48.(?) Інституційні чинники формування ринкової моделі фінансової системи України

В механізмі взаємодії формальних та неформальних економічних інститутів в українській економіці з метою усунення та подолання диспропорцій та мутацій, які в ньому накопичились протягом останніх 10-15 років.

По-перше, це стосується відновлення реального наповнення конституційного принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. В тій частині, яка стосується проблематики цього дослідження, це наповнення пов'язане з більш чіткою законодавчою регламентацією обмежень, система яких виключала б взаємний перетин функцій кожної гілки влади та можливість взаємного привласнення цих функцій. Головна тенденція розвитку механізму санкцій за невиконання норм і правил полягає у їх постійному посиленні відносно суб'єктів господарювання при фактично повній безкарності державної бюрократії за впровадження корупційних регуляторних механізмів.

Необхідно, змістовно доповнити Кримінальний кодекс України та Кодекс України про адміністративні правопорушення низкою статей, що передбачали відповідальність державних службовців за розробку та прийняття регуляторних актів, що не відповідають приписам Конституції України та законів України. Причому матеріальна відповідальність за такі порушення має бути порівнянною з розміром річної заробітної плати чиновника, який став розробником незаконного акту або санкціонував його прийняття, а кримінальна відповідальність має передбачати можливість застосування до таких осіб заходу покарання у вигляді позбавлення волі з подальшою пожиттєвою забороною обіймати посади державного службовця.

У такий спосіб буде більш повно забезпечено баланс взаємної відповідальності держави та господарюючих суб'єктів за розробку та дотримання формальних норм і правил.

По-друге, необхідно також змінити статус Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. Його теперішній статус не виключає можливості відомчого тиску з метою «проштовхування» незаконних нормативно-правових актів корупційної направленості з боку інших відомств, які мають аналогічний статус в ієрархії органів державної влади.

По-третє, одночасно необхідно законодавчо забезпечити формування правових засад розвитку самоорганізації господарюючих суб'єктів, з метою переходу від декларативних механізмів саморегулювання, що містяться в існуючому законодавстві, до гарантування реального долучення спільнот господарюючих суб'єктів до розробки та прийняття не тільки підзаконних нормативно-правових актів, але й до розробки законів України. Одним з елементів такого механізму могло б стати надання права законодавчої ініціативи таким бізнес-спільнотам.

Нарешті, по-четверте, стосовно фінансового сектора економіки, що одним з найважливіших чинників генерування інституційних диспропорцій та аномалій у сучасній українській економіці є відсутність належної координації розвитку фінансового сектора економіки внаслідок його «розгягування» та сфери впливу декількох регуляторних органів.