1. Поняття операцій банків в іноземній валюті

Поняття «операції банків в іноземній валюті» є найсут­тєвішою складовою широко вживаних у банківському законодав­стві України двох інших майже тотожних понять — «валютні операції» та «операції з валютними цінностями».

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15—93 валютні операції визначаються як операції, пов'язані з:

- переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій між резидентами у валюті України;

- використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

- увезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, пересиланням і переказуванням за її межі валютних цінностей.

При цьому до валютних цінностей у широкому значенні цього терміна названим вище Декретом відносять:

- валюту України — грошові знаки у вигляді банкнот, казна­чейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а та­кож вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підля­гають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у вкладах у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у ва­люті України;

- іноземну валюту — іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнарод­них розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківсь­ких металах;

- банківські метали — золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані ) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Отже, операції банків в іноземній валюті — це такі валютні операції банків, головним об'єктом яких є іноземна валюта у го­тівковій та безготівковій формах, а також у вигляді платіжних документів та інших цінних паперів, виражених у грошових оди­ницях іноземних держав і в міжнародних розрахункових (клірин­гових) одиницях.

Постановою Правління НБУ від 4 лютого 1998 р. № 34 за­тверджено Класифікатор іноземних валют, де вони поділені на три групи:

1) вільно конвертовані валюти, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та прода­ються на головних валютних ринках світу і дозволяються для здійснення інвестицій в Україну, та банківські метали;

2) вільно конвертовані валюти, які широко не використову­ються для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продаються на головних валютних ринках світу;

3) неконвертовані валюти.

Суб'єктами банківських операцій в іноземній валюті окрім банків, участь яких є обов'язковою, можуть бути всі інші суб'єк­ти зовнішньоекономічної діяльності, передбачені Законом Украї­ни «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Комерційні банки відповідно до чинного законодавства України мають право здійснювати валютні операції тільки після отримання генеральної ліцензії НБУ. Банки, яким надано право на проведення валютних операцій, називаються уповноважени­ми і зобов'язані здійснювати валютний контроль за операціями своїх клієнтів. Порядок і умови видачі банківських ліцензій рег­ламентуються положенням «Про порядок видачі банкам банків­ських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275.

Існуюча в Україні система валютного регулювання та валют­ного контролю встановлює різний правовий режим для резиден­тів і нерезидентів.

Резидентами є:

- фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном (постійне місце проживання — місце прожи­вання на території України не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території України протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, за умови, що таке проживання не є наслідком виконання Цією особою службових обов'язків або зобов'язань за догово­ром (контрактом);

- юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які провадять свою діяльність на підставі законів України;

- дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які користуються імуніте­том і дипломатичними привілеями, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не ведуть підприємницької діяльності.

Нерезидентами вважаються:

- фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;

- юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з постійним місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому чис­лі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України (постійне місцезнаходження — місцезнаходження офіційно зареєстрованого головного органу управління (контори) суб'єкта господарської (зовнішньоекономічної) діяльності);

- розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їхні філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також представництва інших органі­зацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

Зміст операцій банків в іноземній валюті має багато спільного з операціями цих банків на внутрішньому ринку країни з націо­нальною валютою, оскільки теж включає розрахунково-касове обслуговування клієнтів, залучення депозитів, надання кредитів, видачу гарантій, консультування тощо. Водночас зовнішньоекономічні операції складніші порівняно з іншими видами діяльнос­ті. Це зумовлено тим, що у їх здійсненні:

- беруть участь нерезиденти;

- використовуються різні види валютних цінностей;

- виникають додаткові ризики, зокрема валютні;

Варто також зауважити, що різні види банківських операцій в іноземній валюті характеризуються неоднаковим ступенем скла­дності та ризикованості. Наприклад, ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті є порівняно простим видом валютних операцій, тоді як валютні операції на міжнародних ринках вважаються найскладнішими і потребують наявності підключення до міжнарод­них інформаційних систем та елект­ронних систем платежів в іноземній валюті, а також спеціально обладнаного операційного залу (дилерської кімнати, бек-офісу), високої кваліфікації банківських спеціалістів.