7.1.1. Поручительство

Відповідно до загального права іноземних держав поручите­льство є однією з форм гарантії і являє собою договір, згідно з яким одна особа (поручитель) бере на себе перед кредитором відповідальність за виконання боржником зобов'язання у повно­му обсязі або тільки частково (рис. 7.1).

Поручительство має акцесорний характер і має силу тільки в тому випадку, коли діє головне зобов'язання. Акцесорний харак­тер поручительства полягає в тому, що:

« зобов'язання поручителя не може бути більшим за обсягом або більш обтяжливим, ніж зобов'язання головного боржника. Однак воно може бути меншим і менш обтяжливим і стосуватися тільки частини боргу;

• за відповідних умов поручитель може використовувати пра­ во головного боржника на залік його вимог;

• поручителю належить право на всі заперечення проти вимог кредитора, які випливають з самого зобов'язання головного бор­ жника.

Поручительство, за відсутності іншої домовленості, забезпе­чує не тільки основне зобов'язання головного боржника, а й до­даткові зобов'язання, які виникають з основного відповідно до закону, наприклад зобов'язання сплатити законні відсотки за прострочку платежу, відшкодування збитків, що мали місце при невиконанні зобов'язання, сплату договірної неустойки.

142

Вимоги до поручителя виставляються кредитором не раніше терміну, коли головний боржник повинен був виконати своє зо­бов'язання. Поручитель, який сплатив борг за головного боржни­ка, опиняється щодо нього в тому самому становищі, в якому пе­ребуває кредитор. До поручителя переходять усі права, що сто­суються боржника, які належали кредитору, включаючи забезпе­чення (заставу, іпотеку тощо).

Слід мати на увазі, що акцесорність є критерієм розмежування між поручительством і платіжним зобов'язанням (гарантією). Якщо акцесорність має місце, то мова йде про поручительство, якщо її немає, то про платіжне зобов'язання.

143

Принципові моменти, які відрізняють поручительство від гарантії: