6. Операції з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням

Дорогоцінні метали — це золото, срібло, платина і ме­тали платинової групи у будь-якому вигляді та стані. Дорогоцін­не каміння — це природні та штучні (синтетичні) мінерали в си­ровині, необробленому та обробленому вигляді (виробах). Операції з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням включають дії, пов'язані з: виникненням та припиненням права власності та інших прав на дорогоцінні метали та каміння; над­ходженням дорогоцінних металів та каміння до місць їх збері­гання, а також зі зберіганням і відпуском у встановленому по­рядку дорогоцінних металів та каміння; зміною вмісту або фізичного стану дорогоцінних металів та каміння у будь-яких ре­човинах і матеріалах під час їх видобутку, виробництва та вико­ристання; ввезенням дорогоцінних металів та каміння у країну з-за кордону та вивезенням їх із неї.

Банки здійснюють на ринку дорогоцінних металів операції з банківськими металами. До останніх належать золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і поро­шках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів. Найвищими пробами банківських металів визнаються проби не нижче ніж: для золота — 995,0; для сріб­ла — 999,0; для платини та паладію — 999,5.

Залежно від обсягу здійснюваних операцій та їх різновидів розрізняють такі види ринків дорогоцінних металів:

1. Міжнародний, або світовий, ринок. Він є всеохопним, на ньому реалізуються угоди з великими партіями металів. Правила здійснення операцій не контролюються державними органами або правила регулювання дуже ліберальні. На міжнародних рин­ках здійснюються: первісна пропозиція дорогоцінних металів найбільшими їх видобувачами; установлення базової ціни дорого­ цінних металів для операцій на регіональних і внутрішніх ринках; інтервенції центральних банків для підтримання ціни металу.

2. Регіональні ринки примикають до світових і також мають міжнародний характер. У своїй основі вони орієнтовані на місце­вих клієнтів, більш дрібних.

3. Внутрішні або місцеві ринки — це, як правило, ринки однієї або кількох держав. На них здійснюється державний контроль. Вони, у свою чергу, поділяються на:

- вільні ринки, на яких держава не обмежує ввезення та виве­зення металу і не дуже суворо здійснюється регулювання;

- контрольовані ринки, на яких для резидентів установлю­ються досить суворі правила, а права нерезидентів можуть обме­жуватися, аж до заборони здійснення операцій з дорогоцінними металами.

Залежно від наявності металів у кожній операції ринок доро­гоцінних металів умовно поділяють на ринок фізичного наявного металу та безготівкового («паперового») металу.

Ринок дорогоцінних металів поділяють також на:

1) оптовий, який включає просування металів від постачаль­ників до споживачів на внутрішньому ринку, а також міжбанківський ринок та поставки з нього посередникам (торговцям), які займаються перепродажем металів кінцевим споживачам;

2) роздрібний ринок включає постачання металами безпосеред­ніх споживачів та дрібних інвесторів, які є на внутрішньому ринку.

В Україні до оптової торгівлі належать операції купівлі-продажу за однією угодою або з одним контрагентом протягом робочого дня більше ніж 100 грамів золота, платини чи металів платинової групи або 1000 грамів срібла у зливках чи монетах у кількості понад 10 золотих, платинових або срібних монет. Якщо торгівля відбувається у розмірах менших, ніж зазначено вище, то вона називається роздрібною.

До складу учасників ринку входять постачальники металу (видобувні компанії, афінажні підприємства, асоціації виробни­ків тощо), професійні посередники (банки, спеціалізовані компанії) та фінансові і промислові споживачі (центральні банки, інве­стори, ювелірні підприємства тощо).

Торгівля металами на ринку здійснюється тільки в регламен­тованій стандартній формі, тобто стандартних і мірних зливків, а також монет вітчизняного та іноземного виробництва, якість ме­талу яких відповідає вимогам до проби відповідного металу. Стандартні зливки повинні відповідати світовим стандартам яко­сті, насамперед прийнятим Лондонською асоціацією ринку дорогоцінних металів. Мірні зливки (міні-зливки) — це зливки масою 1 кг і менше та відповідним вмістом у них чистого дорогоцінного металу не нижче ніж: для золота — 999,9; для срібла — 999,0; для платини і паладію — 999,5.

До операцій та послуг з банківськими металами, які можуть виконувати банки, відносять такі:

1. Відкриття клієнтам кореспондентських, вкладних (депозитних) та поточних рахунків у банківських металах. Кореспондент­ські рахунки відкриваються одним уповноваженим банком ін­шому для здійснення операцій з банківськими металами. Кореспондентські рахунки в банківських металах відкриваються в уповноважених банках; у НБУ; у банках-нерезидентах.

Вкладний (депозитний) рахунок відкривається уповноваже­ним банком клієнту на договірній основі для зберігання банків­ських металів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.

Поточний рахунок відкривається уповноваженим банком клі­єнту на договірній основі для зберігання банківських металів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

2. Депозитні операції здійснюються у тому разі, коли необхід­но залучити метал на рахунок або, навпаки, розмістити на визна­чений строк. Для цього використовуються металеві рахунки. Якщо у клієнта беруться метали у фізичній формі для тимчасового зберігання, то йому відкриваються металеві рахунки відповідального зберігання типу «Allocated», тобто «З розміщенням». Характерним для цих рахунків є те, що на них обліковується ме­тал, який зберігається в даному банку, причому останній не має права використовувати цей метал і повертає власникові саме ті зливки, які отримав на зберігання.

Для здійснення операцій з «безготівковим» металом викорис­товуються рахунки типу «Unllocated», тобто «Без розміщення». На таких рахунках облік ведеться у грамах чи унціях, а не в кон­кретних зливках. Такі металеві рахунки фактично знеособлені, метали на них мають лише кількісну характеристику маси (для монет — кількість у штуках) і вартісну балансову оцінку. Підставою для зарахування дорогоцінних металів на знеособлені ме­талеві рахунки може бути їх поставка у фізичній формі, перера­хунок з інших знеособлених рахунків, продаж металів клієнтові чи їх придбання банком.

Банки можуть випускати золоті сертифікати, які свідчать про депонування золота в банку. Вони підлягають вільному обміну на зазначену в них кількість золота або грошовий еквівалент золота за ринковою ціною. Золоті сертифікати переважно іменні, однак передбачається право їх передавання через відповідний напис. Вони можуть випускатися замість депонованих монет, а також золота, яке зберігається в інших країнах з метою фактич­ного гарантування на випадок його блокування чи націоналізації. Операції із золотими сертифікатами вигідні банкам-емітентам, тому що дають комісійний дохід, розширюють клієнтуру, підви­щують репутацію банку. Різновидом золотих сертифікатів є оща­дна книжка, яка видається власникові депонованого золота, що дає змогу здійснювати багаторазові операції з ним.

Під час здійснення операцій з банківськими металами процен­ти за вкладами у банківських металах сплачуються як у банківсь­ких металах, так і в грошовій формі на умовах, визначених депо­зитним договором.

3. Операції з надання кредитів у банківських металах здійс­нюються через поставки їх у фізичній формі або зарахування на знеособлені рахунки в обмін на зобов'язання зворотної поставки відповідного металу в термін, зазначений у договорі. Погашення кредитів у банківських металах може здійснюватися у формі фізичної поставки, перерахуванням банківських металів із метале­вих рахунків позичальника чи придбанням банком за грошові кошти позичальника металу в іншого учасника міжбанківського ринку для погашення раніше одержаного кредиту.

Банки можуть кредитувати позичальника і під заставу золото­го депозиту. Видача та погашення кредиту здійснюється в гро­шовій формі, а золото є формою забезпечення виконання зо­бов'язань у кредитних правовідносинах.

4. Операції з монетами з дорогоцінних металів. Банки здійснюють продаж клієнтам вітчизняних та іноземних монет з доро­гоцінних металів, а також викуповують у них такі монети, звісно, за нижчою ціною. Центральні банки, як правило, є оптовими по­стачальниками монет для уповноважених дистриб'юторів, роль яких виконують, насамперед, комерційні банки.

Ринок монет із дорогоцінних металів включає монети нуміз­матичні, напівнумізматичні, обігові та зливкові. Останні три ви­ди монет ще називають інвестиційними або тезавраційними, оскільки вони використовуються практично для нагромадження абстрактної вартості через інвестування грошових коштів у мо­нети з дорогоцінних металів, особливо золота.

В Україні виключне право на виготовлення (у тому числі інвес­тиційних, пам'ятних, ювілейних, сувенірних тощо), випуск в обіг і реалізацію монет надане Національному банку України. НБУ реа­лізує, монети та сувенірну продукцію за роздрібними цінами бан­кам України, їх філіям, іншим юридичним і фізичним особам. Реа­лізація монет за оптовими цінами здійснюється дистриб'юторам НБУ за умови придбання партії монет, кількість яких визначається НБУ. Реалізація монет здійснюється за цінами, що враховують ва­ртість їх виготовлення, якість виготовлення (карбування) монет, інші фактори. НБУ визначені такі категорії якості карбування мо­нет: пруф; пруф-лайк; бріільянт-анциркулейтед; спеціальний анциркулейтед; анциркулейтед.

5. Операції спот — це операції з купівлі-продажу доро­гоцінних металів, що здійснюються контрагентами на умовах за­рахування/списання металу та валюти з рахунків на рахунки на другий робочий день після укладення угоди. Умови розрахунків спот є зручними для контрагентів: протягом поточного та насту­пного дня обробляється необхідна документація, оформлюються платіжні та інші доручення для виконання умов угоди.

Розвиток та удосконалення засобів зв'язку, систем електрон­них міжбанківських розрахунків, комп'ютерна обробка інформа­ції дають змогу значно прискорити розрахунки за укладеними угодами. Результатом цього стала можливість здійснення опера­цій з купівлі-продажу банківських металів уповноваженими бан­ками на умовах «тод» («сьогодні на сьогодні») та «том» («сьогодні на завтра»).

6. Для страхування ризиків курсових коливань банки використовують строкові операції з банківськими металами, тобто угоди, за яких сторони домовляються про поставку банківських металів у майбутньому за ціною, зафіксованою у момент їх укладення. Стро­кові операції поділяються на ф'ючерсні, опціонні та форвардні.

Ф'ючерсні операції — це угоди з купівлі-продажу металу у май­бутньому між двома сторонами за раніше обумовленою ціною, які укладаються на біржових ринках. Особливістю ф'ючерсних угод є те, що вони стандартизовані і поставки металу відбуваються в стро­го визначені терміни. Поставка металу повинна здійснюватися че­рез розрахункову палату біржі, яка гарантує виконання зобов'язань за угодами всіма сторонами. Сторона, котра зобов'язана виконати поставки базового активу, називається продавцем ф'ючерсного ко­нтракту. Сторона, яка зобов'язана переказувати грошові кошти проти поставки активу, називається покупцем. Вважають, що покупець займає довгу позицію, а продавець — коротку.

Довга або коротка позиції можуть бути закриті за допомогою рівнозначної за обсягом протилежної угоди з тим самим активом, тобто офсетної угоди. Ця угода ліквідує попередню позицію, тобто зобов'язання відносно купівлі-продажу активу в день ви­конання. Але в цьому разі виникають курсові прибутки (збитки), які визначаються на основі ціни відкриття і закриття позиції та її обсягу. Отже, кожен учасник ф'ючерсної угоди має можливість: закрити позиції через укладення офсетної угоди; поставити або прийняти базовий актив, який був предметом ф'ючерсної угоди.

Мета проведення ф'ючерсних операцій полягає, по-перше, у страхуванні ризиків від несприятливих змін курсів (цін) на базо­вий актив; по-друге, у проведенні спекулятивних операцій.

7. Опціони — право (але не обов'язок) продати чи придбати пе­вну кількість золота за певною ціною на певну дату (європейський опціон) чи протягом усього обумовленого строку (американський опціон). Продавець опціону продає контрагентові права на вико­нання угоди чи відмови від неї, за що отримує від покупця премію.

Розрізняють два види опціонів:

- опціон пут, тобто опціон на продаж, дає покупцеві оп­ціону право на продаж металу за ціною виконання чи право від­мовитися від його продажу. Він захищає власника від зниження цін на метали;

- опціон кол, тобто опціон на купівлю, дає покупцеві опціону право придбати метал за ціною виконання чи відмовити­ся від його купівлі. Цей опціон захищає власника від підвищення цін на метали.

Хеджування за допомогою опціонів полягає у такому. Якщо банк хеджує себе від підвищення в майбутньому ціни металу, він або купує опціон кол, або продає опціон пут. Якщо ж банк хе­джує себе від зниження ціни металу, він повинен або купити оп­ціон пут або продати опціон кол.

8. Форвардні угоди передбачають продаж (купівлю) металу на строк, що перевищує другий робочий день після укладення угоди. Укладення форвардної угоди означає, що одна зі сторін бере на себе зобов'язання здійснити поставку певної кількості металу на дату, яка обумовлена в угоді, але віддалена проміжком часу від дати укладення угоди, а інша сторона зобов'язується прийняти поставку за обумовленою в угоді ціною. Метою укладення форвардної угоди покупцем металу є страхування від підвищення в майбутньому ціни на метал на спотовому ринку, а продав­цем металу — страхування від падіння в майбутньому ціни мета­лу на ринку спот.

Хоча форвардні угоди є обов'язковими для виконання, банк не має твердої гарантії виконання клієнтом своїх зобов'язань, тому форвардні угоди пов'язані з певним ризиком. Для банку — це ризик, що клієнт відмовиться або буде не в змозі виконати форвардний контракт. Для клієнта ризик полягає в тому, що він не матиме достатньо коштів для виконання угоди (адже форвар­дні угоди є обов'язковими для виконання).

Різновидом форвардних угод є форвардні контракти за процен­тними ставками, тобто це двостороння угода, за якою конт­рагенти беруть на себе зобов'язання обмінятися на певну дату в майбутньому платежами на підставі короткострокових процентних ставок, одна з яких є твердою, а інша — плаваючою. Сума цих платежів розраховується відносно контрактного номіналу, а в умо­ви контракту закладено певний форвардний період, тобто період, який починається з обумовленої дати в майбутньому. Основна ме­та таких угод полягає в хеджуванні процентної ставки, а це пов'я­зано з тим, що на ринку дорогоцінних металів відбуваються коли­вання процентних ставок за золотими кредитами та депозитами.

9. Різновидом операцій з банківськими металами, які поєднують поточні і строкові операції, є угоди своп. Операції типу своп — це одночасна купівля і продаж дорогоцінного металу.

Такі операції поділяються на три види:

- своп у часі, або фінансовий своп, — це купівля (продаж) однієї і тієї самої кількості металу на умовах спот проти продажу (купівлі) на умовах форвард;

- своп за якістю металу передбачає одночасну купівлю (про­даж) металу однієї якості, наприклад золота проби 999,9 проти продажу (купівлі) золота іншої якості, наприклад проби 999,5. Сторона, яка продає золото вищої якості, отримуватиме премію;

- своп за місцезнаходженням металу передбачає купівлю-продаж золота в одному місці, наприклад, Локо-Лондон, проти прода­жу (купівлі) золота в іншому, наприклад, Локо-Цюріх, за існування різниці цін на метал однакової якості у двох зазначених пунктах.

10. Банки можуть здійснювати обмін зливків (зливку) банківського металу на зливки (зливок) цього самого металу меншої (більшої) маси, однак загальна маса банківського металу, що об­мінюється, має залишатися незмінною.

На прохання клієнтів банки можуть здійснювати операції, пов'я­зані з конвертацією одного виду банківського металу в інший.

11.Банки можуть здійснювати перевезення дорогоцінних та банківських металів між установами інших банків і клієнтами банків силами та засобами власного підрозділу перевезення ва­лютних цінностей та інкасації коштів.

12. Банки надають клієнтам послуги, пов'язані зі зберіганням банківських металів у власних сховищах або у сховищах інших уповноважених банків.

13. Операції з дорогоцінними металами, що скуповуються у населення у виробах і брухті, здійснюють банки, які мають від­ повідне обладнання, умови та кваліфікованих експертів. Скуповування дорогоцінних металів здійснюють, зокрема, територіа­льні управління НБУ з подальшим передаванням цінностей до Державної скарбниці України.

Перелік цінностей, які можуть скуповуватися банками у насе­лення, визначається чинним законодавством та нормативно-правовими актами НБУ.

Операції банків з дорогоцінним камінням не набули широкого розвитку, що пов'язано з різними чинниками. Закон України «Про Національний банк України» передбачає, що НБУ є зберігачем державного золотого запасу, а також дорогоцінних мета­лів, дорогоцінних каменів, інших коштовностей. НБУ зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінні метали і камені та інші коштовності, пам'ятні та ін­вестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зов­нішньому ринках без квотування і ліцензування.

Банки можуть здійснювати перевезення дорогоцінного камін­ня між установами інших банків і клієнтами, надавати послуги з відповідального зберігання, здійснювати скуповування цінностей із вставками з дорогоцінного каміння першого порядку.