Етапи процесу управління банківськими ризиками

Існує п'ять взаємопов'язаних етапів процесу управління банківськими ризиками:

- ідентифікація (виявлення) ризику;

- кількісна та якісна оцінка (вимірювання) ризику;

- мінімізація ризиків;

- контроль за ризиком;

- моніторинг ризику.

Незалежно від своєї структури кожна система управління ри­зиками має включати такі елементи:

Виявлення ризику. Належне виявлення ризику — це насампе­ред визнання та розуміння наявних ризиків або ризиків, що мо­жуть виникнути у зв'язку з новими діловими ініціативами. Вияв­лення ризику має бути постійним процесом, що має здійсню­ватися як На рівні окремої операції, так і на рівні портфелів;

Вимірювання ризику. Точне і своєчасне вимірювання ризиків є надзвичайно важливим компонентом ефективного управління ризиками. Банк, який не має системи вимірювання ризиків, має обмежену здатність контролювати ризики або здійснювати їх мо­ніторинг. Крім того, розвиненість інструментів управління ризи­ками, які використовує банк, має бути адекватною складності і рівню ризиків, які він узяв на себе. Банк має періодично переві­ряти надійність інструментів вимірювання, які він використовує. Належні системи вимірювання ризиків передбачають оцінювання як окремих операцій, так і портфелів. Основними методами оці­нювання банківських ризиків, які найчастіше використовуються в сучасній світовій практиці і дедалі більшого поширення набу­вають в Україні, є: метод аналогій, експертний метод, метод фі­нансових коефіцієнтів, статистичні методи;

Мінімізація ризиків. У процесі мінімізації банківських ризиків банк може вдатися до різних методів. Вибір мето­ду або групи методів управління банківськими ризиками зале­жить від стратегії конкретного банку, ставлення керівництва до проблеми ризику, рівня підготовки працівників банку, кола клієнтів та особливостей того сегмента ринку, що його обслуговує банк. Так, для спеціалізованих банків можливості застосування методу диверсифікації обмежені. Банк, який працює з невелики­ми клієнтами, може не встановлювати лімітів.

Якщо рівень ризику з якоїсь причини не вдається мінімізувати, керівництво банку може прийняти рішення про його обмеження. Обмеження ризику або його зниження до допустимого рівня дося­гається обмеженням обсягів операцій, у зв'язку з якими виникає ризик, і/або скороченням періоду, протягом якого банк наражаєть­ся на відповідний ризик. Обмеження обсягів операцій забезпечує зменшення можливих втрат, а скорочення ризикового періоду дає змогу знизити ймовірність настання негативної події.

У своїй діяльності банки можуть використовувати методи уникнення ризику, відмовляючись від проведення певних фінан­сових операцій, освоєння нових ринків, упровадження нових по­слуг і продуктів та інших дій, які супроводжуються підвищеним ризиком. Але в банківській практиці, на відміну від решти видів бізнесу, такий підхід не завжди прийнятний. Якщо компанія мо­же працювати без залучення кредитних ресурсів, розміщення коштів на депозитах, купівлі цінних паперів, проведення експор­тно-імпортних операцій і завдяки цьому уникнути багатьох видів ризиків, то для банку такий шлях неприйнятний. Адже більшість банківських операцій зумовлюється насамперед потребами клієн­тів, без яких банк існувати не зможе;

Контроль ризику. Банк має встановити обмеження і довести їх до виконавців за допомогою положень, стандартів та/або про­цедур, які визначають обов'язки і повноваження працівників. Ці контрольні обмеження мають бути дійовими інструментами управління, які можна уточнювати в разі зміни умов або рівня толерантності до ризику. Банк має визначити послідовність про­цесу надання дозволів на виключення або зміни обмежень ризи­ку, якщо вони є обґрунтованими;

Моніторинг ризику. Банки мають здійснювати моніторинг ри­зиків для забезпечення своєчасного відстеження рівнів ризиків і винятків із тих чи інших правил. Звіти про моніторинг мають бути регулярними, своєчасними, точними та інформативними і надава­тися відповідним посадовим особам для вжиття необхідних заходів.

Банк має забезпечити систематичне здійснення аналізу ризи­ків, спрямованого на їх виявлення та оцінювання їх величини. Мета аналізу — зрозуміти сутність ризиків, на які наражається банк, та визначити, чи не стануть вони перешкодою для виконан­ня його завдань, стратегії та політики. Тому такий аналіз повинен здійснюватися постійно як на рівні установи в цілому, так і на рі­вні окремих підрозділів та включати виявлення, вимірювання й оцінювання всіх видів ризиків. При цьому важливо з'ясувати зв'язок і взаємний вплив між різними категоріями ризиків. Отже, управління ризиками має супроводжуватися переглядом завдань, обраної стратегії, розробленої організаційної структури та меха­нізмів контролю.