1. Загальні засади діяльності банків з касового обслуговування клієнтів

Готівка як одна з форм грошей має істотні відмінності порівняно з безготівковими грошима, що спричинює значну спе­цифіку їх обороту. Готівкові гроші здійснюють свій оборот поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини між економіч­ними суб'єктами. Тому вплив банків на їх оборот відносно слаб­кий, він не регламентується положеннями і вимогами платіжних систем, а визначається безпосередньо економічними суб'єкта­ми — платниками й одержувачами грошей.

Такий характер обороту готівки має певні переваги для еко­номічних суб'єктів. Він дає їм можливість якнайповніше реалізу­вати свої права і цілі, яких вони хочуть досягти в певних економічних відносинах. У готівкових операціях легко зберегти комерційну таємницю, уникнути контролю з боку конкурентів, зменшити витрати на розрахункові послуги банків, зменшити ризики втрат від банкрутства банків, підвищити свою ліквідність тощо.

Разом з тим високий рівень анонімності та позабанківський оборот роблять готівку дуже зручною для обслуговування неза­конної антисуспільної діяльності та тіньового бізнесу, здатного ухилятись від оподаткування. Оборот готівки поза банками знач­но ускладнює концентрацію її вільних запасів у банках задля формування їх резервів та здорожчує вартість останніх. Ускладнюється також трансформація готівкових платежів у безготівкові, що гальмує зниження суспільних витрат на забезпечення еконо­мічного обороту платіжними засобами.

Готівкові гроші піддаються також підробленню. Фальшування сьогодні загрожує багатьом валютам світу, у тому числі гривні, стало чи не найприбутковішим видом нелегального бізнесу, що завдає значної шкоди окремим економічним суб'єктам та еконо­міці в цілому.

Щоб максимально зменшити негативні наслідки та ризики ви­користання готівки, держави запроваджують механізми регулю­вання і контролю обороту готівки, використовуючи для цього ті моменти, коли готівка проходить через каси банків — централь­ного і комерційних.

Розпочинається оборот готівки від Національного банку України завдяки продажу її комерційним банкам для задоволен­ня потреб клієнтів (потік 1). Наступним етапом руху готівки є видача її банками клієнтам (потік 2). Для цього використовуєть­ся насамперед готівка з власних надходжень і куплена в інших банках та в НБУ (потоки 3, 4, 1). На суму виданої клієнтам го­тівки зменшуються залишки безготівкових коштів на їх поточ­них рахунках, що надає цим операціям характеру купівлі готів­ки в банках.

Клієнти банків одержану в них готівку і частину готівки з вла­сних надходжень (торговельної та інших видів виручки) викори­стовують для виплати доходів своїм працівникам (заробітної плати, премій тощо) та різних соціальних виплат (пенсій, допо­моги, стипендій тощо) (потоки 5 та 6), а частину використовують для взаємних міжгосподарських платежів (потік 7).

Після цього закінчується відцентровий рух готівки (від НБУ), і вона опиняється в розпорядженні домогосподарств. Тут до неї приєднується готівка, одержана населенням прямо з банків у ви­гляді позичок та вилучення вкладів (потік 8). Ці суми домогосподарства використовують на свої потреби: частково, для поповнення грошових запасів, а в більшій частині — на оплату товарів та послуг, куплених для забезпечення життєдіяльності сім'ї, на купівлю фінансових активів (акцій, облігацій, дорогоцінних ме­талів тощо) (потоки 9, 10). Частину готівки населення вносить у банки на погашення позичок і на вклади (потік 11).

Цими потоками починається доцентровий рух готівки (у на­прямі НБУ). Одержану готівкову виручку фірми та інші юридич­ні особи частково використовують для задоволення своїх потреб, а в більшій частині вносять у банки для зарахування на їх рахун­ки (потоки 6, 7, 12). Одержану від клієнтів готівку банки можуть використати:

- на видачу (продаж) клієнтам за їхніми заявками (потоки 2, 3);

- на продаж іншим комерційним банкам (потік 4);

- решта продається центральному банку (потік 13).

Потоком № 13 завершується доцентровий рух готівки, вона повертається на висхідні позиції (в НБУ) і може бути спрямована в новий оборот або взагалі вилучена з обороту.

Крім потоків, які обслуговують економічні відносини між ос­новними секторами економіки (домогосподарства, фірми, держа­ва, банки), готівка здійснює багато додаткових переміщень у середині кожного сектору, обслуговуючи значний обсяг потреб економічних суб'єктів та населення. Зокрема, готівка широко обслуговує економічні відносини між окремими домогосподарствами: базарна торгівля, надання різноманітних послуг, купівля-продаж рухомого та нерухомого майна тощо (потік 9). Подібний потік готівки обслуговує також відносини між окремими небанківськими юридичними особами (потік 7), хоч держава всіляко обмежує використання готівки в цій сфері. Досить потужні пото­ки готівки формуються у зв'язку з обслуговуванням депозитно-кредитних відносин між банками та населенням (потоки 8 та 11).

Як видно з наведеної схеми, ключове місце в обороті готівки займає центральний банк. Він спрямовує її в оборот і вилучає, за необхідності, з обороту. Це зумовлено тим, що згідно з чинним законодавством центральний банк є монопольним центром емісії готівкових грошей у країні: визначає дизайн і номінал банкнот і монет, купюрну структуру готівкової маси, розробляє систему захисту грошових знаків від підроблення, забезпечує виготов­лення банкнот і монет, формує їх запаси так, щоб за обсягами та територіальним розміщенням вони найбільш повно відповідали потребам банків у готівці.

Широкі регулятивні можливості НБУ як емісійного центру спричинили покладення на нього відповідальності за загальну організацію готівкового обороту в країні: прийняття відповідних нормативних документів, обов'язкових для виконання всіма еко­номічними суб'єктами, включно з банками; установлення поряд­ку роботи з готівкою в банках та в їх клієнтів і правил касового обслуговування банками клієнтів; визначення правил та органі­зація інкасації і перевезення грошових цінностей; контроль за до­триманням банками встановлених правил здійснення операцій з готівкою; планування обороту готівкових коштів через каси бан­ків та ін.

Проте свою місію регулятора готівкового обороту НБУ може ефективно виконати лише за участі комерційних банків. Адже якраз через них проходить переважна частка всієї маси готівки, що дає їм значно ширші можливості регулювати і контролювати готівкові потоки відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ. У зв'язку з цим операції комерційних банків з готівкою (ка­сові операції) набувають великого значення як для самих цих ба­нків, так і для банківської системи в цілому.

Касові операції банків полягають у прийманні готівки від клі­єнтів, зарахуванні її на рахунки, збереженні прийнятих коштів та видачі готівки на вимогу клієнтів. Особливо важливим і відпові­дальним для банку є своєчасне і повне задоволення вимог клієн­тів на видачу готівки. Від цього залежить довіра клієнтів до бан­ку, їх можливість вільно розпоряджатися своїми коштами, нормально виконувати свої зобов'язання по заробітній платі та інших платежах, що здійснюються готівкою.

Касові операції мають велике значення самих банків, для їхніх клієнтів і для банківської системи в цілому. Приймаючи готівку від клієнтів — юридичних і фізичних осіб, банки збільшують свої резерви, за рахунок чого можуть розширювати активні операції та забезпечувати зростання доходів. Видаючи готівку клієнтам, банки стягують комісійну плату, яка поповнює їхні доходи. В операціях з готівкою банки можуть надавати своїм клієнтам чи­мало додаткових послуг (з інкасації, самообслуговування тощо), які також дають додаткові доходи.

Клієнти банків через касові операції надають своїм грошовим коштам депозитну форму, що сприяє їх кращому збереженню та використанню, одержанню додаткових доходів від депозитних процентів. Водночас у них зростає ймовірність втрат завдяки ри­зику неліквідності банків.

Банківська система, регулюючи касові операції, залучає готів­ку у внутрішньобанківський оборот. Завдяки цьому вона збіль­шує свої резерви і скорочує витрати на готівковий обіг, поліпшує структуру грошової маси, підвищує урегульованість і прозорість грошового обороту, обмежує використання грошей для обслуго­вування тіньових доходів.

Важлива роль касових операцій у діяльності банківської сис­теми зумовлює необхідність їх централізованого регулювання. З метою його здійснення НБУ визначив основні вимоги до організації банками касового обслуговування клієнтів:

- дотримання норм чинного законодавства та вимог норма­тивних актів НБУ щодо організації готівкового обігу;

- прогнозування установами НБУ готівкового обігу відповід­но до вимог основних засад грошово-кредитної політики та конт­роль за дотриманням прогнозних показників;

- повне і своєчасне забезпечення потреб економіки в готівко­вих коштах;

- своєчасна видача установами банків готівки в межах наяв­них на рахунках коштів і на цілі, попередньо визначені клієнтами в їх грошових чеках;

- створення умов для залучення готівки до кас банків та сприяння скороченню готівкових платежів у розрахунках за то­вари і послуги.

Банківські касові операції ґрунтуються на організаційних за­ходах, пов'язаних з регулюванням готівкового обігу. Це переду­сім складання прогнозних розрахунків касових оборотів та орга­нізація контролю за виконанням прогнозних показників з надходжень і видач готівки; розроблення календаря видач готів­ки по днях місяця і по окремих клієнтах; установлення для кож­ного клієнта ліміту залишку каси; визначення строків та порядку інкасації виручки для організацій торгівлі та сфери послуг тощо. Згідно з цими заходами кожний клієнт банку для одержання ка­сових послуг повинен попередньо:

- розробити і подати банку прогнозний розрахунок своїх ка­сових оборотів на квартал (якщо банк складає свій прогноз касо­вих оборотів);

- повідомити банку визначений день одержання готівки на виплату заробітної плати та інші платежі;

- подати банку розрахунок ліміту й одержати встановлений йому ліміт залишку каси;

- подати прізвище особи, відповідальної за одержання і до­ставку готівки з банку, та спосіб її транспортування;

- обладнати окреме приміщення для здійснення операцій з готівкою (касу).