1. Організаційна структура та управління банком

Організаційна структура комерційного банку визначається дво­ма основними моментами:

- структурою управління банком;

- структурою його функціональних підрозділів та служб.

Згідно з положеннями законів України «Про господарські товариства» та «Про банки і банківську діяльність» структура управління кооперативними, пайовими та акціонерними банками з недержавною формою власності є такою:

Структура управління державним банком має свою специфіку. Держава реалізує свої права власника також через органи управління і контролю. Однак вища управлінська ланка держав­ного банку суміщає функції вищого органу управління та спос­тережного органу. Структура управління державним банком є такою:

Вищим органом управління акціонерного з недержавною формою власності є загальні збори акціонерів, а пайового та кооперативного банку – загальні збори учасників.

Збори вирішують стратегічні завдання в діяльності банку:

- визначення основних напрямків діяльності банку, затвердження планів його діяльності та звітів про їх виконання;

- обрання та відкликання голів і членів спостережної ради та ревізійної комісії;

- внесення змін та доповнень до статуту банку;

- затвердження річних результатів діяльності банку, включаючи дочірні підприємства, порядку розподілу прибутку;

- прийняття рішення про додатковий випуск акцій (для акціонерного банку) чи встановлення розміру та порядку внесення учасниками додаткових вкладів для збільшення статутного капіталу (для пайового чи кооперативного банку);

- затвердження звітів і висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора;

- прийняття рішення про припинення діяльності банку, призначення ліквідатора, затвердження ліквідаційного балансу;

- інші питання, що віднесені статутом банку до компетенції загальних зборів учасників.

Загальні збори скликаються щорічно, не пізніше ніж через місяць після складання балансу банку за звітний рік.

Вищим органом управління державного банку є наглядова рада.

Діяльність наглядової ради визначається відповідним положен­ням, затвердженим на її засіданні, а повноваження визначені Зако­ном України «Про банки і банківську діяльність» і включають усі повноваження вищого органу управління банків з недержавною формою власності (загальним зборам учасників) за винятком при­йняття рішення про зміну статутного капіталу, припинення діяльності банку, формування наглядової ради. Рішення про зміну роз­міру статутного капіталу та припинення діяльності державного банку приймає Кабінет Міністрів України після отримання відпо­відного висновку НБУ. Якщо банк ліквідується внаслідок неплато­спроможності — отримання висновку НБУ не є обов'язковим. Наглядова рада державного банку формується з числа кандидатур, призначених Верховною Радою України та Президентом України. До її складу входять сім членів, призначених на посаду постано­вою Верховної Ради України, та сім членів, призначених на посаду Указом Президента. Термін повноважень членів наглядової ради — п'ять років. До складу наглядової ради можуть входити громадяни України, у тому числі народні депутати та представники ор­ганів законодавчої влади, які відповідають таким вимогам:

- наявність вищої економічної або юридичної освіти чи на­укового ступеня у галузі економіки, фінансів, права;

- досвід роботи в органах законодавчої влади, на керівних посадах центральної виконавчої влади, в банківських установах чи досвід наукової, практичної роботи у галузях економіки, фінансів, права.

Очолює вищий орган управління державного банку голова, який обирається наглядовою радою зі складу її членів.

Крім функцій, які притаманні загальним зборам учасників, на­глядова рада також виконує функції, аналогічні тим, що покла­даються на спостережний орган банку з недержавною формою власності.

Вищий орган управління будь-якого банку реалізує свої за­вдання та функції безпосередньо через виконавчі та контрольні органи, які повністю йому підзвітні.

Виконавчим органом управління акціонерних банків недержа­вної форми власності є правління, а кооперативних та діючих сьогодні в Україні пайових банків — рада директорів. Правлін­ня банку (рада директорів) діє на основі затвердженого загальни­ми зборами учасників чи спостережною радою банку положення і вирішує всі питання поточної діяльності, які не належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Цей виконавчий орган діє від імені банку і підзвітний загальним зборам учасників та спостережній раді. Керує роботою виконавчого органу голова правління (голова ради директорів), який обирається чи призначається згідно зі статутом банку і має право представляти банк без доручення. Голова правління банку не може бути одночасно головою загальних зборів учасників.

Виконавчим органом державного банку є правління, повно­важення якого визначаються статутом. Кандидатури голови та членів правління державного банку обов'язково узгоджуються з Національним банком України.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю банку здій­снює ревізійна комісія. Склад ревізійної комісії банку з недержав­ною формою власності затверджується загальними зборами уча­сників. Персональний та кількісний склад ревізійної комісії дер­жавного банку визначається наглядовою радою. Члени ревізійної комісії обираються зі складу учасників банку або їх представни­ків за винятком працівників банку. Повноваження ревізійної ко­місії затверджуються статутом, а порядок її роботи визначається положенням, затвердженим вищим органом управління банку. Засідання комісії повинні проводитися у разі необхідності, але не рідше одного разу на рік. З ініціативи спостережної ради, наглядової ради чи власника істотної участі банку можуть проводити­ся позачергові засідання. Ревізійна комісія підзвітна вищому ор­гану управління банком.

Завданнями ревізійної комісії є:

- контроль за дотриманням банком законодавчих та нормативних актів, що регулюють банківську діяльність;

- розгляд звітів внутрішнього і зовнішнього аудиторів, підготовка відповідних пропозицій та винесення їх на розгляд загаль­них зборів, спостережної ради банку, а в державному банку — наглядової ради;

- складання висновку за річними звітами та балансами банку, без якого вищий орган управління не має права затверджувати фінансовий звіт банку.

Ревізійна комісія здійснює перевірки фінансово-господарської діяльності за дорученням загальних зборів, спостережної ради, наглядової ради або на вимогу власника істотної участі. Резуль­тати перевірок доводяться до відома вищого управлінського ор­гану банку.

Банки з недержавною формою власності за рішенням загаль­них зборів учасників створюють спостережний орган із самих учасників з метою загального керівництва роботою банку і кон­тролю за роботою правління (ради директорів) та ревізійної ко­місії. Таким органом є спостережна рада, яка захищає інтереси учасників у перерві між проведенням загальних зборів. Рада ви­рішує стратегічні завдання управління та розвитку банку.

Спо­стережна рада згідно з положеннями Закону України «Про бан­ки і банківську діяльність» має такі повноваження:

- призначає і звільняє голову та членів правління (ради директорів), керівника служби внутрішнього аудиту банку;

- контроль за діяльністю виконавчого органу банку;

- визначення зовнішнього аудитора;

- установлення порядку проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку;

- прийняття рішення щодо покриття збитків;

- приймає рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, відокремлених підрозділів, затвердження їх статутів і положень;

- затвердження умов оплати праці та матеріального стиму­лювання членів правління банку;

- підготовка пропозицій щодо питань, які виносяться на зага­льні збори учасників;

- здійснення інших повноважень, делегованих загальними зборами учасників банку.

Організаційна структура банку включає функціональні слу­жби та підрозділи, кожен з яких виконує певні операції і має свої права та обов'язки. Основним критерієм створення функціональних служб і підрозділів банку є економічний зміст та обсяг операцій, які він виконує. Департаменти, управління або відділи (залежно від обсягу операцій та масштабності самого банку, йо­го регіональної структури) формуються, як правило, відповідно до класифікації окремих банківських операцій або їхніх груп за функціональним призначенням. Тому їх кількість і конкретна назва у різних банків можуть бути неоднаковими. Так, у струк­турі найбільших банків України основна функціональна лан­ка — департаменти, окремі з яких складаються з управлінь і відділів. Найпоширенішою структурною одиницею у більшості вітчизняних банків є управління. Для малих та безфілійних бан­ків, а також банківських філій характерною структурною оди­ницею є відділ.

Незалежно від виду банку, його масштабності, спеціалізації та обсягу виконуваних операцій всі вони обов'язково створю­ють функціональні підрозділи, які виконують базові банківські операції. Так, виконання депозитних операцій та операцій з кредитного і розрахунково-касового обслуговування вимагає створення всіма банками депозитних та кредитних підрозділів і підрозділів, що здійснюють розрахунково-касове обслугову­вання клієнтів.

Підрозділи депозитних операцій виконують операції з мо­білізації грошових коштів від юридичних, фізичних осіб на бан­ківські рахунки (поточні, депозитні (вкладні) тощо) та інших банків на кореспондентські і депозитні рахунки, а саме: укла­дення договорів, ведення обліку та аналіз депозитних операцій, нарахування процентів на залишок коштів на банківських раху­нках, надання необхідної інформації для планування ресурсів банку.

Підрозділи кредитних операцій здійснюють кредитування юридичних і фізичних осіб. Банк може надавати кредити під­приємствам та організаціям різних галузей економіки, іншим банкам, своїм філіям, населенню. Специфіка кожного виду кре­диту, їх призначення, сфери використання, строк та механізм кредитування обумовлюють створення окремих структурних одиниць у рамках кредитного підрозділу. Так, відділ загальної організації кредитних операцій визначає загальну політику бан­ку і механізм її реалізації в конкретних економічних умовах; розробляє загальну методику кредитування, оцінювання креди­тоспроможності потенційного позичальника; вивчає кредитні ризики і визначає способи їх мінімізації. Відділи короткострокового, довгострокового кредитування та кредитування насе­лення визначають потребу в кредиті, вивчають кредитоспромо­жність клієнтів, укладають кредитні договори, організовують видачу, контролюють цільове використання та своєчасність по­гашення відповідно короткострокових, довгострокових та спо­живчих кредитів.

Варто зауважити, що коли та чи інша операція займає вагоме місце у структурі активних чи пасивних операцій, то відповідні відділи можуть існувати як самостійні підрозділи. Так, деякі банки організовують облік і аналіз всіх операцій з іншими банками, своїми філіями та центральним банком через самостійний під­розділ міжбанківських операцій. Розвиток факторингових, лізин­гових операцій зумовлює необхідність створення відповідних підрозділів.

Окремі банки створюють підрозділи кредитного обслугову­вання клієнтів за масштабністю бізнесу: підрозділи кредитування малого і середнього, роздрібного, корпоративного бізнесу. Крім того, деякі банки формують самостійний підрозділ оцінювання кредитоспроможності потенційних позичальників, який займа­ється виключно вивченням кредитоспроможності клієнтів та веде відповідну картотеку за кожним із них.

Підрозділи розрахунково-касового обслуговування здійсню­ють відкриття та ведення банківських рахунків на вимогу всіх ка­тегорій клієнтів, проводять безготівкові розрахунки, видачу та приймання готівки через каси банку. Активний розвиток картко­вого бізнесу в Україні звичайно вплинув на структуру цих під­розділів. Операції з платіжними пластиковими картками банки проводять через спеціально створені підрозділи.

Сучасні банки все частіше створюють самостійні підрозділи для комплексного обслуговування окремих клієнтів чи окремих категорій клієнтів. Найпоширенішим є створення підрозділу з обслуговування VІР-клієнтів, хоча окремі банки мають самостій­ні підрозділи, що обслуговують лише одного клієнта, частка яко­го в операціях банку є вагомою.

З метою управління ризиками всі банки за чинним законодав­ством створюють в обов'язковому порядку підрозділ з питань аналізу та управління ризиками і постійно діючі комітети: кредит­ний, комітет з питань управління активами і пасивами, тарифний комітет. З метою оперативного контролю за поточною діяльністю всі банки мають службу внутрішнього аудиту.

Підрозділ з питань аналізу та управління ризиками встано­влює ліміти щодо окремих операцій, ліміти ризиків банків-контрагентів та країн банків-контрагентів; визначає структуру балансу відповідно до рішень вищої управлінської ланки банку з питань політики щодо ризиковості та прибутковості діяльності банку.

Для забезпечення додаткових заходів щодо управління ризи­ками і захисту інтересів вкладників та інших кредиторів, інвесто­рів банки створюють постійно діючі комітети: кредитний, тариф­ний та комітет з управління активами і пасивами.

Кредитний комітет має повноваження приймати рішення про надання нового кредиту більшістю голосів. До його компетен­ції належить щомісячне (станом на 1-ше число) оцінювання якості активів банку та підготовка пропозицій щодо формування резерву на покриття можливих втрат від їх знецінення.

Тарифний комітет створюється з метою проведення політи­ки банку у сфері вартості послуг, регулярного щомісячного аналізу співвідношення собівартості послуг та ринкової конкуренто­спроможності діючих тарифів. Саме цей комітет відповідає за політику банку з питань операційних доходів.

Комітет з питань управління активами і пасивами (КУАП) повинен щомісячно оцінювати собівартість пасивів і прибутковість активів та приймати рішення щодо політики процентної маржі; ана­лізувати ступінь відповідності активів і пасивів за строками та нада­вати рекомендації структурним підрозділам банку щодо їх діяльно­сті в разі виявлення розбіжності у часі між активами і пасивами.

Служба внутрішнього аудиту створюється за рішенням спо­стережної ради банку з недержавною формою власності чи на­глядової ради державного банку і підзвітна та підпорядкована їм. Повноваження та порядок роботи служби визначаються відповід­ним положенням про внутрішній аудит, який кожен банк розроб­ляє самостійно.

Кандидатура керівника служби внутрішнього аудиту узгоджу­ється із Національним банком України, а працівники цієї служби у разі призначення на посаду дають письмове зобов'язання про збереження банківської таємниці і нерозголошення інформації щодо діяльності банку.

На службу внутрішнього аудиту покладено виконання таких функцій:

- нагляд за поточною діяльністю банку;

- контроль за дотриманням чинного законодавства, нормати­вно-правових актів НБУ та рішень органів управління банку;

- перевірка результатів поточної фінансової діяльності банку;

- аналіз інформації щодо діяльності банку, професійної придатності та дотримання повноважень посадовими особами банку;

- розроблення та надання спостережній раді банку (наглядо­вій раді державного банку) висновків та пропозицій за результа­тами перевірок;

- інші функції, пов'язані із наглядом та контролем за діяльністю банку.

Поряд з підрозділами, які виконують базові банківські опера­ції та забезпечують управління ризиками, в банківських устано­вах створюється цілий ряд інших підрозділів.

Підрозділи валютних операцій створюються в банках, що мають ліцензію на їх здійснення.

Із пожвавленням роботи фондового ринку виникає необхід­ність створення спеціальних підрозділів операцій з цінними па­перами, повноваженнями яких є емісія та розміщення власних цінних паперів; випуск і розміщення цінних паперів сторонніх емітентів (андеррайтинг); купівля-продаж цінних паперів від вла­сного імені та за власний рахунок; купівля-продаж цінних папе­рів за кошти і за дорученням клієнтів; депозитарні послуги тощо. Деякі банки створюють спеціальні підрозділи з роботи з окреми­ми видами цінних паперів, наприклад векселями.

Підрозділи з управління філіями створюють, як правило, багатофілійні банки. Ці підрозділи керують діяльністю філій, відді­лень, контролюють правильність проведення ними кредитної по­літики і здійснення кредитних операцій, допомагають упрова­джувати нові методи роботи, нові технології виконання окремих банківських операцій.

Сучасний банк багато уваги приділяє питанням рентабельнос­ті, ліквідності, конкурентоспроможності, а тому формує структу­рні підрозділи, які аналізують поточну діяльність банку, його конкурентну позицію та прогнозують діяльність банку на перспективу. Це підрозділи аналізу та прогнозування діяльності банку й маркетингових досліджень.

Банки як юридичні особи мають у своїй структурі служби, які не виконують суто банківських операцій, але їх функціонування забезпечує нормальну діяльність банківської установи. Це бухгал­терія, підрозділи роботи з персоналом, фінансовий, юридичний, адміністративно-господарський підрозділи, а також підрозділи експлуатації та програмної підтримки комп'ютерної техніки тощо. Серед таких служб деякі створюються в обов'язковому порядку згідно з нормами чинного законодавства та нормативно-правовими актами НБУ (наприклад, підрозділи, до компетенції яких входять управління ризиками та внутрішній аудит) чи з ініці­ативи самого банку (наприклад, служба безпеки банку).

З іншого боку, сучасний банк може надавати окремі послуги без створення спеціалізованого підрозділу. Прикладом можуть бути послуги Інтернет-банкінгу, мобільного та телефонного банкінгу.

Згідно з нормами Закону України «Про господарські товарис­тва» визначення конкретної організаційної структури банку є компетенцією загальних зборів учасників. Однак вищий управлінський орган може передавати вирішення цього питання іншим органам управління (спостережній раді, правлінню банку). Функ­ціонування окремих служб і підрозділів регламентується відповід­ними внутрішніми положеннями банку, які затверджуються від­повідним органом управління.