4. Довірчі послуги банків

Під довірчими (трастовими) розуміють послуги, засновані на довірчих правовідносинах, коли одна осо­ба — засновник — передає своє майно у розпорядження іншій особі — довірчому власнику — для управління в інтересах тре­тьої особи — бенефіціара. Отже, в зазначених правовідносинах беруть участь три сторони:

- довіритель майна (засновник) — юридична або фізична осо­ба, яка заснувала траст та/або передала довірчому власнику повноваження власника належного їм майна відповідно до умов укладеного між ними договору;

- довірчий власник (траст) — сторона, яка здійснює управління майном. Ним можуть бути спеціалізовані трастові компанії (довірчі товариства) або трастові відділи банків;

- бенефіціар — особа, на користь та в інтересах якої надаються довірчі послуги. Ним може бути сам довіритель майна або третя особа.

Виникнення та розвиток довірчих послуг пов'язані з цілою низкою факторів, зокрема:

- відсутністю або недостатнім рівнем знань та вміння у власників майна, щоб розпоряджатися ним, особливо великим та різних видів;

- вірогідністю втрати власником свого майна у разі само­стійного здійснення ним операцій, які потребують відповідних професійних знань;

- зростаючою заінтересованістю клієнтів в одержанні дедалі більшого набору банківських послуг;

- зростаючою конкуренцією між банківськими та небанківськими фінансово-кредитними установами, між самими бан­ками на ринку грошей і ринку капіталів та щодо залучення нових клієнтів;

- проблемами ліквідності банків та зниженням рівня прибут­ковості традиційних банківських операцій і послуг;

- порівняно невеликими витратами на здійснення зазначених послуг;

- трастові послуги дають можливість залучити значні кошти, які можуть використовуватися банком і приносити йому доходи.