9.5. Депозитна позиція

Депозитна позиція — це різниця між сумою активів та зо­бов'язань в іноземній валюті, яка виникає внаслідок здійснення депозитних операцій (тобто залучення чи розміщення коштів).

Залучення чи розміщення коштів в іноземній валюті створю­ють довгу або коротку депозитну позицію в цій валюті. При за­лученні коштів залишки на кореспондентському рахунку банку в даній валюті збільшуються, тим самим відкривається довга пози­ція. Якщо ж банк розміщує кошти, то сума залишків на кореспо­ндентському рахунку зменшується, відповідно відкривається ко­ротка позиція.

Закрити позицію можна укладенням протилежної угоди. Якщо банк одночасно укладає угоди на залучення та розміщення одна­кової суми коштів у одній й тій самій валюті на однаковий тер­мін, то валютна позиція банку буде закрита. Якщо ж терміни дії угод або суми залучених та розміщених коштів не збігаються, то банк матиме відкриту позицію.

Наприклад, банк залучає 20 млн дол. США строком на один місяць, він цим створює довгу позицію (+20 000 000 USD). У той самий день він розміщує 10 млн дол., тобто створює коротку по­зицію (- 10 000 000 USD). У результаті цих операцій банк матиме відкриту довгу депозитну позицію в доларах США + 10 000 000 USD. Якщо ж банк залучив 10 млн дол. на три місяці та розмістив 10 млн дол. на шість місяців, то він закриває свою позицію лише на три місяці, а далі в нього виникає тримісячна коротка депози­тна позиція в доларах США.

Відкрита позиція завжди пов'язана для банку з ризиком лікві­дності та процентним ризиком. Слід зазначити, що сучасний стан розвитку міжбанківського ринку валютних депозитів дає змогу банку без особливих проблем вирівнювати ліквідність за опера­ціями в будь-якій валюті, що ж до процентного ризику то управ­ління ним є більш важким завданням. Гра на зміні процентних ставок є одним з основних елементів банківської діяльності. За­криваючи позицію за фіксованими або плаваючими ставками з однаковою базою (тобто здійснюючи процентний арбітраж на збігу

180

181

строків), банк одержує гарантований дохід, але позбавляє себе можливості використати сприятливі зміни процентних ставок.

Наприклад, 10 лютого банк уклав на умовах спот угоду про залучення 5 млн дол. США строком на три місяці під 7%. Пара­лельно банк уклав угоду про розміщення 5 млн дол. під 8% на та­кий самий термін. Дата валютування обох угод — 12 лютого, да­та закінчення депозитів — 12 травня. Отже, депозитна позиція банку закрита, банк не наражається ані на процентний ризик, ані на ризик ліквідності. Дохід банку від операції дорівнює:

5000000*(8-7)*90 360-100

Проте при здійсненні процентного арбітражу на збігу строків дохід банку фіксований і банк не може використати сприятливих змін процентних ставок.

Повернемось до нашого прикладу. Якщо протягом березня процентні ставки на ринку впадуть на 0,5%, банк не зможе знизи­ти ставки за залученими коштами до 6,5%.

Якщо ж банк навмисно залучає та розміщує ресурси на різні строки, тобто має намір закрити позицію пізніше за більш вигід­ною ставкою (процентний арбітраж на різних строках), то він зможе використати на свою користь сприятливі зміни процент­них ставок, але зазнає втрат, якщо його прогнози щодо руху про­центних ставок не виправдаються.

Приклад. 10 лютого банк уклав на умовах спот угоду про за­лучення 5 млн дол. США строком на один місяць під 7%. Пара­лельно банк уклав угоду про розміщення 5 млн дол. під 8% стро­ком на три місяці. Дата валютування обох угод — 12 лютого, дата закінчення першої угоди — 12 березня, а другої— 12 травня.

Протягом першого місяця позиція банку закрита. Проте з 12 бе­резня банк матиме коротку депозитну позицію в доларах США. Для закриття цієї позиції 10 березня банк укладає нову угоду про залучення 5 млн дол. США строком на один місяць, при цьому, враховуючи, що ставки впадуть на 0,5%, кошти залучаються під 6,5%. За умов, що процентні ставки продовжують знижуватися банк 10 квітня знов укладає угоду про залучення коштів, але вже під 6%.

У підсумку дохід банку становить 18 750 дол. США.

Тобто за умов, сприятливих для банку змін процентних ста­вок, арбітраж на незбігу ставок є більш дохідним, але при цьому банк наражається на процентний ризик і за умов несприятливих змін процентних ставок на ринку може зазнати збитків.

Закрита депозитна позиція не захищає банк від процентного ризику, якщо операції щодо залучення та розміщення коштів ма­ють різні бази нарахування відсотків, наприклад, залучення кош­тів під фіксовану ставку, а розміщення під плаваючу. У таких ви­падках банк має використовувати інші ринки або інструменти для захисту від процентного ризику (FRA, процентні ф'ючерси або свопи). Детальніше питання, пов'язані з управлінням процен­тним ризиком, будуть розглянуті в наступних розділах.