7.1.2. Платіжне зобов'язання

Платіжне зобов'язання є формою гарантії, яка створює не-акцесорне, абстрактне зобов'язання щодо бенефіціара (рис. 7.2). Гарант залишається зобов'язаним навіть тоді, коли зобов'язання, яке становить основу договору, з якихось причин утрачено. Він повинен без заперечення здійснити платіж на першу вимогу. То­му він може і буде тільки перевіряти, чи правильно запитана га­рантія, тобто чи виконані формальні умови згідно з текстом гара­нтії. Він не буде перевіряти матеріальну правомірність пред'яв­лення вимог за гарантією.

Така форма гарантії створює бенефіціару досить надійне пра­вове становище. Він може вимагати негайної виплати, причому принципал або гарант не мають права заявляти протест. Тим са­мим бенефіціар звільняється не тільки від ризику неплатоспро­можності основного боржника, а й від ризику процесуального за­перечення. Це пов'язано з тим, що саме боржник (продавець, експортер) повинен вимагати назад платіж, який зроблено за га­рантією, якщо він вважає, що несе відповідальність за незадові­льне виконання контракту. І зовсім не кредитор (покупець, імпо­ртер) повинен домагатися реалізації своїх вимог, які виникають із незадовільного виконання контракту. Тут, як і при акредитиві, діє принцип «спочатку платити, потім вести судовий розгляд.