2. Залежно від складу суб'єктів лізингу розрізняють:

- прямий лізинг, за якого власник майна самостійно здає його в лізинг. Фактично має місце двостороння угода, за якою лізин­годавець безпосередньо, без третьої сторони, передає майно лі­зингоодержувачу. Різновидом прямого лізингу є зворотний лі­зинг, що передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передання цього майна йому в лізинг. У цьому разі лізингодавець практично-надає кредит під заставу майна, що перебуває у розпо­рядженні продавця лізингоодержувача;

- непрямий лізинг, коли передавання майна відбувається через посередників. У цьому випадку має місце класична тристороння угода або багатостороння угода з більшою кількістю учасників. При цьому можуть застосовуватися різні схеми із залученням бан­ку. За однією з них банк надає лізинговій компанії кредит на придбання об'єкта лізингу під його заставу, а лізингова компанія, зда­вши майно в лізинг, погашає банку кредит і сплачує проценти за користування ним за рахунок отримуваних від лізингоодержувача лізингових платежів. За другою схемою банк сам купує майно (стає його власником), за допомогою лізингової компанії здає його в лізинг і отримує лізингові платежі. Роль лізингової компанії зво­диться до обслуговування цієї операції.