9.3. Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів у іноземній валюті

Процентна ставка — це ціна ресурсів. Розміщуючи вільні ресурси на грошовому ринку, їх власники намагаються отри­мати дохід, крім того, плата за користування ресурсами має включати:

• компенсацію кредитного ризику, що притаманний будь-якій кредитній операції, розмір цієї компенсації здебільшого залежить від класу позичальника;

175

• компенсацію за відволікання ліквідних коштів: лише незна­ чна кількість позик надається на умовах «до запитання» і повер­ тається на першу вимогу, основна ж частина коштів розміщуєть­ ся на визначений термін і не може бути повернена раніше його закінчення, бо це може викликати проблеми ліквідності;

• компенсацію за відкладений час одержання доходу: процен­ ти за кредит виплачуються найчастіше після закінчення терміну дії позики, тобто банк зможе використати дохід, одержаний від розміщення коштів, лише після їх повернення.

Розрізняють номінальну та реальну процентні ставки. Реальна процентна ставка являє собою номінальну ставку (тобто ставку, що склалася на ринку), скореговану на процент інфляції. Напри­клад, якщо номінальна ставка за депозитом становить — 8% річ­них, а рівень інфляції 6%, то реальна процентна ставка — 2%.

Рівень ринкових процентних ставок може бути визначений за формулою¹:

k = r + x*+p + m,

де k — рівень процентних ставок, що спостерігається на ринку;

r — реальна процентна ставка;

х* — очікуваний рівень інфляції;

р — надбавка (премія) за кредитний ризик, тобто за ризик втрат через неповерення коштів;

т — надбавка (премія) за процентний ризик, тобто ризик втрат унаслідок зміни ринкового рівня процентних ставок.

Реальна процентна ставка та інфляційна премія разом визна­чають номінальний рівень вільного від ризику ринкового процента (і = r + х).

Звідси:

k = і + р + т.

На рівень вільного від ризику ринкового процента, крім ін­фляції та інфляційного очікування, впливає ціла низка інших чинників:

• грошово-кредитна політика центрального банку: політика «дорогих грошей», спрямована на обмеження грошової маси, тя­ гне за собою зростання рівня процентних ставок і, навпаки, полі­ тика «дешевих грошей» сприяє зниженню процентних ставок;

• потреби уряду в кредитних ресурсах визначають процентні ставки на державні цінні папери, що є альтернативою розміщення

¹ Цим рівнянням описується так званий ефект Фішера, що визначає взаємозв'язок між номінальною та реальною процентною ставками та очікуваною інфляцією.

коштів (у країнах з розвинутою ринковою економікою вкладення коштів у державні цінні папери вважаються безризикованими): при значному дефіциті бюджету уряд підвищуватиме процент­ні ставки, щоб збільшити обсяги залучених коштів. Це, у свою чергу, змусить комерційні банки піднімати процентні ставки залучення коштів. У ті ж роки, коли потреба в коштах зменшу­ється, процентні ставки за державними цінними паперами зни­жуватимуться, що спричинить зниження процентних ставок на ринку;

• стан платіжного балансу країни. Процентні ставки є одним з інструментів коригування капітальних статей платіжного бала­ нсу: політика уряду, спрямована на залучення іноземних капіта­ лів, буде супроводжуватися діями центрального банку щодо під­ вищення рівня процентних ставок;

• попит на грошовому ринку, а також рівень економічної ак­ тивності: збільшення попиту, характерне для періоду підвищен­ ня рівня економічної активності, сприяє зростанню процентних ставок, економічний спад, що тягне за собою зменшення попиту, веде до падіння рівня процентних ставок;

• очікування на ринку: якщо очікується падіння процентних ставок, то ті учасники фінансового ринку, що мають вільні ре­ сурси, будуть намагатися розмістити їх на більш тривалий тер­ мін, щоб одержати максимальний прибуток від високих ставок на момент розміщення коштів, але позичальники, у свою чергу, за­ лучатимуть короткострокові депозити, очікуючи, коли ставки знизяться. У результаті довгострокові процентні ставки впадуть відносно короткострокових. Якщо очікується зростання процент­ них ставок, то попит на довгострокові позики збільшиться, оскі­ льки позичальники намагатимуться зафіксувати існуючі низькі ставки, водночас кредитори прагнутимуть уникнути довгостро­ кового розміщення коштів, унаслідок чого довгострокові ставки зростуть;

• рівень процентних ставок на світових фінансових ринках: інтернаціоналізація фінансових ринків та часткове або повне ска­ сування більшістю розвинутих країн обмежень на здійснення конверсійних операцій сприяють тому, що підвищення процент­ них ставок на одному з ринків зумовлює спрямування ресурсів туди, де вони принесуть максимальний дохід.

На рівень процентних ставок за депозитами в іноземній валю­ті в основному впливають чинники з боку країни походження цієї валюти, а не країни, де здійснюється операція з розміщення або залучення коштів.

176

12

177

A*R*D B-100

При здійсненні депозитних операцій в іноземній валюті про­центна сума розраховується на базі простого процента:

сума нарахованих процентів =

де А — сума депозиту;

R — ставка процента;

D — кількість днів процентного періоду;

В — базова кількість днів у році (360 або 365).

Для більшості валют базова кількість днів у році розрахову­ється як 360, але для деяких валют (британський фунт, ірландсь­кий фунт, бельгійський франк, сінгапурський долар, гонконгівсь­кий долар, південноафриканський ренд) базова кількість днів у році дорівнює 365.

Наприклад, процентна сума, що одержить банк при розміщен­ні 3 млн євро строком на один місяць під 5% річних, дорівнюва­тиме 12 500 євро:

LIBOR котируються для британських фунтів, доларів США, євро, швейцарських франків та японських єн. У плаваючих процентних ставках LIBOR використовується як база, до якої додаються ба­зисні пункти (basis points — b.p). Сто базисних пунктів дорівню­ють одному проценту, тобто 1 b.p = 0,01%. Наприклад, банк ко­тирує ставку розміщення доларів США у такий спосіб:

USD 6m LIBOR + 75 b.p (шестимісячна ставка LIBOR + 0,75%).

Для доларів США як база плаваючої ставки може використо­вуватися так звана базисна ставка прайм рейт (prime rate). Це ста­вка за короткостроковими комерційними позиками першоклас­ним позичальникам, що її котирують найбільші американські банки. Якщо позика в американських доларах здійснюється за межами США, то звичайно, використовується ставка LIBOR. Та­кож як база можуть бути використані: ставка FIBOR (Frankfurt Interbank Offered Rate), ставки державних цінних паперів та ко­мерційних паперів.

= 12500.

З 000 000*5*30 360*100

Процентна ставка зазвичай є річною процентною ставкою, во­на позначається р.а. (від латинського per annum — на рік).

У міжнародній практиці застосовують два способи написання процентної ставки: у вигляді десяткового дробу (5,125%) та зви­чайного дробу (5 1/8%).

Процентна ставка може бути фіксованою (fixed) або плаваю­чою (floating).

Фіксована процентна ставка встановлюється при розміщен­ні/залученні депозиту та залишається незмінною на весь період депозиту. Така ставка завжди використовується при коротко­строкових угодах.

Плаваюча процентна ставка може змінюватися протягом дії депозиту. Найчастіше плаваючі ставки за депозитами валютного ринку прив'язуються до ставки LIBOR. Вона являє собою серед­ню ставку, за якою найбільші британські банки кредитують пер­шокласних позичальників на міжбанківському ринку (London Interbank Offered Rate). Ця ставка фіксується на 11,00 год кожно­го дня. Існує також ставка LIBID (London Interbank Bid Rate), тобто ставка залучення коштів першокласними банками. Ставки