logo
Підручник

2. Факторинг і форфейтинг

Факторинг — це операція, яка поєднує низку посеред­ницько-комісійних послуг з кредитуванням оборотного капіталу суб'єкта господарювання. Основою факторингу є перевідступлення першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи дру­гому кредитору з попередньою або наступною компенсацією ва­ртості такого боргу першому кредитору. Фактично банк (факто­рингова компанія) купує рахунки-фактури постачальника за відвантажену продукцію, виконані роботи чи надані послуги.

Згідно з Цивільним кодексом України за договором факторин­гу (фінансування під перевідступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати гро­шові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт перевідступає або зобов'язується перевідступити факторо­ві своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Факторингові операції, крім купівлі права на вимогу боргу, включають:

- кредитування у вигляді попередньої оплати боргових вимог;

- ведення бухгалтерського обліку постачальника, зокрема ре­алізації продукції (роботи, послуг);

- інкасування дебіторської заборгованості постачальника;

- страхування постачальника від кредитного ризику; — інші послуги, пов'язані із грошовою вимогою, право якої клієнт перевідступає факторові.

Учасниками факторингової операції можуть бути:

- посередник (фактор), тобто комерційний банк або фактори­нгова компанія;

- постачальник товарів (робіт, послуг);

- покупець.

Відносини між суб'єктами факторингу регулюються догово­ром, який укладається у письмовій формі між фактором і поста­чальником. У ньому дається перелік істотних умов, до яких, зок­рема, належать ті, що захищають інтереси сторін — взаємні зобов'язання і відповідальність сторін, розмір кредиту і плати за факторингове обслуговування, вид факторингу. Оскільки факторингові операції мають ризикований характер, то перед укладен­ням договору фактор ґрунтовно вивчає фінансово-господарську діяльність клієнта-постачальника. Оцінка фінансового стану під­приємства впливає на прийняття фактором позитивного рішення про укладення факторингової угоди та її зміст.

Факторингові операції можна класифікувати за багатьма озна­ками.

1. За сектором ринку, де здійснюються факторингові операції, розрізняють внутрішній та зовнішній (міжнародний) факторинг.

- внутрішній факторинг передбачає, що постачальник, покупець і фактор перебувають під юрисдикцією однієї країни.

- у разі зов­нішнього факторингу суб'єкти факторингової угоди перебувають під юрисдикцією різних країн.