3. Види операцій банків з платіжними картками та їх характеристика

Запровадження нових інформаційних технологій і ко­мунікацій у банківській діяльності, розвиток електронної техніки тощо обумовили подальший розвиток операцій банків із використанням платіжних карток. Вони використовуються не лише для розрахунково-касового обслуговування клієнтів, а й використо­вуються при наданні банками інших послуг, зокрема кредитуван­ні, залученні коштів населення на вклади (через депозитні банкомати). З огляду на те, що прогрес не стоїть на місці, операції з використанням платіжних карток будуть і далі удосконалюватися та розвиватися.

Операції банків з платіжними картками можна класифікувати за різними ознаками. Залежно від суб'єктів-одержувачів послуг за платіжними картками розрізняють операції з ними для юридич­них та фізичних осіб.

Залежно від обліку операцій з платіжними картками у балансі банку їх поділяють на:

- операції, що обліковуються на балансових рахунках. Ці операції, у свою чергу, можуть бути активними й пасивними;

- операції, що обліковуються на позабалансових рахунках.

За ознакою резидентності розрізняють операції з платіжними картками емітентів-резидентів та емітентів-нерезидентів.

Залежно від виду валюти, у якій здійснюються операції, розріз­няють операції із платіжними картками, які здійснюються в націо­нальній та іноземній валюті. У разі здійснення розрахунку з ви­користанням платіжної картки у валюті, яка відрізняється від ва­люти картрахунку, уповноважений банк здійснює перерахунок суми за операцією у валюту картрахунку за курсом, порядок установлення якого визначений у договорі між клієнтом та упов­новаженим банком-емітентом. У межах України переказування коштів за операціями, які ініційовані із застосуванням платіжних карток, здійснюється в гривнях. В іноземній валюті воно може здійснюватися лише між власними рахунками фізичних осіб, які відкриті банком-емітентом.

Залежно від того, хто оплачує операції з платіжними картка­ми, виокремлюють операції за рахунок: держателя, власника кар­трахунку та торговця.

З погляду типу платіжної системи розрізняють операції, що здій­снюються з картками локальних та міжнародних платіжних систем.

Залежно від технологічної схеми проведення операцій із за­стосуванням платіжних карток виокремлюють операції:

- он-лайн, тобто операція з карткою, технологічна схема використання якої передбачає наявність під час виконання операції безперервного телекомунікаційного зв'язку в режимі реального часу між терміналом (банкоматом), на якому виконуєть­ся операція, та еквайром, а через нього з емітентом; де здійсню­ється авторизація цієї операції;

- оф-лайн, тобто операція з використанням платіж­ної картки, технологічна схема виконання якої не потребує під час виконання операції безперервного зв'язку в режимі реального часу з емітентом та еквайром.

Виходячи з економічної суті операції виокремлюють фінансо­ві та нефінансові операції з платіжними картками.

До фінансових операцій з платіжними картками відносять:

- зарахування (поповнення) коштів на картрахунки клієнтів;

- безготівкова оплата за товари (послуги);

- виплата заробітної плати працівникам підприємств, органі­зацій і установ;

- переказування коштів клієнтом зі своїх картрахунків на інші власні рахунки та на рахунки інших осіб;

- одержання готівки в касах банків, інших фінансових уста­нов, торговців і через банкомати, у тому числі екстрене отриман­ня готівки у разі втрати держателем платіжної картки.

До нефінансових операцій з платіжними картками відносять:

- установлення та оновлення (зміна) терміну дії платіжної картки;

- установлення та зміна лімітів платіжної картки;

- одержання клієнтом додаткових карток довіреним особам (держателям);

- зміна ПІН-коду для здійснення операцій;

- блокування операцій по картці внесенням її в СТОП-ЛИСТ;

- отримання виписки про залишок коштів на картрахунку, а також довідок, пов'язаних з операціями по картрахунку.

Зарахування (поповнення) коштів на картрахунки готівкою через каси банків, переказуванням коштів з інших рахунків та за рахунок наданого клієнту кредиту, а також видача готівки через каси банку регулюються відповідними нормативно-правовими актами НБУ, що стосуються проведення касових операцій та безготівкових розрахунків в Україні.

Деякі банки пропонують своїм клієнтам, власникам платіжних карток, таку послугу, як поповнення картрахунку через депозитні банкомати, а також здійснення обміну валют за допомогою банкомату. Щоправда, подібні послуги в Україні широкого застосу­вання в банківській практиці ще не набули.

Безготівкові розрахунки населення у сфері торгівлі та послуг є важливою операцією банків. їх здійснення забезпечується, зок­рема, через використання платіжних карток.

Для того щоб можна було здійснити безготівкові розрахунки, клієнт (покупець) повинен мати платіжну картку, а торговець — укласти договір еквайрингу (тобто технологічного, інформацій­ного обслуговування торговців та виконання розрахунків з ними за операції, здійснені із застосуванням спеціальних платіжних за­собів) із банком — членом платіжної системи та придбати спеціальне обладнання — платіжний термінал або імпринтер. Платіж­ний термінал — це електронний пристрій, призначений для ініціювання переказування з рахунку, у тому числі видачі готів­ки, отримання довідкової інформації і друкування документа за операцією із застосуванням спеціального платіжного засобу. Ім­принтер — це пристрій, призначений для перенесення рельєфних реквізитів платіжної картки на сліп, тобто паперовий документ, який підтверджує здійснення операції з використанням платіжної картки й містить набір даних щодо цієї операції та реквізити пла­тіжної картки.

Перш ніж придбати товар держатель платіжної картки пови­нен упевнитися у тому, що торговець працює з відповідним ви­дом картки. Для здійснення розрахунків торговець має перекона­тися у тому, що платіжна картка відповідає всім критеріям, а потім проводить авторизацію, тобто процедуру отримання дозво­лу на проведення операції із застосуванням платіжної картки. Одержавши дозвіл на проведення операції, торговець оформляє сліп або квитанцію платіжного термінала залежно від установле­ного на підприємстві обладнання. Потім він може вимагати під­твердження особи держателя платіжної картки. Останній або під­писує сліп чи квитанцію платіжного термінала (перевіряється відповідність цього підпису зразку на платіжній картці), або вво­дить свій ПІН-код. Держателю торговець разом зі сліпом (квитан­цією платіжного термінала) повинен видати чек касового апара­та, що підтверджує факт оплати товару.

Операції з використанням платіжної картки торговець має здійснювати лише в присутності її держателя, якщо інше не узго­джено з держателем або передбачено правилами платіжної сис­теми для окремих видів операцій. Якщо держатель картки ввів ПІН-код у процесі здійснення операції, то торговець не має права вимагати від нього підписання квитанції платіжного термінала, сліпа або будь-яких інших первинних документів, що підтвер­джують проведення операції, якщо інше не передбачено прави­лами платіжної системи.

Якщо покупець відмовився від придбання товару, то торго­вець має негайно скасувати авторизацію.

Придбані із застосуванням платіжної картки товари можуть бути повернені торговцю згідно з правилами, установленими за­конодавством. Отже, держателю має бути повернена відповідна сума коштів. Таке повернення здійснюється через зарахування коштів на картрахунок у порядку, визначеному правилами платі­жної системи, або готівкою, якщо це не суперечить правилам платіжної системи.

Документи за операціями із застосуванням платіжних карток мають статус первинних (сліп, квитанція платіжного термінала, чек банкомата), можуть виготовлятися у паперовій або електронній формі.

Чек банкомата друкується і надається держателю платіжної картки на його вимогу. Чек банкомата може не видаватися у разі застосування банкомата у внутрішньобанківських системах ав­томатизації касових операцій. У цьому разі обов'язково з пері­одичністю, визначеною у договорі між банком і клієнтом, останньому надається виписка за операціями, здійсненими через банкомат.

Сліп оформлюють у кількох примірниках. Один видається клієнту, другий залишається у торговця, а третій надсилається до банку. Задокументувавши операцію, торговець створює реєстр із сумами кожної трансакції (тобто інформації в електронній формі про окрему операцію із застосуванням платіжної картки, яка сформована за результатами її виконання), загальною сумою, за­гальною кількістю сліпів та ін. Якщо у звітному періоді вилуча­лися заблоковані або фальшиві платіжні картки, то до реєстру включається і ця інформація. Потім кілька примірників разом зі сліпами в узгоджені строки передаються еквайру (юридичній особі, яка здійснює еквайринг) для формування й направлення до процесингового центру або розрахункового банку (тобто уповноваженого платіжною організацією відповідної платіжної системи банку, що відкриває рахунки членам платіжної системи та бере участь у проведенні взаєморозрахунків між ними) платіжних по­відомлень для обробки та виконання на їх підставі розрахунків за виконані операції. Після перевірки сліпів та фіксації їх прийому, банк переказує кошти з рахунку покупця на рахунок продавця.

Здійснені операції з використанням платіжних карток із засто­суванням платіжних терміналів оформляються квитанціями пла­тіжного термінала. У цьому разі платіжне повідомлення форму­ється платіжним терміналом і може бути передане еквайру в процесі авторизації або збережене в пам'яті термінала у формі журналу (реєстру) платіжних повідомлень, який передається ек­вайру в узгоджені терміни для подальшого направлення до про­цесингового центру чи розрахункового банку.

Банки можуть пропонувати власникам платіжних карток такі послуги, як «сплата комунальних платежів» та «персональний платіж». Послуга може надаватися через банкомат, у його основ­ному меню вибирається пункт «Платежі», потім — категорія пла­тежу. Інформація стосовно кожного платежу вводиться послідов­но, тобто спочатку вводяться дані щодо одного платежу, після завершення операції вводиться інформація стосовно наступного платежу і т. д.

Однією з операцій, які здійснюються за допомогою платіжної картки, є оплата мобільного зв'язку та послуг інтернет-провайдерів. Більшість банків пропонують таку послугу через продаж електронних ваучерів різних номіналів провідних операторів. Власне, електронний ваучер — це код, що роздруковується у ви­гляді паперового чека і використовується для попередньої оплати послуг зв'язку. Придбати такі ваучери можна як за готівковим розрахунком безпосередньо у банку, так і безготівковим через ме­режу банкоматів. Розпочавши операцію, після вибору мови, вве­дення ПІН-коду, треба натиснути клавішу навпроти напису на моніторі «Оплата послуг», далі — «Мобільний зв'язок». Потім треба вибрати потрібного оператора і суму, на яку є бажання по­повнити свій рахунок за мобільний зв'язок. Отримавши чек із ко­дом і дотримуючись правил поповнення, вводять код у телефон. Гроші надійдуть на рахунок клієнта через кілька хвилин. До речі, банкомати також можуть здійснювати продаж електронних ваучерів держателям міжнародних карток, випущених будь-яким банком.

За допомогою банківської платіжної картки може здійснюва­тися виплата заробітної плати працівникам підприємств, органі­зацій та установ. Вирішивши видавати заробітну плату працівни­кам через банк, підприємство має обрати банк-емітент платіжних карток, а також заручитися згодою працівників. Як правило, згода працівників на одержання зарплати через банк оформляється заявою працівників або може бути складений список бажаючих отримувати зарплату за допомогою платіжних карток, а праців­ників ознайомлять з ним під особистий підпис.

Щоб реалізувати зарплатний картковий проект, підприємство підписує з банком договір і забезпечує підписання договорів між банком і працівниками. Обов'язково перед підписанням договору працівників повинні ознайомити з умовами одержання і викорис­тання платіжних карток. Для відкриття працівникам картрахунків у банку довірена особа підприємства подає до банку документи, передбачені чинним законодавством. Зокрема:

- паспорт або документ, що його заміняє, а також документ, який підтверджує повноваження довіреної особи;

- документи (або копії документів, завірені в установленому порядку), на підставі яких банк може ідентифікувати юридичну особу;

- заяву юридичної особи про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб;

- перелік фізичних осіб із зазначенням прізвища, ім'я, по ба­тькові та ідентифікаційного номера платника податків кожної фі­зичної особи, засвідчений підписом керівника і відбитком печат­ки юридичної особи.

На підставі зазначених вище документів банк здійснює іден­тифікацію юридичної особи, потім укладається договір про від­криття рахунків на користь фізичних осіб.

Порядок переказування підприємством коштів до банку для виплати заробітної плати працівникам визначається угодою між банком і підприємством. Зокрема, за кілька днів до виплати зар­плати до банку подається відповідно оформлена відомість (реєстр) розподілу зарплати в електронній та паперовій формі. До банку також подаються платіжні доручення на перерахування зарплати, на оплату комісійної винагороди банку, на перерахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів. Банк здійснює зарахування коштів, що надійшли для виплати заробітної плати, на відповідні картрахунки, з яких їх власники за допомогою платіжних карток одержують належну їм зарплату.

За допомогою банкоматів банки надають послугу переказу­вання коштів з однієї платіжної картки на іншу. Ці картки мають бути картками одного банку-емітента, а обидва картрахунки відкриті в одній валюті. Для здійснення цієї операції треба знати номер картки одержувача коштів, вибрати в банкоматі відповідне меню та ввести відповідну інформацію.

Однією з найпоширеніших операцій з платіжною карткою є використання її для одержання готівки через банкомат. Застосо­вуються різні моделі банкоматів, проте всі вони працюють майже однаково. Робота з банкоматом держателя картки побудована в діалоговому режимі: банкомат ставить запитання, а держатель обирає один із запропонованих варіантів.

Для того щоб зняти готівку, необхідно переконатися в тому, що банкомат обслуговує вид картки держателя та працює. Після того, як платіжна картка встановлена в банкомат і він її прийме, банкомат запропонує вибрати мову спілкування з ним. Потім не­обхідно ввести ПІН-код, що складається з чотирьох цифр. Якщо ПІН-код набраний неправильно, то банкомат запропонує держа­телю зробити нові спроби, але коли він (держатель) помилиться втретє, то картка буде вилучена банкоматом.

Після введення коду банкомат пропонує вибрати розмір суми готівки для видачі: можна скористатися однією із запропонова­них сум або ввести свою. При цьому окремі банкомати інформу­ють про номінали наявних банкнот та можуть запропонувати де­ржателю зробити вибір для отримання в них суми готівки, що знімається. Якщо банкомат не в змозі видати гроші, то з'явля­ється повідомлення із зазначенням причини відмови.

У разі успішної авторизації, банкомат видає готівку держате­лю, пропонує забрати платіжну картку та чек банкомата.

Якщо каси банків здійснюють операції з видачі готівки за пла­тіжними картками, держателю картки має бути виданий сліп або квитанція платіжного термінала.

Держатель платіжної картки готівку зі свого картрахунку мо­же одержати не лише в касі банку, іншої фінансової установи або в банкоматі, а й у торговців. Ця операція можлива тоді, коли останні оснащені платіжним терміналом або імпринтером, у тому числі з'єднаним чи поєднаним з регістратором розрахункових операцій (РРО), і приймають до обслуговування платіжні картки Для оплати вартості товарів чи послуг. Готівку торговець може видавати як зі своєї виручки, так і з коштів, отриманих у банку. При цьому він проводить авторизацію (якщо це передбачено правилами платіжної системи) і роздруковує квитанцію платіжного термінала (сліп) і чек РРО. Зауважимо, що НБУ, платіжні органі­зації та банки — члени платіжних систем можуть установлювати обмеження з видачі готівки за платіжними картками.

Якщо держатель втратив (тобто загубив або у нього вкрали) платіжну картку, то йому треба негайно звернутися до банку з проханням заблокувати її. Тоді він може не хвилюватися, що хтось скористається коштами з його картрахунку. Утім послуга блокування, тобто внесення картки в СТОП-ЛИСТ, в окремих банків є платною. В цьому разі клієнт покриває банку також ви­трати, пов'язані з виготовленням нової платіжної картки. Якщо клієнту гроші потрібні будуть негайно, то через службу допомоги платіжної системи можна отримати послугу екстреного одержан­ня готівки. Однак така допомога доступна лише власникам певних платіжних карток і здебільшого є платною.

По закінченні строку дії платіжної картки, який зазначений на самій картці та в договорі між клієнтом і банком, її необхідно здати до банку для заміни на іншу, оскільки після закінчення останнього дня місяця року, зазначеного на її лицьовому боці, вона стає недійсною.

На окремі операції з використанням платіжних карток банки можуть установлювати ліміти (обмеження). Так, з метою зни­ження ризику використання карток банки встановлюють ліміти на: разову видачу готівки через банкомат; здійснення дебетових операцій за один день або місяць по одній картці, у тому числі зняття готівки через банкомат; кількість обслуговувань через ба­нкомат по одній картці за день; кількість обслуговувань через РОS-термінал при оплаті товарів і послуг на підприємствах тор­гівлі, сфери послуг та отримання готівки в касах банку по одній картці за день; кількість операцій, зняття готівки чи оплату това­рів у країнах підвищеного ризику. За згодою банку встановлені ним обмеження на операції з платіжними картками можуть бути змінені за умови звернення клієнта до банку.

Держателі банківських платіжних карток можуть у будь-якому банкоматі в мережі свого банку-емітента змінити старий ПІН-код своєї картки на новий. Для цього потрібно вставити картку в банкомат, потім увести старий ПІН-код, у меню банкомата вибрати операцію «Зміна ПІН» та ввести чотири цифри нового коду, і ПІН буде змінено.

Держателі платіжних карток можуть оперативно отримувати інформацію про стан картрахунку. Це можна зробити кількома способами. Один із них полягає в тому, що про залишок коштів та про останні операції за картрахунком можна довідатися через банкомат, роздрукувавши чек про стан картрахунку або міні-виписку про останні операції за ним.

Дізнатися про стан картрахунку можна, просто зателефонува­вши до банку. Назвавши номер картки, пароль, держатель отри­мує відповідну інформацію.

Одержати інформацію про стан картрахунку можна у вигляді повідомлень, які надходять на мобільний телефон або на адресу електронної пошти власника платіжної картки. Повідомлення про стан картрахунку може відбуватися:

- за подією, коли звіт про стан картрахунку банк надсилає після кожної операції за ним;

- за відповідний звітний період, коли звіт банк надсилає у заздалегідь визначений власником картки час — щоденно, щотижня, щомісяця.