47.(?) Інституціональьна структура фінансової системи. Інституціональні проблеми та інституціональні адаптації фінансового ринку в умовах асиметрії інформації та викривлення інституційних стимулів.
Фінансовий ринок опосередковує рух реальних фінансових ресурсів, об'єктом обміну на ньому виступають фінансові активи, які є однією з форм реалізації фінансових інструментів. Таким чином, фінансовий ринок можна визначити як сукупність суспільно-економічних відносин, що виникають із приводу купівлі і продажу фінансових активів. Із допомогою фінансових активів здійснюється передача фінансових інструментів від тих, хто має її надлишок, тобто від інвесторів, до тих, хто відчуває їх дефіцит, тобто до емітентів фінансових активів.
Стан ринку фінансових послуг безпосередньо залежить від ступеня розвитку фінансових інституцій, до яких відносять: страхові, фінансові, лізингові, факторингові, колекторські компанії, банки, кредитні спілки, ломбарди тощо. Загальний стан фінансового забезпечення трансформаційних зрушень в економіці країни перебуває у прямій залежності від обсягу ресурсів, які концентруються у вищевказаних установах.
Як свідчить досвід багатьох країн (у тому числі - найближчих сусідів України), кожен вид фінансових інститутів виконує власні функції в механізмах формування та використання заощаджень, а домінування одного з секторів може призвести до непередбачуваних наслідків. Саме в цьому ракурсі слід розглядати процеси конвергенції на світовому фінансовому ринку, коли усталені моделі побудови фінансового сектора набувають нових, до цього не властивих їм рис.
Отже, основою побудови ринкових відносин є фінансово-кредитні інститути як універсальні, так і спеціалізовані, що виступають основними фінансовими посередниками та дійовими суб'єктами процесу міжнародного інвестування.
Наявність фінансових інститутів, які здійснюють трансформацію грошових потоків у межах ринку, дає змогу подолати суперечність між потребами суб'єктів господарювання та обмеженими можливостями індивідуальних інвесторів, що зумовлена як часовим фактором, так і заощаджувальним потенціалом окремих власників капіталу.
Большинство экономистов признают, что классическая финансовая теория не способна объяснить функционирование реальных финансовых рынков. Это связано с наличием у этих рынков, как особых институциональных образований, некоторых особенностей. Из-за этого институт совершенной конкуренции, с присущим ему неограниченным числом свободно конкурирующих индивидов (акторов), даже теоретически не может служить идеальной моделью для финансового рынка, так как проблемы неблагоприятного выбора, морального риска, коллективного действия, принципала-агента, возникающие из-за наличия информационных асимметрий, сильно искажают действие ценового механизма и приводят к снижению эффективности функционирования финансового рынка.
С такой точки зрения финансовые рынки рассматривались нобелевским лауреатом Дж. Стиглицем, который обосновывал необходимость применять информационную парадигму в противовес рыночной для объяснения явлений на финансовом рынке, и Ф.Мишкиным, который удачно включил некоторые факторы, связанные с асимметрией информации, в финансовую теорию. Финансовый рынок является отличным от всех других рынков из-за того, что на нем происходит обмен обещаниями будущих платежей, а не реальных товаров.
Этот факт превращает достоверную информацию о возможностях и намерениях участников в ключевой фактор эффективности и делает финансовый рынок информационно интенсивным институтом. Следствием того, что владение достоверной информацией выливается в выгоды для «обладателей», все участники финансового рынка имеют большой стимул для присвоения определенной информации и недопущению других к ее использованию. Эта ситуация обусловливает наличие информационных асимметрий, которые становятся внутренней характеристикой (особенностью) института финансового рынка. Но именно эта особенность и приводит к возникновению ряда проблем, влияющих на эффективность финансового рынка.
Во-первых, может возникать проблема неблагоприятного выбора. Кредитор, который не имеет полной и достоверной информации о заемщике (последний имеет стимул скрыть негативную информацию о себе), может непреднамеренно выдать кредит некредитоспособному заемщику, в результате чего теряются финансовые ресурсы общества, инвестированные по направлению, наименее удачному из существующих.
Во-вторых, даже если кредитор сделал благоприятный выбор перспективного проекта и кредитоспособного заемщика, дальнейшее сокрытие информации о действительном использовании заемных средств может привести к явлению морального риска, то есть ситуации, когда заемщик, обеспечивший себя кредитными средствами, перестает беспокоиться об эффективности их дальнейшего использования, что также может привести в итоге к его неспособности вернуть кредит. В данной ситуации мы снова имеем потери в финансовой системе.
Финансовое посредничество. Большинство институциональных изъянов может быть устранено или смягчено в случае, если институциональное устройство финансового рынка сформировать более правильным образом. Во многих случаях, однако, это включает в себя ограничение конкурентности финансовых рынков. Например, когда ограниченное число хорошо организованных крупных финансовых посредников (таких как совместные фонды, инвестиционные компании, пенсионные и страховые фонды, банки, и т.п.) придет на смену бесконечному числу конкурирующих между собой независимых мелких инвесторов, то конкурентность данного рынка снизится – однако это еще не означает одновременного снижения и эффективности рынка. Как раз наоборот – такая институциональная организация (укрупнение участников) приводит к более эффективной работе финансового рынка; по сути она является ответом на потребность несовершенно функционирующего финансового рынка (а точнее, участников этого рынка) в повышении эффективности функционирования. Дело в том, что такое институциональное устройство дает этим новым и укрупненным участникам финансового рынка гораздо большую силу и конкурентные преимущества в результате экономии трансакционных издержек, большую способность и стимул к сбору информации (следовательно, способность избегать проблем неблагоприятного выбора и морального риска), а также повышенную способность к организации и координации своих действий (что позволяет эффективнее преодолевать проблему коллективного действия).
Репутация как «способствующий» институт. С позиций заемщика, репутація является тем приспособительным инструментом, который в рассмотренных институциональный условиях финансового рынка позволяет стимулировать инвестиции через финансовый рынок. Даймонд разработал модель финансового посредничества, в которой показал, что репутация наиболее успешных фирм позволяет им размещать свои ценные бумаги непосредственно среди конечных кредиторов, то есть выпускать прямой долг, вместо использования более дорогостоящего кредита банка.
Институциализация роли информационных технологий.
Благодаря развитию информационных технологий теперь стало возможным отличить «хорошие» займы от «плохих», и более точно оценить качество ценных бумаг мелких и малоизвестных заемщиков (компаний), в результате чего ЦБ некоторых компаний стали предлагаться по болем низкой цене, лучше отражающей их реальную стоимость (связанную с низкой кредитоспособностью).
Банк как адаптивный институт.
Эволюционно сформировавшимся институтом, который позволяет преодолеть информационную асимметрию и проблемы эффективного ресурсоразмещения, помнению многих экономистов, можно считать банк.
Банк способен на достижение такого результата благодаря системе стимулов, встроенных в его институциональную структуру. Даймонд (Diamond, 1984) анализирует эти стимулы через функцию «делегированного мониторинга»,которая вверена банку его вкладчиками и акционерами. Улучшенные стимулы банка происходят из возможности економить трансакционные издержки по сбору и обработке информации в результате установления тесных «клиентских отношений» с постоянными заемщиками, которые в итоге получают кредит по льготной ставке, но вместе с тем становятся институционально привязанными к своему банку.
- Науково-теоретичні проблеми і головні напрямки розвитку сучасної економічної науки.
- Методологія сучасної економічної теорії та її парадигма.
- Теорії лібералізму ті їх еволюція. Критика мейнстриму в сучасній економічній теорії.
- 4. Напрямки розвитку нової інституціональної економічної теорії.
- 5. Нова політична економія: методологічні принципи та теоретична концепція.
- 6. Розвиток теорії господарства і форми суспільного господарювання: ієрархія та спонтанний порядок.
- 7 . Людина в економічній системі та моделі її економічної поведінки.
- 8 . Відносини власності та влади в системі господарювання.
- 9. Методологія наукового пізнання: принципи та методи.
- 10. Теоретичне та емпіричне пізнання: поняття та головні характеристики.
- 11. Рівні економічних досліджень та їх структура.
- 12.Методи збору емпіричної інформації, їх особливості та недоліки
- 13.Загальнологічні та теоретичні методи наукового дослідження, особливості їх використання в наукових дослідженнях.
- 14.Соціально-історичні типи та стадії економічного розвитку. Моделі економічного зростання.
- 15.Неокласична теорія та інституційна економіка: порівняльний методологічний і теоретичний аналіз.(!)
- Глухие углы неоклассической теории конкуренции
- 16.Ринкова концентрація: форми, напрямки, рушійні сили та способи вимірювання.
- Показатели концентрации
- 17.Теорія квазіконкурентних ринків як методологічна основа розробки антимонопольної політики держави.
- 18.Основні завдання та особливості антимонопольної (амп) України.
- 19.Бар’єри входу на ринок та виходу з ринку: аналіз особливостей в українській економіці. Вплив на конкуренту поведінку підприємства.(!)
- 20.Інституційна теорія держави: функції, «провали» та «межі дії» держави.
- 21.Еволюційна та революційна динаміка інституціональних структур. Эволюционная и революционная динамика институциональных структур
- 22.Функції держави як інституційної структури.
- Методологія р.Коуза для визначення меж організації та ринку.
- 24. Нормы как результат рационального выбора и детерминанты действий экономических агентов
- 25. Фірма в теоретичних концепціях класиків і неокласиків. Х.Демсець «Ще раз про теорії фірми».
- Демсец х. «еще раз о теории фирмы»
- 1. Совершенная децентрализация
- 2. Некоторые проблемы теории фирмы на основе трансакционных издержек.
- 4. Фирмообразная структура.
- 5. Знания и организация специализации
- 26 . Управлінська теорія фірми: сутність та головні відмінності від інших концепцій. Ф.Махлуп. «Теорії фірми: маржиналістські, біхевіористські, управлінські».
- Махлуп ф. «Теории фирмы: маржиналистские, бихивиористские и управленческие»
- 27. Фірма в теоріях поведінки. Повна і процедурна раціональність. Г.Саймон. «Теорія прийняття рішень в економічній теорії».
- Саймон г.А. «Теория принятия решений в экономической теории и науке о поведении»
- 28. Фірма в теорії трансакційних витрат р.Коуз «Природа фірми».
- Коуз «Природа фирмы»
- 29. Асиметричність інформації та опортуністична поведінка: нові підходи до аналізу фірми. О.Е. Вільямсон «Вертикальна інтеграція виробництва: міркування з приводу невдач ринку».
- 1. Положительные доводы в пользу интеграции.
- Фірма як мережа контрактів. Специфічність активів. О.Е. Вільямсон. «Логіка економічної організації».
- 31. Інституційна парадигма фірми: особливості методологічних та теоретичних підходів до аналізу.
- 32. Фірма в теоріях прав власності та агентських відносин.
- 33. Фірма в еволюційній теорії економічних змін.
- 34. Необходимость, сущность и основные составляющие стратегии предприятия в современных условиях
- Инновации.
- 35. Стратегический анализ внутренней и внешней среды предприятия
- Коммерческая конкурентоспособность
- 36. Характеристика основных моделей стратегического портфеля предприятия
- 37. Стратегии роста предприятий: внешний и внутренний рост
- 1) Количественный
- 1. Стратегия сговора
- 2. Стратегия альянсов
- 3. Стратегия симбиотических партнеров
- 4. Стратегии предоставления полномочий
- 38. Стратегии взаимодействия фирм
- 1. Стратегия сговора
- 2. Стратегия альянсов
- 3. Стратегия симбиотических партнеров
- 4. Стратегии предоставления полномочий
- 39. Базовые модели и концепции корпоративных финансов в современной экономической теории
- 40. Теоретические основы и критерии принятия финансовых решений предприятий
- 41. Теория структуры капитала и оптимизация источников финансирования компании.
- Правило минимального финансового равновесия:
- Оптимальное соотношение собственного и заемного капитала – правило 50 х 50.
- Оптимальное соотношение в распределении прибыли:
- 42. Финансовые механизмы инвестиционной и дивидендной политики компании.
- Оценка факторов, влияющих на размеры, сроки и саму целесообразность выплаты дивидендов. Все факторы делятся на факторы:
- Выработка типа дивидендной политики с учетом факторов и в соответствии с общей финансовой стратегией предприятия. Различают 3 типа дивидендной политики:
- 43. Финансово-ориентированная концепция развития в современной экономической науке.
- 44. Модели финансовых систем и их сравнительные преимущества
- 45. Вплив моделі фінансової системи на соціально – економічний розвиток країни.
- 46. Міжнародне податкове планування та форми організації підприємницької діяльності (партнерство, корпорації). S-корпорації. Пірамідальна структура тнк.
- 47.(?) Інституціональьна структура фінансової системи. Інституціональні проблеми та інституціональні адаптації фінансового ринку в умовах асиметрії інформації та викривлення інституційних стимулів.
- 48.(?) Інституційні чинники формування ринкової моделі фінансової системи України
- 49. Економічна теорія фінансової поведінки домогосподарств.
- 50. Еволюція теоретичних концепцій економічної організації
- 1. Классическая теория организации
- 51. Сучасні тенденції оррганізаційних змін та чинники ефективної організації
- 52. Механізми та моделі ефективного функціонування економічної організації (1)
- 53. Адаптаційні можливості та перспективні форми ефективної економічної організації
- 54. Представники інституціоналізму про самосоціалізацію великих корпорацій як складову економічних систем
- 55. Роль теорії соціального партнерства в сучасній економічній науці
- 56. Формування і розвиток теорії соціалізації економічних систем.
- 57. Особливості функціонування соціально орієнтованих систем: методологія, теорія, практика.
- 58. Теоретичні засади дослідження об’єктивності формування і розвитку тіньової економіки. (не знаю от куда это брать)
- 1. Теневая экономика как явление экономической и общественной жизни.
- 59. Особенности корпоративной благотворительности в Украине как составляющей социальной ответственности компаний и корпораций.
- 60. Сутність та особливості стратегічних альянсів
- 61. Межфирменная кооперация: теоретическое обоснование в теориях р. Коуза и о. Уильямсона.
- Внутренняя организация: положительные аспекты:
- Соображения по поводу неудач рынка
- 62. Ефекти історичної обумовленості розвитку.
- 63. Типологія соціальної поведінки м. Вебера. Теорія неповної раціональності
- 64. Характеристика неокласичних теорій економічного циклу, теорія реального економічного циклу
- 65. Характеристика посткейнсіанських моделей економічного зростання
- 66. Характеристика постнеокласичних моделей економічного зростання