зберігав її у своєму «портфелі». При на­станні терміну погашення утримувач тратти пред'явить її в банк, який зробив акцепт для розрахунків, при цьому кінцевий рамбурс проводиться банком-емітентом.

З самого початку появи цього виду акредитива його метою було гарантування імпортеру термінів платежу: поки настане час сплати, він уже зможе продати товар і за рахунок виручки спла­тити акцепт. Таким чином, імпортер позбавляв себе необхідності шукати гроші (кредит) на відповідну угоду.

Акредитив з розстрочкою платежу. Використовуючи цей вид акредитива, бенефіціар отримує платіж не проти наданих до-

92

кументів, а в дещо пізніший термін, який визначений в акредитиві. При цьому, якщо подані документи відповідають умовам акредити­ва, бенефіціар отримує письмову згоду банку-емітента здійснити платіж у визначений час. Так само, як і акцептний акредитив, акре­дитив з розстрочкою платежу дає змогу імпортеру вступати у воло­діння документами значно раніше, ніж буде проведений платіж.

Однак між цими видами акредитива є відмінності. Акредитив з розстрочкою платежу не може бути дисконтований подібно до векселя, оскільки тут є тільки бухгалтерська вимога. Вимогу з розстрочкою платежу банк може, однак, за відповідних умов ава­нсувати. Це, як правило, можливо тільки для банку-емітента або банку, що підтвердив акредитив. Разом з тим акредитив з роз­строчкою платежу з погляду комісійної винагороди може бути вигіднішим для бенефіціара, ніж акредитив з акцептом тратт.

Акредитив з «червоним застереженням» являє собою акре­дитив зі спеціальною умовою (вона спочатку виділялася черво­ним чорнилом), яка дозволяє авізуючому або підтверджуючому банку авансувати бенефіціара до подання обумовлених в акре­дитиві документів. Іншими словами, цей акредитив застосовуєть­ся як метод фінансування до відвантаження товару. Він передба­чає виплату відповідної суми авансу. Аванс може знадобитися бенефіціару для закупівлі та оплати призначеного для експорту товару (перед його відвантаженням покупцеві).

Авізуючий (підтверджуючий) банк може надати бенефіціару аванс (кредит) на двох основних типах «червоної» умови:

1. на незабезпеченій, або чистій, умові. У цьому разі авансу­ вання здійснюється проти простої заяви бенефіціара щодо необ­ хідності авансу для оплати за попереднє відвантаження товару;

2. на забезпеченій умові, яка ще називається «зеленою». Авансу­ вання здійснюється проти зобов'язання бенефіціара закупити товар і подати в банк відповідні документи (складські квитанції і розписки, акти про приймання і здавання, розписки в отриманні авансового платежу тощо) разом зі страховим полісом, що покриває ризик по­ жежі, а також зобов'язанням бенефіціара подати в строк коносамент або інші документи, які свідчать про відвантаження товару.

Виплата авансу хоч і проводиться з коштів банку-кореспон-дента, але під відповідальність банку-емітента. Якщо продавець не подасть у строк документи про відвантаження товару або не погасить аванс, банк-кореспондент має право дебетувати банк-емітент на суму авансу (разом із нарахованими відсотками), тоб­то набуває чинності право регресу. Банк-емітент утримує цю су­му з наказодавця акредитива.

93

«Сума акредитива 100 000 дол., десять разів автоматично поновлюється до суми в 1 100 000 дол.»

Після використання перших 100 000 дол. автоматично набуває чинності наступний частковий платіж і так далі до загальної суми 1,1 млн дол.

У револьверному застереженні, як правило, фіксуються конк­ретні терміни використання окремих траншів. Найчастіше рево­льверні акредитиви передбачають автоматичний порядок віднов­лення сум акредитива (квоти) через відповідний проміжок часу у міру використання акредитива або поновлення його до початко­вої суми (квоти) після кожного використання.

Розрахунки за револьверним акредитивом можуть здійснюва­тися на кумулятивній або некумулятивній основі:

• кумулятивний варіант означає, що суми невикористаних або частково невикористаних часток можуть додаватися до на­ ступних сум;

* при некумулятивному варіанті, навпаки, подальше вико­ ристання своєчасно невикористаних часткових сум не дозволя­ ється і до наступних сум не додається.

Визначальною перевагою револьверних акредитивів є те, що не потрібно на кожну партію товару відкривати (поновлювати) новий акредитив, крім того, отримується економія на канцеляр­ських та інших витратах.

Акредитив, який передбачає негоціацію тратт (комерцій­ний акредитив). Негоціація являє собою купівлю-продаж вексе­лів та інших цінних паперів, які користуються попитом на ринку. Негоціюючим акредитивом називають комерційний (товарний) акредитив, який виставляється банком-емітентом у його націона­льній валюті та адресований безпосередньо бенефіціару акреди­тива. Доставляння адресату відбувається в основному через посе­редництво банку-кореспондента. У кредитному листі, який банк-емітент відправляє бенефіціару з повідомленням, він дає повно­важення останньому виставити вексель на нього, на іншого тра­сата, вказаного в акредитиві. Цей вексель може бути пред'яв­лений бенефіціаром разом з оригіналом кредитного листа, де вка­зується також перелік документів, для негоціації банку.

94

За умови подання банком правильно оформлених документів банк-емітент гарантує оплату за векселем. Практично кожний комерційний акредитив припускає негоціацію тратт у будь-якому банку, за винятком випадків, коли негоціація конкретним банком заборонена умовами акредитива. У рідкісних випадках вибір об­межується якимись конкретними банками. Таким чином, негоцію-ючий акредитив відрізняється від платіжного та акцептного тим, що тратти виставляються не на банк-посередник (авізуючий або під­тверджуючий), а на банк-емітент (причому останнє переважає).

Акредитиви з негоціацією тратт можуть оплачуватись як не­гайно, так і при настанні відповідного терміну. При цьому банк-емітент оплачує документи й акцептує тратти. Трапляються ви­падки, коли виконуючий банк може при проходженні документів здійснити їх негоціацію (купівлю), надаючи грошові кошти бе­нефіціару достроково. Банк, що здійснює негоціацію, бере з бе­нефіціара відсотки, які нараховуються за період між датою него­ціації і датою фактичного платежу від банку-емітента.

Негоціація може бути здійснена:

1. з правом регресу, тобто бенефіціар кредитується «під ре­ зерв». Бенефіціар отримує гроші ще до того, як банк-емітент пе­ ревірить відповідність документів умовам акредитива і дасть своє підтвердження на оплату. У цьому разі, перед тим, як здійснити проплату коштів бенефіціару, негоціюючий банк оцінює його кредитоспроможність;

2. без права регресу, тобто суму, яку сплачують на користь бенефіціара, негоціюючий банк може пізніше вимагати від нього для повернення. Якщо негоціацію здійснює підтверджуючий банк, то купівля документів завжди здійснюється без права регресу на бенефіціара. При цьому тип векселя, що використовується, не відіграє суттєвої ролі.

Акредитив з негоціацією тратт аналогічно акредитиву з роз­строчкою платежу та акцептному акредитиву надає широкі мож­ливості для негайного фінансування бенефіціара як з правом ре­гресу, так і без нього.

На відміну від існуючої практики для інших акредитивів, оплата комісій за комерційним акредитивом з негоціацією тратт, які виставляються за кордоном і оплачуються у валюті країни ба­нку-емітента, здійснюється за рахунок бенефіціара.

Акредитив «стенд-бай», або його ще називають резервним акредитивом, за своєю сутністю схожий з умовною гарантією, яка надається банком-емітентом. Він застосовується, насамперед, У США, оскільки за закондавством цієї країни більшість банків

95

Акредитиви «стенд-бай» через свій документарний характер підпадають під Уніфіковані правила документарних гарантій (УПДГст. 1,2).

За допомогою резервних акредитивів можуть бути гарантовані такі платежі та послуги:

• виплата за векселями, які підлягають оплаті після пред'яв­ лення;

• погашення банківських кредитів;

• оплата товарних поставок;

» виконання договорів підряду на проведення робіт або на­дання послуг.

Резервний акредитив заснований на концепції відмови наказо-давця від виконання своїх зобов'язань за контрактом. Бенефіціар резервного акредитива має право на проведення розрахунків тільки у разі небажання або неспроможності покупця отплатити товар або надані послуги. Так, якщо наказодавець не виконає га­рантованого платіжного зобов'язання, бенефіціар може спонука­ти банк-емітент зробити це, подавши у комплекті документів за­яву про невиконання наказодавцем своїх зобов'язань.

На відміну від документарних акредитивів, які забезпечують, насамперед, інтереси експортера, резервний акредитив як ін­струмент забезпечення платежу є більш гнучким та універсаль­ним. Зокрема, резервний акредитив може використовуватись ана­логічно документарному акредитиву для додаткового забезпечен­ня платежів на користь експортера, скажімо при розрахунках у формі інкасо або банківського переказу. Але такий акредитив може бути забезпеченням повернення раніше сплаченого імпор­тером авансу або сплати штрафів на користь імпортера при нена­лежному виконанні експортером умов контракту, тобто захищати інтереси імпортера, виступаючи аналогом авансової гарантії або гарантії виконання.

Резервний акредитив застосовується практично до будь-якої угоди. Його можна використати замість гарантій виконання кон­трактів, виконання договорів підряду на роботи і послуги, оплати товарних поставок. Його випускають також для гарантування ба­нківських кредитів або як гарантії однієї фірми іншою за міжфі-рмовим кредитуванням. У широкому розумінні резервний акре­дитив слугує для покриття ризиків невиконання, пов'язаних з традиційними документарними акредитивами.

96

Переказний (трансферабельний) акредитив орієнтований на потреби міжнародної торгівлі. Він дозволяє торговельному посе­реднику передати своє право на отримання коштів з акредитива клієнту-постачальнику і тим самим дає змогу йому оформлювати угоди з обмеженим використанням власних коштів. При цьому торговельному посереднику його покупець виставляє безвідкличний акредитив, який має бути чітко визначений як трансферабельний.

Рис. 5.3. Розрахунки за переказним акредитивом

Позначення: 1 — договір; 2 — договір; 3 — доручення на відкриття основ­ного акредитива; 4 — повідомлення на відкриття основного акредитива; 5 — підтвердження основного акредитива; 6 — доручення на переказування акредитива; 7 — повідомлення про відкриття переказного акредитива; 8 — підтвердження переказного акредитива.

За своєю сутністю трансферабельний акредитив являє собою зобов'язання банку, за яким бенефіціар (перший бенефіціар) мо­же уповноважити обслуговуючий його банк передати своє право на отримання коштів повністю або частково одному або кільком постачальникам (другому бенефіціару).

Після отримання від банку повідомлення про відкриття такого акредитива торговельний посередник може доручити банку пере­казати акредитив на свого постачальника або другого бенефіціа-ра. При цьому переказування має відповідати умовам першого акредитива, за деякими винятками.

1. Назва й адреса наказодавця акредитива може бути заміне­на на назву й адресу першого бенефіціара (посередника). Це дає

7 97

змогу приховати особу первинного покупця від другого бене-фіціара.

2. Сума акредитива (і ціна за одиницю товару) може бути зменше­на, що дасть змогу першому бенефіціару отримати свій прибуток.

3.Термін дії акредитива і період відвантаження можуть бути скорочені, що дає змогу першому бенефіціару мати час для по­дання документів за акредитивом після того, як їх подав другий бенефіціар.

4. Перший бенефіціар може замінити рахунки-фактури, а та­кож тратти другого бенефіціара на свої власні. Однак, обмінюю­чи ці документи, банк має розраховувати на оперативне співробі­тництво торговельного посередника: якщо він не надасть зазна­чених документів на першу вимогу, на адресу банку-емітента можуть бути відправлені рахунки-фактури другого бенефіціара. Для запобігання подібних ситуацій банк часто вимагає від торго­вельного посередника надання рахунків-фактур одночасно з дорученням на переказування акредитива.

Трансферабельний акредитив може бути переказаний лише один раз, тобто другий бенефіціар не може переказати його третьому бе­нефіціару. Одначе «зворотний переказ» другим бенефіціаром пер­шому бенефіціару не є другим переказом акредитива. Обмеження можливості переказування акредитива спрямоване на те, щоб зме­ншити зловживання і помилки при переоформленні документів.

Трансферабельний акредитив має низку переваг для посеред­ників. По-перше, він дає змогу посередникові не використовува­ти своїх власних грошових коштів і кредитних можливостей бан­ку. Це особливо важливо, коли банк посередника неохоче надає кредити на його користь. По-друге, переказні акредитиви можуть бути використані в такий спосіб, що покупцеві залишається неві­домою особа першого постачальника. Це важливо, якщо посере­дник сподівається на укладення подібних угод у майбутньому. Для цього він повинен звернути увагу на те, щоб основний акре­дитив не передбачав ніяких документів, котрі могли б мати ім'я першого постачальника.